Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 305/1689/15-ц

провадження № 61-37675св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року у складі судді Бліщ О. Б. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом , у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 239 698,42 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 21 липня 2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у нього в борг грошові кошти в розмірі 176 460 грн, що на день передачі грошових коштів було еквівалентно 15 000 дол. США. ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути борг у національній валюті, сума якого еквівалентна 15 000 дол. США на момент повернення. Повернення грошей повинно було здійснюватися за таким графіком: сума, що буде становити еквівалент 2 500 дол. США, - до 20 серпня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 2 500 дол. США, - до 20 вересня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 жовтня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 листопада 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 грудня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 січня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 лютого 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 березня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 квітня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 травня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 червня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 липня 2015 року. У разі невиконання позичальником зобов`язань за договором позики, неповернення суми позики своєчасно, тобто згідно з визначеним сторонами графіком, позикодавець має право вимагати повернення йому частини позики, що залишилася несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати 0,01 % від простроченої суми за кожний день прострочення. У визначені договором строки позичальник позику не повернув, на його прохання про добровільну сплату боргу, ніяким чином не відреагував. Сума, яка підлягає поверненню, становить еквівалент 15 000 дол. США основного боргу та 1,5 дол. США за кожний день прострочення (375 днів), що становить 562 дол. США, отже загальна сума, що підлягає поверненню станом на 31 серпня 2015 року становить 329 698,42 грн, що еквівалентно 15 562 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рахівський районний суд рішенням від 17 березня 2016 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 329 698,42 грн заборгованості за договором позики від 21 липня 2014 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_2 не виконав взятих на себе за договором позики зобов`язань з повернення коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Закарпатської області постановою від 10 травня 2018 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції неналежним чином повідомив його про дату та місце судового засідання, чим порушив його право на справедливий розгляд справи. Вказані доводи були наведені і в апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв їх до уваги. Зазначив, що при проведенні судової почеркознавчої експертизи експерт не використав усіх наданих зразків його почерку та експериментальний зразок розписки, виконаний ним у суді апеляційної інстанції. Однак, обґрунтовуючи висновок, експерт зазначив, що на виконання його клопотання від 05 травня 2017 року до експертної установи не були надані вільні зразки його почерку. При цьому апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи. Також скарга містить доводи про те, що допит експерта в режимі відеоконференції відбувся без його участі незважаючи не те, що він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 жовтня 2018 року справа № 305/1689/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено колегію суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 21 липня 2014 рокуміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 176 460 грн, що на день передання згідно з курсом НБУ еквівалентно 15 000 дол. США. За умовами договору позики ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути борг у національній валюті, сума якого буде еквівалентна 15 000 дол. США на момент повернення.

За умовами договору повернення позичених грошей повинно було здійснюватися за наступним графіком: сума, що буде становити еквівалент 2 500 дол. США, - до 20 серпня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 2 500 дол. США, - до 20 вересня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 жовтня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 листопада 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 грудня 2014 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 січня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 лютого 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 березня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 квітня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 травня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 червня 2015 року; сума, що буде становити еквівалент 1 000 дол. США, - до 20 липня 2015 року.

Факт отримання ОСОБА_2 коштів підтверджується письмовою розпискою, яка власноручно ним написана, та актом приймання-передачі від 21 липня 2014 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував написання ним розписки, однак заперечив факт отримання коштів.

За клопотанням ОСОБА_2 Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 13 березня 2017 року призначив судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком від 19 вересня 2017 року № 1681, складеним судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в розділі «Підписи сторін» після слова «Позичальник» на зворотному боці договору позики, укладеного 21 липня 2014 року між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; нижче основного тексту розписки від імені ОСОБА_2 із датою складання 21липня 2014 року, яка розпочинається і закінчується, відповідно, словами: «Додаток до договору позики від 21 липня 2014 року...21 липня 2014 року ОСОБА_2 » у лінійці перед зазначенням прізвища, імені та по батькові « ОСОБА_3 », акта приймання-передачі, складеного 21 липня 2014 року громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (додаток до договору позики від 21 липня 2014 року), виконані ОСОБА_2 . Ознак, які вказували б на виконання цих підписів наслідуванням підписів ОСОБА_2 , немає.

Із пояснень, наданих Апеляційному суду Закарпатської області судовим експертом (засідання проведено у режимі відеоконференції із Шевченківським районним судом міста Львова), експерт Качмар Т. В. підтримала висновки судової почеркознавчої експертизи та вказала, що вільні зразки підписів ОСОБА_2 , які відповідали б вимогам «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» не були надані. Наявних в матеріалах справи зразків підписів ОСОБА_2 та документів у справі з його підписами було достатньо для проведення цієї експертизи та надання відповідного висновку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до Верховного Суду до 08 лютого 2020 року її розгляд Верховний Суд здійснює в порядку та за правилами ЦПК України, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 27 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частин третьої - шостої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Відповідно до частини дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Справа в суді першої інстанції неодноразово призначалася до судового розгляду.

30 жовтня 2015 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 він не проживає, і просив суд надсилати поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 .

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції немає, оскільки рекомендовані повідомлення про призначення судового засідання на 24 лютого 2016 року о 09 год 00 хв було повернено до суду із відмітками поштового відділення «адресат відсутній» та «за зазначеною адресою не проживає» (аркуші справи 33-34). Відомостей про направлення та отримання повістки про судове засідання, призначене на 17 березня 2016 року о 09 год 00 хв, матеріали не містять.

Не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання і оголошення у пресі про призначення судового засідання на 17 березня 2016 року, а саме в газеті «Новини Закарпаття» від 26 лютого 2016 року (аркуш справи 36), оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме. Разом з тим матеріали справи містить інформацію Рахівського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області від 08 серпня 2015 року про те, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (аркуш справи 14).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував про неналежне його повідомлення судом першої інстанції про судові засідання.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2016 року без змін, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції 17 березня 2016 року.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун