Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 638/2833/14-ц

провадження № 61-11338 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-відповідач -ОСОБА_6,представник позивача-відповідача -ОСОБА_7,відповідачі: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Приватне підприємство «Нива-В.Ш.», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяна Владиславівна,відповідач-позивач -ОСОБА_9, третя особа-приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_9, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяни Владиславівни, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнання публічних торгів недійсними, скасування акту про реалізацію предмета іпотеки та державної реєстрації права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року, ухвалене суддею Лосєвою Д. А., та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Трішкової І. Ю., Гуцал Л. В., Кірсанової Л. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (відділ ПВР УДВС ГУЮ у Харківській області), Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» (далі - ПП «Нива-В.Ш.»), ОСОБА_9, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель ТетяниВладиславівни (далі - нотаріус Кошель Т. В.), третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. (далі - нотаріус Бондар І. М.), який, з урахуванням уточнених позовних вимог, зводився до:

- визнання виконавчого напису нотаріуса Бондар І. М. від 15 листопада 2013 року № 8030 таким, що не підлягає виконанню;

- визнання публічних торгів від 04 лютого 2014 року з реалізації арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (далі - спірна квартира) недійсними;

- скасування акту від 11 лютого 2014 року № 34291586/2 про реалізацію предмета іпотеки (спірної квартири);

- скасування свідоцтва від 10 лютого 2014 року № 488 про придбання спірної квартири;

- зобов'язання реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_9 на спірну квартиру;

- усунення перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_6 на спірну квартиру шляхом виселення ОСОБА_9 та будь-яких інших осіб, що знаходяться у спірній квартирі;

- стягнення з відповідачів судового збору у розмірі 244,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2011 року з неї та із ОСОБА_14 стягнуто на користь ПАТ «ОТП Банк» кредитну заборгованість за кредитними договорами.

3. 15 листопада 2013 року нотаріусом Бондар І. М. вчинено виконавчий напис, згідно з яким звернуто стягнення на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, укладеного 09 червня 2005 року між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Аваль», кінцевим правонаступником якого після правонаступництва за Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» є ПАТ «ОТП Банк», право вимоги за яким на момент стягнення перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2010 року. Строк платежу за зазначеним договором іпотеки настав 09 вересня 2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації спірної квартири, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у сумі 35 164,32 доларів США, що еквівалентно 281 068,41 грн.

4. Також заборгованість позивача перед зазначеним кредитором не є безспірною, оскільки позивач здійснив виплати по забезпеченому вказаною іпотекою кредиту з моменту укладення відповідного кредитного договору та до 26 листопада 2007 року у сумі 9 342,93 долари США.

5. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис від 15 листопада 2013 року вчинено з порушенням вимог законодавства.

6. ОСОБА_6 вказує на те, що про оцінку вартості спірної квартири в рамках зведеного виконавчого провадження від 22 серпня 2013 року повідомлена не була, що порушило її право на оскарження відповідної оцінки, а визначену вартість спірної квартири вважає заниженою та визначеною з порушенням порядку статті 58 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про виконавче провадження).

7. Позивач зазначає, що не був повідомлений про день та час відповідних публічних торгів від 04 лютого 2014 року в порушення вимог статті 43 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про іпотеку). Ці прилюдні торги були проведені з порушенням вимог Закону про іпотеку, Закону про виконавче провадження, Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення)

8. В порушення вимог статей 25, 27, 42 Закону про виконавче провадження державний виконавець направив позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження 07 лютого 2014 року, тобто після проведення прилюдних торгів від 04 лютого 2014 року, чим позбавив права позивача оскаржити постанову чи виконати її вимоги добровільно.

9. Отже, ОСОБА_9 безпідставно було видано свідоцтво від 10 лютого 2014 року про придбання спірної квартири.

10. У квітні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова із зустрічним позовом до ОСОБА_6 з вимогою усунути перешкоди у здійсненні його права власності на спірну квартиру шляхом виселення ОСОБА_6 зі спірної квартири (далі - зустрічний позов).

11. Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_9 є власником спірної квартири та має зареєстроване місце проживання у вказаному об'єкті нерухомості та відповідно до Конституції України всі обмеження у реалізації його права користування та розпорядження цим майном є незаконними. Як у добросовісного набувача спірної квартири відповідно до частини другої статті 388 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України) в нього не може бути витребуване спірне майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 та зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено.

13. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь юридичних та фізичних осіб відкрито у 2009 році. 20 березня 2009 року позивач був присутній під час складання акту опису та арешту спірної квартири, окрім того, позивач прийняв вказане майно на відповідальне зберігання, про що свідчить підпис боржниці у акті опису та арешту майна та у акті державного виконавця від 20 березня 2009 року (а.с. 244-245, т. 1). Примусова реалізація спірної квартири проводилась в рамках зведеного виконавчого провадження № 34291586, що налічує 15 виконавчих документів, серед яких і виконавчі листи про стягнення заборгованості на користь ПАТ «ОТП Банк» за рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2011 року, долучені до цього провадження на початку 2012 року. Строк на добровільне виконання позивачем вимог за виконавчими листами на користь ПАТ «ОТП Банк» минув також у 2012 році. Отже посилання позивача на те, що торги з реалізації спірної квартири від 04 лютого 2014 року проведені раніше, ніж сплив строк на відповідне добровільне виконання є необґрунтованим.

14. Отже, позивач був обізнаний про існування виконавчого провадження та можливості примусового продажу спірної квартири в рахунок погашення боргів позивача.

15. Суд не бере до уваги посилання позивача на несвоєчасне направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом, оскільки перебіг строку на добровільне виконання за виконавчим написом жодним чином не зупиняє виконання за іншими виконавчими документами, які увійшли до складу зазначеного зведеного виконавчого провадження.

16. Початкова вартість спірної квартири була встановлена суб'єктом оцінювальної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 на підставі та у відповідності з нормами чинного законодавства. Твердження позивача про неповідомлення її щодо результатів оцінки спірної квартири спростовуються описом вкладення у цінний лист з штампом відділення поштового зв'язку, яким на адресу реєстрації та проживання позивача (підтверджену самим позивачем) було направлено повідомлення про зазначену оцінку майна (а.с. 249, т. 1). Позивач не скористався передбаченим статтею 58 Закону про виконавче провадження правом щодо оскарження зазначеної оцінки в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання повідомлення не скористалася, а отже погодився з її результатами.

17. Не заслуговують на увагу посилання представника позивача на те, що на день реалізації предмету іпотеки не було замінено сторону виконавчого провадження, оскільки процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження. Сторону виконавчого провадження було замінено Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 квітня 2014 року, яка позивачем не оскаржувалась. Отже ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є дійсним іпотекодержателем спірної квартири і законним стягувачем за зазначеним виконавчим провадженням. Дані обставини вже встановлені ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року по справі № 2-1331/11.

18. Спірна квартира була продана 04 лютого 2014 року на прилюдних торгах, переможцем яких став відповідач ОСОБА_9 Ці прилюдні торги проведені відповідно до договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 23 грудня 2013 року, укладеного між відділом ПВР УДВС ГУЮ у Харківській області та Філією 21 ПП «Нива-В.Ш.» (а.с. 220-222, т. 1).

19. ПП «Нива-В.Ш.» у відповідності до пункту 3.5. Тимчасового положення про торги 15 січня 2014 pоку здійснило на офіційному сайті https://trade.informjust.ua публікацію про відповідні прилюдні торги, призначені на 04 лютого 2014 року, тобто за 19 днів до їх проведення (а.с. 223, т. 1). На виконання вимог статті 43 Закону про іпотеку також інформація про проведення зазначених прилюдних торгів була додатково розміщена в засобах масової інформації - Газеті «Премьер» від 15 січня 2014 року та газеті «Харьковский курьер» від 14-15 січня 2014 року (а.с. 224-225, т. 1).

20. На адреси учасників відповідного виконавчого провадження надсилалися поштові повідомлення про дату, час та місце проведення зазначених прилюдних торгів (а.с. 226, т. 1). Також ці учасники були проінформовані про результати проведення зазначених прилюдних торгів (а.с. 10-11, т. 2).

21. Отже, посилання позивача на те, що про день та час проведення прилюдних торгів позивач не повідомлявся не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

22. Законодавством встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Перелік).

23. 09 серпня 2013 року на адресу реєстрації та проживання позивача була направлена вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за відповідним кредитним договором та про усунення порушень за кредитним договором, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення «ЦОКК - 1» від 09 серпня 2013 року (а.с. 192-193, т. 1). У цій вимозі була зазначена сума заборгованості, яка відповідає сумі заборгованості, зазначеної у відповідному виконавчому написі.

24. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у передбачений пунктом 2.3. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (в редакції чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) строк звернулося до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, надавши всі необхідні документи, які підтверджують безспірність кредитної заборгованості та передбачені Переліком (а.с.191, т. 1).

25. Судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення зазначеного виконавчого напису позивач жодним чином не ставив під сумнів безспірність вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме не було направлено заперечень з приводу правомірності чи неправомірності розрахунку боргових зобов'язань.

26. Суд першої інстанції також встановив, що платежі, здійснені позивачкою за зазначеним кредитним договором, були враховані при розрахунку заборгованості позивача, а тому, враховуючи зазначене, нотаріус правомірно включив до виконавчого напису положення про задоволення за рахунок реалізації спірної квартири заборгованості у повному обсязі, яка була визначена кредитором.

27. 10 лютого 2014 року ОСОБА_9 звернувся до нотаріуса КошельТ.В. з заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (а.с. 107, т. 1), до якого також надав акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 11 лютого 2014 року, затвердженого цією датою начальником відділ ПВР УДВС ГУЮ у Харківській області. Додатково ОСОБА_9 надав нотаріусу постанову від 10 лютого 2014 року (а.с. 184, т. 2), яка відповідає пункту 3 статті 83 Закону про виконавче провадження, про виправлення помилки, у якій зазначено, що зазначений акт складено та затверджено 07 лютого 2014 року. Таке виправлення описки не є підставою для скасування зазначеного свідоцтва від 10 лютого 2014 року № 488.

28. ОСОБА_9 єдобросовісним набувачем спірної квартири, яка була реалізована на прилюдних торгах. Отже, ОСОБА_9 є дійсним власником спірної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки від 10 лютого 2014 року № 488, виданого нотаріусом Кошель Т. В. на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 07 лютого 2014 року (виправлена дата)(а.с. 166, т. 2). Його права захищаються частиною другою статті 388 ЦК України.

29. Порушення положень Закону про виконавче провадження при проведенні прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки зазначеним законом встановлено загальні правові засади організації і діяльності державної виконавчої служби, натомість дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

30. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом виселення також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_9 не надав суду доказів того, що ОСОБА_6 чинить перешкоди в користуванні, розпорядженні та володінні спірною квартирою.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

31. Ухвалою Апеляційного суду Харківської областівід 12 серпня 2016 року (резолютивна частина якої виправлена ухвалою апеляційну Апеляційного суду Харківської областівід 12 серпня 2016 року) скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року залишено без змін в частині, яка оскаржувалась.

32. Розгляд справи апеляційним судом здійснено після направлення справи на новий розгляд відповідно до ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 23 грудня 2015 року та 30 березня 2016 року (додаткове рішення) в частині, що не стосуються позовних вимог щодо виконавчого напису нотаріуса Бондар І. М. від 15 листопада 2013 року № 8030.

33. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що доводи позивача стосовно скасування рішення суду першої інстанції є необґрунтованими. Суд першої інстанції дослідив докази та встановив обставини справи, на підставі яких прийняв законне рішення. Зокрема, апеляційний суд знайшов підтвердження того, що реалізація спірної квартири відбувалась відповідно до пункту 1.3. договору від 23 грудня 2013 року № 2113547 між відділом ПВР УДВС ГУЮ у Харківській області та ПП «Нива-В.Ш.» в особі його Філії 21 на підставі виконавчого листа на користь ПАТ «ОТП Банк» в рамках відповідного зведеного виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

34. У вересні 2016 року ОСОБА_6 через свого представника, ОСОБА_7, подала касаційну скаргу до ВССУ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

35. У касаційній скарзі (з урахуванням додаткового обґрунтування) ОСОБА_6 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

36. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

37. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

38. 28 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

39. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

40. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

41. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

42. Позивач фактично повторює свої доводи, які заявлялись ним судам попередніх інстанції, вважаючи, що ці суди не надали їм належної оцінки. Позивач продовжує стверджувати, що підтвердження повідомлення його про проведення відповідних публічних торгів може бути доведено лише підтвердженням факту отримання позивачем такого повідомлення, а не направлення такого повідомлення йому. А неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, стартову ціну реалізації майна вплинули на результат прилюдних торгів від 04 лютого 2014 року та зміст самого правочину, оскільки позбавили позивача права оскаржити стартову ціну реалізації майна, що є підставою для скасування відповідних прилюдних торгів.

43. Реалізація спірної квартири відбувалась не в рамках зведеного виконавчого провадження № 34291586, а в рамках виконавчого провадження № 41736905 від 27 січня 2014 року з примусового виконання нотаріуса Бондар І. М. від 15 листопада 2013 року № 8030.

44. Інші доводи позивача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція ПАТ «ОТП Банк»

45. У жовтні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» направило до ВССУ заперечення на касаційну скаргу позивача, в якій просило рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу відхилити.

46. Цей відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що реалізація спірної квартири здійсненна в рамках відповідного зведеного виконавчого провадження.

47. Неодержання позивачем на пошті листа-повідомлення від ПП «Нива-В.Ш.» не свідчить про порушення останнім вимог закону щодо відповідного письмового повідомлення позивача про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири.

48. В силу зазначеного вище, не всі доводи касаційної скарги позивача розглядаються касаційним судом в рамках касаційного провадження. Відповідно, аргументи цього відповідача щодо таких доводів позивача також не розглядаються касаційним судом.

(3) Позиція ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

49. У жовтні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило до ВССУ заперечення на касаційну скаргу позивача, в якій просило рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської областівід 12 серпня 2016 рокузалишити без змін, а відповідну касаційну скаргу відхилити.

50. Цей відповідач також вказує на належне повідомлення позивач про проведення відповідних прилюдних торгів та їх дійсність, проведення їх в рамках зазначеного зведеного виконавчого провадження.

51. В силу зазначеного вище, не всі доводи касаційної скарги позивача розглядаються касаційним судом в рамках касаційного провадження. Відповідно, аргументи цього відповідача щодо таких доводів позивача також не розглядаються касаційним судом.

(4) Позиція ОСОБА_9

52. У жовтні 2016 року ОСОБА_9 Через свого представника направив до ВССУ заперечення на касаційну скаргу позивача, в якій просив рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року залишити без змін, а відповідну касаційну скаргу відхилити.

53. Цей відповідач (позивач за зустріним позовом) вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли законні судові рішення, а він є добросовісним набувачем спірної квартири, права якого мають бути захищені на підставі статті 388 ЦК України. Реалізація спірної квартири відбулась в рамках зведеного виконавчого провадження. Він не несе відповідальності за організацію проведення прилюдних торгів та не має обов'язку контролювати правильність таких торгів.

54. В силу зазначеного вище, не всі доводи касаційної скарги позивача розглядаються касаційним судом в рамках касаційного провадження. Відповідно, аргументи цього відповідача щодо таких доводів позивача також не розглядаються касаційним судом. Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

55. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

56. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

57. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

58. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

59. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо законності прилюдних торгів та впливу їх на права позивача

60. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частини перша та четверта статті 41 Конституції України).

61. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).

62. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

63. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

64. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина друга статті 303 ЦПК України 2004).

65. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша статті 25 Закону про виконавче провадження).

66. Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (частина перша статті 58 Закону про виконавче провадження).

67. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (частина третя статті 58 Закону про виконавче провадження).

68. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір (пункт 1.2 Тимчасового положення).

69. Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (із змінами і доповненнями) (абзац перший пункту 3.2. Тимчасового положення).

70. Стартова ціна лота - ціна, яка дорівнює початковій вартості майна, що виставляється на торги, зазначеній у заявці державного виконавця на реалізацію арештованого майна (пункт 2.6. Тимчасового положення).

71. Спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21 травня 2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна (пункт 3.5 Тимчасового положення).

72. Спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна (пункт 3.11 Тимчасового положення).

73. У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання (пункт 3.8. та 3.8.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція).

74. При задоволенні вимог стягувачів зведеного виконавчого провадження стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження і закінчився встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення, на день зарахування стягнутої суми на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби (пункт 12.22 Інструкції).

75. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-200цс14) у разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону про іпотеку до спірних правовідносин не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону про виконавче провадження та Тимчасового положення. Верховний Суд з урахуванням матеріалів справи та встановлених обставин справи, погоджується з цією правовою позицією.

76. Правова позиція Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (провадження № 6-200цс14), на яку посилається позивач, передбачає, що розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей. Попри наявні в матеріалах справи самі повідомленні про проведення відповідних прилюдних торгів адресовані належним сторонам, в тому числі позивачу, вони дійсно не містять доказів отримання позивачем цього повідомлення, або оформлення поштового направлення цього повідомлення у спосіб, який би давав підстави вважати доведеним його направлення (опис вкладення у цінний лист, рекомендоване повідомленні, що підтверджує отримання тощо).

77. Разом з тим, треба враховувати, що у вищезазначеній правовій позиції Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року також підкреслено, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Верховний Суд вважає відповідне уточнення важливим для цієї справи та погоджується з ним.

78. Суди попередніх інстанцій правильно встановили відсутність таких порушень в проведенні зазначених прилюдних торгів, які б могли б спричинити порушення прав і законних інтересів позивача, який їх оспорює. Доводи позивача щодо порушення її прав були розглянуті судом апеляційної інстанції та отримали належну оцінку і не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

79. Матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини вправи підтверджують належне повідомлення позивача про оцінку його спірної квартири, які він не оскаржив відповідно до статті 58 Закону про виконавче провадження. Враховуючи зазначене, відсутні підстави стверджувати, що особисте повідомлення позивача про стартову ціну спірної квартири на прилюдних торгах дає підстави йому оскаржувати таку стартову ціну. Матеріалами справи спростовується намір позивача виконати свої відповідні кредитні зобов'язання до 04 лютого 2014 року, тому безпідставним є посилання позивача на те, що відповідне неповідомлення його про прилюдні торги вплинуло на добровільне виконання ним цих кредитних зобов'язань.

80. Матеріали справи підтверджують, що ПП «Нива-В.Ш.» організувало реалізацію спірної квартири на відповідних прилюдних торгах від 04 лютого 2014 року в рамках зведеного виконавчого провадження № 34291586, а не виконавчого провадження № 41736905 від 27 січня 2014 року. Виконавчий напис нотаріуса Бондар І. М. від 15 листопада 2013 року № 8030 був долучений до зведеного виконавчого провадження вже після проведення зазначених публічних торгів та реалізації спірної квартири на них.

81. Попри певні неточності у судових рішеннях судів попередніх інстанцій, відповідні рішення є законними та правильними по суті, тому суд касаційної інстанції не бачить підстав для їх скасування.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

83. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відхилити касаційну скаргу ОСОБА_6, залишити без змін рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської областівід 12 серпня 2016 року.

(2.2) Щодо судових витрат

84. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

85. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

86. За результатом касаційного розгляду вимоги позивача не підлягають задоволенню, отже на нього покладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6.

2. Залишити без змін рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2016 року.

3. Покласти на ОСОБА_6витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська