Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 753/10779/16-ц

провадження № 61-39196св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у складі судді Даниленко В. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року в складі колегії суддів:Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодного кредитного договору у письмовій формі, як того вимагає стаття 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з ПАТ КБ «ПриватБанк» він не укладав, а подав лише заявку на заключення кредитного договору та отримання кредитної лінії від відповідача з лімітом у 3 000,00 грн на споживчі цілі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тоді як згідно з частиною першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з посиланням на те, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК) і тягне за собою наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк», повернути сторони у попереднє становище, зобов`язати відповідача зарахувати в рахунок виконання його зобов`язань по поверненню грошових коштів в сумі 3 000,00 грн, а також просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 689 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що про укладення між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» договору свідчать: заявка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», яку ОСОБА_1 підписав 25 серпня 2010 року, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13 березня 2014 року, заява на зміну персональних даних клієнта від 16 липня 2013 року, кілька фото ОСОБА_1 з карткою, роздруківка про рух грошових коштів по картці, а тому відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/10779/16-ц, витребувано її з Дарницького районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно встановлено обставини справи, докази, які знаходяться в матеріалах справи неправильно дослідженні.

У липні, серпні та вересні 2018 року ОСОБА_1 подав письмові пояснення до касаційної скарги до Верховного Суду, у яких указував, зокрема, що постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у справі № 753/17638/17 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. Просив врахувати висновки викладені у цій постанові під час розгляду цієї справи.

Рішення суду в частині відмови в позові про стягнення моральної шкоди не оскаржувалось, апеляційним судом не переглядається, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що в матеріалах справи наявна заявка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», яку ОСОБА_1 підписав 25 серпня 2010 року, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13 березня 2014 року, заява на зміну персональних даних клієнта від 16 липня 2013 року, кілька фото ОСОБА_1 з карткою, роздруківка про рух грошових коштів по картці.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин другої - п`ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в тому, що факт укладання кредитного договору ОСОБА_1 свідчить його заявка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна», яку ОСОБА_1 підписав 25 серпня 2010 року, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 13 березня 2014 року, заява на зміну персональних даних клієнта від 16 липня 2013 року, кілька фото ОСОБА_1 з карткою, роздруківка про рух грошових коштів по картці.

Колегія суддів зазначає також, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно, гроші на його картковий рахунок надходили, він їх використовував та частково погашав заборгованість.

Суди вірно встановили, що укладений між сторонами кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення ? без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун