Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 522/18292/14-ц

провадження № 61-654св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Бойчука А. Ю. від 01 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року у складі суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Фідобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 422 254,82 дол. США та пеню 183 007,36 грн, що є еквівалентом 10 106 333,01 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 вересня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1388/81/04752, відповідно до умов якого відповідачу надано кошти в сумі 420 тис. доларів США строком до 19 вересня 2027 року зі сплатою 12,5 % річних. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, з квітня 2014 року не вчиняє платежі на погашення кредиту, у зв`язку з чим станом на 27 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 10 106 333,01 грн.

У березні 2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк» про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору неукладеним.

Зазначав, що йому на момент укладення кредитного договору не були роз`яснені варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, переваги та недоліки інших, окрім запропонованої, схем кредитування, які саме валютні ризики під час виконання зобов`язання можуть виникнути та який обсяг збільшення зобов`язання у такому випадку відбудеться. Відомості щодо реальної процентної ставки з дорожчання кредиту відсутні, тобто він не був ознайомлений з повною інформацією щодо сукупної вартості кредиту. Відсутність детального розпису загальної вартості кредиту для споживача унеможливлює визначення фактичного подорожчання кредиту, тобто, у кредитному договорі відсутня така істотна умова, як ціна, у зв`язку з чим, він вважає, що кредитний договір є неукладеним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 вересня 2007 року на користь ПАТ «Фідобанк» у сумі 422 254,82 дол. США та пеню 183 007,36 грн, що є еквівалентом 10 106 333,01 грн. У зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами та правовими наслідками підписання кредитного договору, які є зрозумілими для нього та з якими він погодився, про що зроблено добровільно та власноручно підпис.Факт укладення кредитного договору підтверджуються підписами сторін договору, сторонами досягнуто домовленість про істотні умови договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про можливість зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку банком з письмовим повідомленням про це позичальника, розміру пені в разі порушення умов виконання кредитного договору, застосування можливості дострокового стягнення за кредитним договором. При цьому, позивачем підписано вказаний кредитний договір на кожному аркуші договору, що свідчить про ознайомлення з умовами кредитного договору та виразу повної згоди під час його підписання з умовами, викладеними у ньому. Отримуючи кредит в іноземній валюті, відповідач за первісним позовом не пред`являв до банку письмових вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту. Враховуючи те, що спірний кредитний договір укладено у письмовій формі, сторони досягли згоди з приводу усіх істотних умов договору, про що свідчить підпис ОСОБА_1 та уповноваженої особи банку, підстав для визнання договору неукладеним суд не вбачає. Спірний договір не суперечать нормам ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи позивача за зустрічним позовом щодо порушення його прав, встановлених Законом України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, є необґрунтованими.ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі згідно графіку погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 28 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 10 106 333,01 грн. Жодних доказів щодо сплати коштів за цим договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач за первісним позовом суду не надав. Таким чином, на момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати, відсотків, пені, у суду не має.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу адвоката Канікаєва Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що ОСОБА_1 з 27 березня 2015 року не виконує належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором від 20 вересня 2007 року, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснював в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 27 березня 2015 року у розмірі 10 106 333,01 грн, а тому у банкувиникло право,передбачене законом і договором, вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі.Належних та допустимих доказів того, що вказана заборгованість розрахована невірно, має менший розмір, ніж зазначено в розрахунку, або при її обчисленні не враховано здійснені відповідачем платежі, ОСОБА_1 не було надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Додатком № 1 до кредитного договору, отримав його копію, власноручно підписав 20 вересня 2007 року та зазначив, що йому всі умови та положення Додатку № 1 є зрозумілими. При цьому ОСОБА_1 був також ознайомлений з умовами та правовими наслідками підписання кредитного договору, які, як він зазначив є для нього зрозумілими, він з ними погодився, про що зроблено добровільно та власноручно ним підпис на кожному аркуші, що свідчить про досягнення домовленості про істотні умови кредитного договору. Так, кредитний договір містить положення про можливість зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку банком з письмовим повідомленням про це позичальника, розміру пені в разі порушення умов виконання кредитного договору, застосування можливості дострокового стягнення коштів за кредитним договором. Доводи апелянта про те, що кредитний договір не відповідає Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставні, оскільки матеріалами справи підтверджено, що спірний кредитний договір є укладений та підписаний сторонами. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачеві необхідні відомості, що передувало укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у кредитному договорі та у Додатку №1, який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відмовив йому у проведенні економічної еспертизи, на вирішення якої він просив поставити питання щодо дійсного розміру зобов`язань за кредитним договором. Матеріали справи не містять доказів того, що його повідомлено про сукупну вартість кредиту.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Приморського районного суду м. Одесицивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року до участі у справі залучено парвонаступника ПАТ «Фідобанк» - товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп».

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 вересня 2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Стандарт Фінанс Груп», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1388/81/04752, відповідно до умов якого відповідачу надано кошти в сумі 420 тис. доларів США строком до 19 вересня 2027 року за відсотковою ставкою 12,5% річних.

Згідно з п.5.2. кредитного договору позичальник зобов`язався погасити кредит та оплатити відсотки за користування ними на умовах і в порядку визначених кредитним договором, згідно графіку у строк до 19 вересня 2027року. Платежі за кредитом необхідно здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту за графіком платежів.

Назабезпечення виконання кредитного договору від 20 вересня 2007 року укладено іпотечний договір за реєстром № 4299, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д.,У відповідності до цього договору, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, яке є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 1.2. предметом іпотеки є нерухоме майно - домоволодіння, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», житловою площею 68,3 кв. м, загальною площею 223,3 кв. м, басейну - 1, огорожі № 1-3 та земельної ділянки площею 0,0770 га, на якій розташоване зазначене домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2015 року відмовлено ОСОБА_3 до ПАТ «Фідобанк» про визнання договору іпотеки недійсним. Вказане рішення апеляційним судом Одеської області від 07 грудня 2015 року залишено без змін.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором від 20 вересня 2007 року у ОСОБА_1 перед банком станом на 28 липня 2015 року виникла прострочена заборгованість,яка підтверджується відповідним розрахунком станом на 27 березня 2015року, загальна сума якої становить 10 106 333,01 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 370 854,65 дол. США, що еквівалентно8 715 380,59 грн; сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 51 400,17 дол. США, що еквівалентно 1 207 945,06 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 35 909,46 грн; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 147 097,90 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

На підтвердження своїх заперечень щодо позову банку ОСОБА_1 просив провести економічну експертизу, в заявленому клопотанні на вирішення експерта ставив питання щодо розміру заборгованості за кредитом.

Відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. По справі судом зазначених умов призначення експертизи не встановлено.Ознайомившись зі змістом клопотання, матеріалами справи, заслухавши пояснення ініціатора клопотання, суд не вбачав правових підстав для призначення судової економічної експертизи, оскільки матеріали справи містять належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження всіх обставин справи.

З аналогічних підстав у проведенні економічної еспертизи відмовив й суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості за кредитним договором є зрозумілими та достатніми для встановлення прав, обов`язків сторін й прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд обґрунтував підстави відхилення клопотання ОСОБА_1 про призначення судової економічної експертизи, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення первісного позову за статтею 411 ЦПК України не вбачається.

Щодо зустрічного позову, необхідно зазначити таке.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи Верховним Судом).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).

Враховуючи те, що позичальник отримав визначені договором кредитні кошти та вчиняв платежі на погашення кредиту, вказаний договір є укладеним, а тому обраний зустрічним позивачем спосіб захисту - визнання кредитного договору неукладеним - не узгоджується із вимогами закону.

Суди відмовили у задоволенні зустрічного позову з інших підстав, що не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, а тому оскаржувані судові рішення в частині зустрічного позову також залишаються без змін.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик