Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №523/19010/15-ц Ухвала КЦС ВП від 02.04.2020 року у справі №523/19...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 523/19010/15-ц

провадження № 61-5777св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду

від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С.,

Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення фактів прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що його бабі ОСОБА_3, на праві спільної сумісної власності із її чоловіком належала квартира АДРЕСА_1, загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. За два роки до своєї смерті ОСОБА_3, яка у зв'язку із тривалою хворобою потребувала постійного догляду, проживала разом із своєю дочкою

ОСОБА_4 у квартирі

АДРЕСА_2. На час відкриття спадщини ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом, проживала разом із спадкодавцем, заяву про відмову від спадщини не подавала, а отже, вважається такою, що прийняла спадщину. Враховуючи те, що частки дружини та чоловіка у праві спільної сумісної власності є рівними, отже, ОСОБА_4 прийняла спадщину у вигляді

1/2 частини квартири, що належала її матері. ОСОБА_5, чоловік померлої, на час смерті дружини разом із нею не проживав та до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Зазначав, що його мати ОСОБА_4 прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Він є сином ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки проживав із матір'ю на день смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину,

в тому числі і 1/2 частини квартири, яку успадкувала його матір після смерті баби ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 немає. ОСОБА_6 - рідний брат померлого, як спадкоємець другої черги за законом, звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову у прийнятті спадщини на користь своєї дочки

ОСОБА_2 (племінниці померлого), яка звернулася із заявою про прийняття спадщини.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину після смерті його дружини ОСОБА_3, нотаріус Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видала на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 1/1 частки квартири

АДРЕСА_1, зазначивши, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3, але не оформив своїх спадкових прав.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: - встановити факт прийняття спадщини його матір'ю ОСОБА_4 після смерті його баби ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері

ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, як спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер

6-474, що видане Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 на 1/1 частки квартири

АДРЕСА_1;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири, за адресою:

АДРЕСА_3;

- встановити порядок виконання рішення суду шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 6-474, виданого Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2015 року, та проведення реєстрації права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, за ним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 6-474, що видане 15 грудня 2015 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 на 1/1 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_4, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено порядок виконання рішення суду шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/1 частки квартири, за адресою:

АДРЕСА_4, зареєстрованого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 6-474, виданого 15 грудня 2015 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, яке визнано недійсним, та проведено реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_4, за

ОСОБА_1, в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів прийняття спадщини відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4

прийняла спадщину - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належала її матері, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач є сином ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом постійно проживав із матір'ю,

зокрема і на день смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, в тому числі і на 1/2 частини квартири, яку успадкувала його мати після смерті баби. Оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документа та державної реєстрації права власності на нерухоме майно унеможливлює оформлення спадкових прав за законом у нотаріальному порядку, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

На час відкриття спадщини ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, не проживав разом із спадкодавцем - дружиною ОСОБА_3, заяву про прийняття спадщини не подав, а отже, вважається таким, що не прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємців першої черги немає. ОСОБА_6 - рідний брат померлого, як спадкоємець другої черги, від спадщини відмовився на користь своєї дочки ОСОБА_2. Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину після смерті дружини, нотаріус Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видала на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 1/1 частки квартири АДРЕСА_1, зазначивши, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3, але не оформив своїх спадкових прав. Отже, вимоги ОСОБА_1 в частині визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності в порядку спадкування підлягають задоволенню.

У частині вимог ОСОБА_1 про встановлення фактів прийняття спадщини, така вимога задоволенню не підлягає, оскільки ЦК України, в редакції

2004 року, не містить поняття фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, що мало місце в редакції ЦК України 1963 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2017 року

в частині визнання права власності за ОСОБА_1, встановлення порядку виконання рішення суду скасовано.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири

АДРЕСА_1, загальною площею 35,6 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті

ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги 1/2 частини квартири

АДРЕСА_1 стали чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4, які успадкували по 1/4 частини цієї квартири, а тому ОСОБА_1 після смерті його матері успадкував 1/4 частини спірної квартири, яку успадкувала його мати після смерті його баби. ОСОБА_7 мала право на спадкування 1/4 частини квартири, які належали на праві власності померлому ОСОБА_5. Отже, за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності на 1/4 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 в порядку спадкової трансмісії.

В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 04 травня 2017 року не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що сам факт реєстрації місця проживання особи не є безумовною підставою набуття особою права на спадкування.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив поняття реєстрації місця проживання та факт проживання, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про те, що факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 встановлено, оскільки вони були прописані за адресою:

АДРЕСА_4, з червня 1996 року до дня смерті, що підтверджується довідками, а отже, ОСОБА_5 не може вважатися таким, що прийняв спадщину після смерті його баби ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що факт окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_3, та факт спільного проживання ОСОБА_3 із ним та ОСОБА_8, було визнано відповідачем у справі, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_9, в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 квітня 1996 року бабі

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності із її чоловіком ОСОБА_5 належала квартира

АДРЕСА_1, загальною площею 35,6 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м.

Фактично подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали у квартирі

АДРЕСА_2, що належить на праві власності дочці ОСОБА_3, - ОСОБА_4, яка

є падчеркою ОСОБА_5.

Влітку 2007 року ОСОБА_3, яка у зв'язку із тривалою хворобою потребувала постійного догляду, почала проживати разом із своєю дочкою ОСОБА_4, у квартирі АДРЕСА_2. З цього часу ОСОБА_5 виїхав від дружини з квартири

АДРЕСА_2 та переїхав

і почав проживати за місцем своєї реєстрації - у квартирі

АДРЕСА_1, що підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги 1/2 частини вказаної квартири були чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_4.

ОСОБА_4 (мати позивача) прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, постійно проживав із матір'ю, в тому числі і на день її смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері у вигляді 1/4 частини квартири

АДРЕСА_1, яку успадкувала його мати після смерті ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 не було. ОСОБА_6 - рідний брат померлого ОСОБА_5, як спадкоємець другої черги за законом, звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову у прийнятті спадщини на користь ОСОБА_2 (племінниці померлого), яка звернулася із заявою про прийняття спадщини.

15 грудня 2015 року нотаріус Четвертої Одеської державної нотаріальної контори видала на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/1 частини квартири АДРЕСА_1, зазначивши, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3, але не оформив своїх спадкових прав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частини 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частинами 1 та 2 статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦКУкраїни).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 статті 1268 ЦК Україниє необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною 1 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтями 12, 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що влітку 2007 року ОСОБА_3, яка у зв'язку із тривалою хворобою потребувала постійного догляду, стала проживати разом із своєю дочкою ОСОБА_4 у квартирі

АДРЕСА_2.

З цього часу ОСОБА_5 виїхав від дружини з квартири

АДРЕСА_2 та переїхав

і почав проживати за місцем своєї реєстрації у квартирі

АДРЕСА_1, що підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за ОСОБА_1, встановлення порядку виконання рішення, посилався на те, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги 1/2 частини вказаної квартири стали чоловік ОСОБА_5, який був зареєстрованим із спадкодавцем у спірній квартирі, та дочка ОСОБА_4, яка фактично проживала із ОСОБА_3 які успадкували по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Отже, ОСОБА_2 мала право на спадкування лише 3/4 частини квартири, які належали на праві власності померлому ОСОБА_5, тому дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину спірної квартири

в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у порядку спадкової трансмісії.

Частина 3 статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Вказаний висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18).

Суд першої інстанції встановив, що на час відкриття спадщини ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом, постійно проживала разом із спадкодавцем - матір'ю ОСОБА_3, заяву про відмову

від спадщини не подавала, а отже, вважається такою, що прийняла спадщину. ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, не проживав разом із спадкодавцем - дружиною ОСОБА_3, заяву про прийняття спадщини не подавав, а отже, вважається таким, що не прийняв спадщину. Мати позивача - ОСОБА_4, прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач є сином ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом він постійно проживав із матір'ю, у тому числі і на день її смерті, а тому вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, зокрема

і 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яку успадкувала його мати після смерті його баби ОСОБА_3.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що

ОСОБА_2 мала право на спадкування лише 1/2 частину квартири, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_5, тому свідоцтво ОСОБА_2 про право на спадщину, серія та номер 6-474, що видане

15 грудня 2015 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 на 1/1 частки квартири АДРЕСА_1, підлягає скасуванню.

Натомість апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 413 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2020 рокускасувати.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати