Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 161/10991/16-ц

провадження № 61-4523св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2018 року у складі судді Олексюка А. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі суддів: Грушицького А. І., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: Піддубцівська сільська рада Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 про скасування рішень та визнання свідоцтва про право власності недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року їй належить на праві власності земельна ділянка для ведення садівництва, загальною площею 0,06 га, яка розташована в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області. 07 листопада 2011 року на зазначену земельну ділянку їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 368491. З часу набуття у власність земельної ділянки вона почала використовувати її за цільовим призначенням, розпочавши на ній в 2015 році будівництво садового будинку. Однак у травні 2016 року суміжний землекористувач повідомив її про те, що земельна ділянка, якою вона володіє, належить на праві власності іншій особі. З метою з`ясування вказаних обставин вона звернулась до Піддубцівської сільської ради. Як з`ясувалось, 30 травня 2014 року рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 26/10 додаток № 1 пункт 4 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа.

25 вересня 2014 року рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 29/10 «Про затвердження технічних документацій щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» затверджено технічну документацію ОСОБА_1 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність загальною площею 0,1200 га, в тому числі для ведення садівництва 0,0600 га, (кадастровий номер №0722885000:02:001:4213) та для ведення садівництва 0,0600 га, (кадастровий номер №07228855000:02:001:4214), які розташовані в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області. Пунктом 2 вказаного рішення передано у власність ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа.На підставі зазначеного рішення сільської ради державним реєстратором реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Колачинською Т. В. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року на земельну ділянку загальною площею 0,0600 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер: 0722885000:02:001:4213.

Як вбачається з технічної документації земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району № 29/10 від 25 вересня 2014 року та належить останньому на підставі свідоцтва на право власності серія № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року, накладається на земельну ділянку, яка належить їй на праві власності відповідно до державного акта на право власності серія ЯК № 368491 від 07 листопада 2011 року.

У зв`язку із наведеним позивач просила суд визнати протиправними та скасувати рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 30 травня 2014 року № 26/10 додаток № 1 пункт 4 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» в частині надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа, рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 25 вересня 2014 року № 29/10 «Про затвердження технічних документацій щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» в частині затвердження технічної документації ОСОБА_1 щодо встановлення меж даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність загальною площею 0,1200 га, в тому числі для ведення садівництва 0,0600 га (кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213), які розташовані в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради та в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа.

Крім того, просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року на земельну ділянку площею 0,0600 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213, що розташована в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, яке видане держаним реєстратором реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Колачинською Т. В., скасувати запис про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0600 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213, що розташована в с. Гаразджа Луцького району Волинської області.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що його право власності на землю належним чином зареєстровано з подальшою видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року на земельну ділянку площею 0,0600 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213, що розташована в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області. Восени 2016 року при виїзді на належну йому земельну ділянку, ним виявлено, що на цій ділянці ОСОБА_3 здійснює будівництво садового будинку.

У зв`язку із наведеним просив суд зобов`язати ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинно збудовану господарську споруду (незакінчене будівництво садового будинку), що розташований на земельній ділянці, яка знаходиться в с. Гаразджа, кадастровий номер №0722885000:02:001:4213, та належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року та привести дану земельну ділянку в первинний стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 30 травня 2014 року № 26/10 додаток № 1 пункт 4 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» в частині надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа; визнати протиправним та скасувати рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області від 25 вересня 2014 року № 29/10 «Про затвердження технічних документацій щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» в частині затвердження технічної документації ОСОБА_1 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність загальною площею 0,1200 га, в тому числі для ведення садівництва 0,0600 га (кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213), які розташовані в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради та в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року на земельну ділянку площею 0,0600 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213, що розташована в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, яке видане держаним реєстратором реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Колачинською Т. В.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2018 року постановлено стягнути з Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 1 653грн 60 коп. по 826 грн 80 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення вимог закону Піддубцівська сільська рада передала у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на той час вже належала позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та не відносилась до земель комунальної власності. Відмовляючи в частині задоволення вимог первісного позову про скасування запису про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно суд першої інстанції керувався тією обставиною, що рішення суду, яким скасоване свідоцтво є підставою для виключення такого запису про право власності. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 проводила будівельні роботи згідно будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та повідомлення про початок будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 31 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, правильно встановивши обставини справи, зокрема те, що відповідач Піддубцівська сільська рада передала у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на той час вже належала позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та не відносилась до земель комунальної власності, суд першої інстанції застосував закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов належного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , скасувавши рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області та визнавши недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідачу ОСОБА_1 .Доводи апеляційної скарги про те, що позивач у 2011 році набула права власності на земельну ділянку і саме тоді було сформовано відповідний об`єкт права власності, а суду не слід було досліджувати історію масиву є неспроможними. Навпаки, лише всебічно дослідивши порядок розташування земельних ділянок та перехід прав на них, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що сільська рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на той час вже належала позивачу ОСОБА_3 . Так, усі ділянки дачного масиву на даному провулку є правильної форми, всього по лінії є шість ділянок, а спірна ділянка є четвертою від дороги. Спірна ділянка (№ 41) виділялася ОСОБА_4 (в подальшому приватизована його дружиною ОСОБА_5 ), а третьою від дороги земельною ділянкою (№ 39) користувалася ОСОБА_6 . Згідно Публічної кадастрової карти (режим доступу: https://map.land.gov.ua) земельна ділянка кадастровий номер 0722885000:02:001:0242 є третьою від дороги та згідно цих даних накладається на третю від дороги (№ 39) земельну ділянку ОСОБА_6 . Саме цим пояснюються протилежні висновки земельно-технічних експертиз, що містяться в матеріалах цивільної справи, оскільки в одному випадку експерт брав до уваги поворотні точки ділянки позивача по факту (на місцевості), в іншому - згідно відомостей Публічної кадастрової карти. Проте із ОСОБА_6 позивач не укладала цивільно-правових договорів і не могла придбати у ОСОБА_5 те, що їй не належало. Обставини справи вказують на те, що позивач придбала у ОСОБА_5 четверту від дороги земельну ділянку (№ 41), а неправильне відображення місця розташування земельної ділянки у Публічній кадастровій карті не свідчить про переміщення земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, у просторі. Виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до правил статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Зміщення згідно кадастрових даних місця розташування дачної ділянки № 41 спричинило ту обставину, що спірна ділянка була виділена ОСОБА_1 , чим порушено право власності позивача на землю. Обґрунтованим є висновок суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 проводила будівельні роботи на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності. Копія будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та повідомлення про початок будівельних робіт міститься в матеріалах справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - проситьскасувати судові рішення та задовольнити його позов, відмовивши у первісних позовних вимогах, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні земельні ділянки не накладаються, судом не перевірено, чи внесено дані технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_3 до Державного земельного кадастру. Згідно офіційної інформації з Публічної кадастрової карти України земельна ділнка позивача накладається на земельну ділянку ОСОБА_6 , а не його.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 грудня 2002 року ОСОБА_5 на підставі рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,06 га для ведення садівництва, що розташована в с. Гаразджа Луцького району Волинської області.

06 грудня 2004 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для ведення садівництва, що розташована в с. Гаразджа Луцького району Волинської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку.

07 листопада 2011 року на зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 368491, кадастровий номер № 07228855000:02:001:0242.

Також з матеріалів справи встановлено, що 30 травня 2014 року рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 26/10 додаток № 1 пункт 4 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1200 га для ведення садівництва в с. Гаразджа.

25 вересня 2014 року рішенням Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 29/10 «Про затвердження технічних документацій щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність загальною площею 0,1200 га, в тому числі для ведення садівництва 0,0600 га (кадастровий номер №0722885000:02:001:4213) та для ведення садівництва 0,0600 га (кадастровий номер №07228855000:02:001:4214), які розташовані в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області.

У подальшому ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 18 лютого 2015 року на земельну ділянку площею 0,0600 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер № 0722885000:02:001:4213, що розташована в с. Гаразджа Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 8176 від 12 липня 2018 року земельні ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 0722885000:02:001:4213 та ОСОБА_3 з кадастровим номером 0722885000:02:001:0242 накладаються відповідно до каталогів координат поворотних точок. Площа накладки становить 599 кв. м. ОСОБА_1 , у власності якого перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 0722885000:02:001:4213, володіє такими поворотними точками Х: 5614269,9156, 5614250,1400, 5614245,6767, 5614265,3195; Y: 2230324,1696, 2230327,1565, 2230297,6066, 2230294,2844. ОСОБА_7 , у власності якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером № 07228855000:02:001:0242 володіє такими поворотними точками Х: 5614269,92, 5614250,14, 5614245,85, 5614265,30, Y: 2230324,17, 2230327,18, 2230297,49, 2230294,16.

Згідно висновку земельно-технічної експертизи № 714/5 від 30 листопада 2018 року, складеного на замовлення адвоката Наумовича Ю. С . , накладення земельних ділянок кадастровий номер 0722885000:02:001:0242 ( ОСОБА_3 ) і кадастровий номер 0722885000:02:001:4213 ( ОСОБА_1 ) в с. Гаразджа Луцького району відсутнє.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Оцінюючи суперечливість експертних висновків, апеляційний суд виходив із того, що спірна ділянка (№ 41) виділялася ОСОБА_4 (в подальшому приватизована його дружиною ОСОБА_5 ), а третьою від дороги земельною ділянкою (№ 39) користувалася ОСОБА_6 .Згідно Публічної кадастрової карти (режим доступу: https://map.land.gov.ua) земельна ділянка кадастровий номер 0722885000:02:001:0242 (№ 41) є третьою від дороги та згідно цих даних накладається на третю від дороги (№ 39) земельну ділянку ОСОБА_6 . Саме цим пояснюються протилежні висновки земельно-технічних експертиз, що містяться в матеріалах цивільної справи, оскільки в одному випадку експерт брав до уваги поворотні точки ділянки позивача по факту (на місцевості), в іншому - згідно відомостей Публічної кадастрової карти. Проте із ОСОБА_6 позивач не укладала цивільно-правових договорів і не могла придбати у ОСОБА_5 те, що їй не належало. Обставини справи вказують на те, що позивач придбала у ОСОБА_5 четверту від дороги земельну ділянку (№ 41), а неправильне відображення місця розташування земельної ділянки у Публічній кадастровій карті не свідчить про переміщення земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, у просторі. Виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до правил статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Зміщення згідно кадастрових даних місця розташування дачної ділянки № 41 спричинило ту обставину, що спірна ділянка була виділена ОСОБА_1 , чим порушено право власності позивача на землю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, порядок розташування земельних ділянок та перехід прав на них, суди встановили, що Піддубцівська сільська рада передала у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку, яка на той час вже належала позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності та не відносилась до земель комунальної власності, суд першої інстанції застосував закон, що регулює спірні правовідносини, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 , скасувавши рішення Піддубцівської сільської ради Луцького району Волинської області та визнавши недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідачу ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2018 року та постанову Волинського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик