Постанова

Іменем України

30 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 521/4833/17

провадження № 61-44706св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року у складі судді Лічмана Л. Г. та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 2006 року до серпня 2014 року він та відповідач проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 .

За час спільного проживання у жовтні 2013 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 .

Вважаючи зазначену квартиру спільною сумісною власністю, оскільки придбана за спільні кошти під час спільного проживання з ОСОБА_2 , позивач просив встановити факт проживання його і ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2006 року до серпня 2014 року та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2006 року до березня 2007 року, з січня 2008 року до січня 2009 року, з квітня 2011 року до 08 серпня 2014 року.

Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із того, що з 2006 року сторони спільно проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки. Перерви у спільному проживанні однією сім'єю пов`язані з народженням дитини та необхідністю догляду за нею за допомогою матері відповідача. Спірну квартиру сторони придбали за час спільного проживання однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, внаслідок спільної праці та за спільні кошти. Факт придбання квартири за особисті кошти ОСОБА_2 не довела.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частин рішення суду першої інстанції висновки про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року до березня 2007 року.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що позивач у період з 2006 року до березня 2007 року перебував у іншому зареєстрованому шлюбі, який розірваний 20 лютого 2007 року, змінив рішення першої інстанції в цій частині, виключивши з його мотивувальної та резолютивної частин висновки про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року до березня 2007 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахували надані нею докази, що підтверджують факт придбання спірної квартири за рахунок коштів її батьків, позичених нею, та власних коштів, не взяли до уваги доводи, на які вона посилалась, та не надали їм належної оцінки, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Витребувано із Малиновського районного суду м. Одеси зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що в 2006 році ОСОБА_1 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , познайомився з ОСОБА_2

20 лютого 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірваний.

Також суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3 , батьком якого у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_1 .

З січня 2008 року до січня 2009 року та з квітня 2011 року до 08 серпня 2014 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в цей період спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Перерва у спільному проживанні однією сім`єю викликана народженням дитини та необхідністю проживання у м. Ізмаїлі Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в період спільного проживання, за спільні кошти та з метою задоволення потреб сім`ї сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною вартістю 190 200,00 грн.

Крім того, суд установив, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_2 відчужили належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . Зазначений договір ними укладений після придбання спірної квартири.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

За змістом статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Установивши, що з січня 2008 року до січня 2009 року та з квітня 2011 року до 08 серпня 2014 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано встановив факт проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу в зазначений період та правильно визнав придбану квартиру спільною сумісною власністю.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не встановили фактичні обставини справи щодо придбання спірного майна, щодо походження коштів, за які придбане спірне нерухоме майно, та що останнє не є об`єктом спільної сумісної власності, колегія суддів відхиляє.

Суди встановили, що у грудні 2013 року ОСОБА_2 була відчужена належна їй та її матері ОСОБА_2 на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , проте нею не доведено, що кошти, отримані від продажу, використані на придбання спірного майна. Договір купівлі-продажу належного їй майна укладений 28 грудня 2013 року, тобто вже після придбання спірної квартири (29 жовтня 2013 року)21 .

Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2017 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук