Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 359/7278/14-ц

провадження № 61-18034св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Бориспільська міська рада,

треті особи: Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держземагенства у Бориспільському районі,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року у складі судді Журавского В. В. та постанову апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Бориспільської міської ради та просив:

- скасувати рішення комунального підприємства Бориспільської міської ради Київської області "Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації" про припинення права власності на будинок АДРЕСА_1 від 08 вересня 2006 року;

- скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області № 2749-31-VI від 11 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність";

- скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області № 3736-24-VI від 19 листопада 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки в місті АДРЕСА_1;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, проведену Бориспільським управлінням Держземагенства 08 жовтня 2013 року;

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем 7/12 частини житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті в 2003 році ОСОБА_3

У 2006 році він звернувся до Комунального підприємства Бориспільської міської ради Київської області "Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Бориспільське міське БТІ") та замовив технічну інвентаризацію вищезазначеного будинку з надвірними будівлями для оформлення витягу із Реєстру прав на нерухоме майно. Однак спеціаліст БТІ зафіксував, що будинок знесено, а інвентаризація та реєстрація допоміжних господарських будівель, які залишились, не передбачена діючим законодавством, у зв'язку з чим у видачі витягу було відмовлено.

Земельна ділянка, на якій знаходилось домоволодіння, спадкодавцем у власність чи користування не оформлювалась, однак вона перебувала у користуванні матері.

У червні 2014 року йому стало відомо, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 оформлене на ОСОБА_2.

Оскільки його право власності на будинок АДРЕСА_1 припинено неправомірно, без його заяви, внаслідокчого він не зміг оформити право власності на земельну ділянку під будинком, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права власності на будинок АДРЕСА_1 у порядку, визначеному законом, тому безпідставними є його доводи про незаконність дій працівника БТІ щодо фіксації його знесення.

Окрім того, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення комунального підприємства Бориспільської міської ради Київської області "Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації" від 08 вересня 2006 року про припинення права власності на будинок АДРЕСА_1 є пропуск позовної давності.

ОСОБА_1 не надано доказів того, що він на законних підставах користувався спірною земельною ділянкою, тому відсутні підстави вважати, що він набув право постійного користування нею.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 08 лютого 2017 року ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що відмовляючи у задоволенні позову з двох підстав: за недоведеністю та у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що ці підстави є взаємовиключними та не можуть бути застосовані одночасно. Судом не з'ясовано наявність виключних підстав для скасування реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року в частині позовних вимог про припинення права власності на будинок скасоване та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог з підстав пропуску позовної давності.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішень Бориспільської міської ради Київської області № 2749-31-VI від 11 грудня 2012 року та № 3736-24-VI від 19 листопада 2013 року і скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, проведеної Бориспільським управлінням Держземагенства 08 жовтня 2013 року, у зв'язку з їх недоведеністю, залишене без змін.

Апеляційний суд встановив, що КП "Бориспільське міське БТІ" прийняло неправомірне рішення про припинення права власності на спірний будинок за заявою особи, яка не є його власником, тому право позивача на успадкування цього будинку було порушене. Позовні вимоги про скасування рішення комунального підприємства Бориспільської міської ради Київської області "Бориспільське міське бюро технічної інвентаризації" про припинення права власності на будинок АДРЕСА_1 є обґрунтованими, однак позивачем пропущено позовну давність, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено обставини, які свідчать про початок перебігу позовної даності та дійшов помилкового висновку, що він розпочався зі встановлення факту руйнування спірного будинку. Предметом позову є визнання незаконним рішення про припинення права власності на будинок, про існування якого заявнику стало відомо у 2014 році.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин (2006 рік) ЦК України не передбачалося застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 27 квітня 2018 року справу № 359/7278/14-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що позивач є сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя їй належало на праві власності 7/12 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Інші 5/12 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель належало ОСОБА_4

Позивач після смерті матері в установлений строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину за законом йому не було видано.

У 2006 році він замовив проведення технічної інвентаризації жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель для оформлення витягу з Реєстру прав на нерухоме майно та наступного подання цього витягу нотаріусу.

Проте, за результатами виїзду працівника БТІ за місцезнаходженням будинку, у видачі витягу відмовлено, оскільки вказаний будинок знесено.

Суди встановили, що у зв'язку зі знесенням будинку та смертю співвласника ОСОБА_4, мати останнього, ОСОБА_5, яка не набула право власності на 5/12 частин спірного будинку в порядку спадкування, 30 серпня 2006 року звернулася до КП "Бориспільське міське БТІ" із заявою про закриття Розділу Реєстру прав та реєстраційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

08 вересня 2006 року право власності на будинок було скасовано.

Відповідно до статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відповідно до пункту 4.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року, Розділ Реєстру прав та реєстраційна справа закривається на підставі рішення реєстратора прав, зокрема, у разі знищення нерухомого майна за заявою власника майна.

Встановивши, що КП "Бориспільське міське БТІ" прийняло рішення про припинення права власності на будинок без достатніх на це правових підстав, оскільки жоден із співвласників вказаного будинку із такою заявою не звертався, чим порушило право позивача на спадщину, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування рішення КП "Бориспільське міське БТІ" про припинення права власності на будинок АДРЕСА_1 та відмову у їх задоволенні у зв'язку з пропуском позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року був обізнаний про знесення спірного будинку та скасування права власності на нього.

Частина 1 статті 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факт порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав виплаває із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16.

ОСОБА_1, звертаючись до КП "Бориспільське міське БТІ" для проведення технічної інвентаризації спірного будинку для оформлення витягу із Реєстру прав на нерухоме майно та подання цього витягу нотаріусу, ще у 2006 році мав об'єктивну можливість довідатися про причини непроведення такої інвентаризації та відмови у видачі витягу з Реєстру прав на нерухоме майно, та відповідно про прийняття КП "Бориспільське міське БТІ" оскаржуваного рішення.

Тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до частини 5 статті 120 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Суди дійшли правильного висновку, що позивач не є власником 7/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1, тому до нього не перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний будинок.

Відтак, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області № 2749-31-VI від 11 грудня 2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність", рішення Бориспільської міської ради Київської області № 3736-24-VI від 19 листопада 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1, та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, проведеної Бориспільським управлінням Держземагенства 08 жовтня 2013 року, у зв'язку з їх недоведеністю.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 в незміненій рішенням апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року частині та рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року в незміненій рішенням апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року частині та рішення апеляційного суду Київської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат