ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 760/11449/14-ц

провадження № 61-33123св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра",

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Пікуль А. А., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра")звернулося з позовом, уточненим у вересні 2014 року, до Закритого акціонерного товариства "Макарово" (далі - ЗАТ "Макарово"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначило, що 17 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра ", та ЗАТ "Макарово" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 (з додатковими угодами), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у гривнях та в євро у межах відкритої мультивалютної кредитної лінії зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом у іноземній валюті та 18,5% річних - у національній валюті на строк по 17 вересня 2012 року включно.

У цей же день ними укладено кредитну угоду № 52/КЛ/2007-978, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 2 398 465 євро зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою Euribor+4,25% річних на строк по 13 вересня 2012 року включно.

Також ВАТ КБ "Надра" та ЗАТ "Макарово" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 (з додатковими угодами), відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у межах кредитної лінії у сумі 1 000 000 євро, який підлягає видачі траншами як у євро, так і в гривні, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом на строк по 17 вересня 2012 року включно.

У забезпечення виконання цих кредитних договорів 17 вересня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким останній поручився перед банком солідарно у повному обсязі відповідати за належне виконання позичальником кредитних зобов'язань.

ПАТ КБ "Надра" зазначає, що ЗАТ "Макарово" не виконувало належним чином кредитні зобов'язання і станом на 1 липня 2014 року його заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 складає 40 184 601,68 гривень, за кредитною угодою № 52/КЛ/2007-978-51 351 036,70 гривень і за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978-21 749 501,07
гривень.

За таких обставин ПАТ КБ "Надра" просило стягнути солідарно із ЗАТ "Макарово" і ОСОБА_1 кредитну заборгованість у загальному розмірі 113 285 208,75 гривень.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ КБ "Надра" про визнання поруки припиненою.

Зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляцінйого суду міста Києва від 8 грудня 2016 року, визнано припиненою його поруку за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 і кредитною угодою № 52/КЛ/2007-978 від 17 вересня 2007 року.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що його порука за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 від 17 вересня 2007 року також припинилася з визначених частиною 4 статті 559 ЦК України правових підстав.

Зазначає, що у пункті 3.2.15 цього кредитного договору встановлено обов'язок позичальника достроково погасити заборгованість за кредитною лінією та/або траншами, виданими в межах кредитної лінії, процентами за їх користування, а також суми неустойки та комісії у випадку хоча б одноразового порушення будь-якої умови цього договору та/або договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

ОСОБА_1 посилається на те, що перше порушення погашення заборгованості ЗАТ "Макарово" допустило у грудні 2008 року, у зв'язку з чим автоматично змінився строк виконання основного зобов'язання і у позичальника виник обов'язок достроково сплатити усю кредитну заборгованість, а у банка - право протягом шести місяців (до 1 липня 2009 року) пред'явити вимогу до поручителя про сплату боргу.

Так як цей позов поданий у листопаді 2009 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку, позивач вважає, що його порука за кредитними зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, припинилася з 1 липня 2009 року, тому просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до ЗАТ "Макарово", закрито.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року, ухваленим у складі судді Коробенка С. В., ПАТ КБ "Надра" у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_1, що виникла на підставі укладеного із ПАТ КБ "Надра" договору поруки від 17 вересня 2008 року, у частині забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978.

Стягнено з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору 551,20 гривень.

Визнаючи припиненою поруку ОСОБА_1 за зобов'язаннями ЗАТ "Макарово", що виникли з кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор пропустив визначений законодавством шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, перебіг якого розпочався з моменту першого порушення позичальником графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки факт припинення поруки відповідача за первісним позовом за іншими кредитними договорами достовірно встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, суд першої інстанції повністю відмовив у стягненні з ОСОБА_1 кредитної заборгованості.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 18 жовтня 2017 року, апеляційну скаргу ПАТ КБ "Надра" задоволено частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Надра" скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року у частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 від 17 вересня 2007 року скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 від 17 вересня 2007 року станом на 1 липня 2014 року у розмірі 21 305 459,44 гривень, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 8 684 238,15 гривень та 121 650,43 євро, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні еквівалентно 1 958 162,30 гривень;

- заборгованість за процентами - 5 350 943,21 гривень та 78 396,85 євро, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні еквівалентно 1 261 925,30 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 682 195,15 гривень;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 380 761,81 гривень;

- інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 967 815,01

гривень;

- інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів - 577 485,12
гривень;

- три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, - 731 042,44 гривень та 165 829,92 гривень, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні є еквівалентом 10 302,15 євро;

- три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, - 455 714,90 гривень та 89 346,13 гривень, за офіційно встановленим Національним банком України курсом євро до гривні є еквівалентом 5 550,61 євро.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" 8 195,72 гривень у відшкодування судового збору.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 і кредитною угодою № 52/КЛ/2007-978 залишено без змін.

Відмовляючи у визнанні поруки ОСОБА_1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 припиненою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 3.2.15 цього договору не деталізує порядок виникнення у позичальника обов'язку з дострокового погашення кредитної заборгованості, тому, оскільки дана умова кореспондується із правом кредитора вимагати дострокового виконання зобов'язання, такий обов'язок виникає після пред'явлення відповідної вимоги, якою у цій справі є подання позову у листопаді 2009 року.

Так як відповідач за первісним позовом не спростував правильність нарахування кредитної заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, суд дійшов висновку про стягнення повністю тіла кредита, яке підлягає достроковому поверненню, а також іншої заборгованості у межах шестимісячного строку, який передував поданню позову, оскільки за попередніми щомісячними платежами порука ОСОБА_1 припинена.

З висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні заборгованості за іншими кредитними договорами (№ 51/КЛ/2007-978/980 і № 52/КЛ/2007-978) у зв'язку з припиненням поруки ОСОБА_1 за цими кредитними зобов'язаннями суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав, до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просив рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року скасуватиі залишити в силі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку пункту
3.2.15 кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978, оскільки ним чітко і недвозначно встановлено виникнення у позичальника автоматичного обов'язку достроково погасити усю кредитну заборгованість у разі хоча б одноразового порушення будь-якої умови цього договору.

Вважає, що, оскільки останній платіж у погашення кредиту позичальник здійснив у грудні 2008 року, строк повернення кредиту у повному обсязі настав і з січня 2009 року розпочався перебіг шестимісячного строку для пред'явлення банком вимоги до поручителя, який сплив 1 липня 2009 року, тобто за три місяці до подання цього позову, на що апеляційний суд уваги не звернув.

На думку заявника, його відповідальність за тілом кредита за договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 обмежується сумою у розмірі 6 106 158,16 гривень, що узгоджено сторонами у договорі поруки від 21 травня 2008 року, яким внесено зміни до договору поруки від 17 вересня 2007 року.

Позиція інших учасників справи

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "Надра" подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Вказало, що у пункті 3.2.15 кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 не конкретизовано момент виникнення у позичальника обов'язку з дострокового погашення кредитної заборгованості, тому, з урахуванням змісту пункту 3.3.8, такий момент пов'язується із пред'явленням кредитором відповідної вимоги. Зазначає, що договором поруки від 21 травня 2008 року лише внесено змін до визначення термінів, вказаних у договорі поруки від 17 вересня 2007 року, проте жодним чином не обмежено обсяг відповідальності поручителя.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра ", і ЗАТ "Макарово" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 53/КЛ/2007-978 (далі - кредитний договір № 53/КЛ/2007-978), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 000 000 євро на строк по 17 вересня 2012 року (включно).

Також 17 вересня 2007 між ВАТ КБ "Надра" і ЗАТ "Макарово" укладено кредитну угоду № 52/КЛ/2007-978 на суму 2 398 465 євро, які підлягали погашенню у строк по 13 вересня 2012 року включно, і кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980 з лімітом заборгованості, що є еквівалентом 1 969 660,94 євро, який підлягав погашенню по 17 вересня 2012 року включно.

У забезпечення виконання кредитних договорів у цей же день між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з яким відповідач поручився перед кредитором за належне виконання позичальником (ЗАТ "Макарово") своїх зобов'язань за вказаними трьома кредитними договорами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 5 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8 грудня 2016 року, визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за кредитними зобов'язаннями ЗАТ "Макарово", які виникли на підставі кредитної угоди № 52/КЛ/2007-978 і кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 51/КЛ/2007-978/980.

ЗАТ "Макарово" неналежно виконувало зобов'язання за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 і станом на 1 липня 2014 року має заборгованість у розмірі 21 305
459,44 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 684 238,15 гривень та 121 650,43 євро; заборгованість за процентами - 5 350 943,21 гривень та 84
775,04 євро; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 682 195,15 гривень і 9
556,32 євро; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 380 761,81 гривень і 6
318,84 євро; інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 967
815,01 гривень; інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів - 577 485,12 гривень; три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, - 731 042,44 гривень та 10 302,15 євро; три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, - 455 714,90 гривень та 5
550,61 євро.

Додатковою угодою № 6 від 14 серпня 2008 року сторони внесли зміни до кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 і зменшили кредитний ліміт до 9 664 395,11 гривень.

Додатковою угодою № 9 до цього кредитного договору встановлено обов'язкову щомісячну суму погашення основного боргу - 37 817,20 гривень.

Позичальник зобов'язався здійснювати щомісячне погашення нарахованих процентів за траншами у валюті кредиту до п'ятого числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.2.3 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978).

Останній платіж у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 ЗАТ "Макарово" здійснило 7 листопада 2008 року.

Згідно із пунктом 3.2.15 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 позичальник зобов'язаний достроково погасити заборгованість за кредитною лінією та/або траншами, виданими у межах кредитної лінії, процентами за їх користування, а також суму неустойки та комісії у випадку хоча б одноразового порушення будь-якої умови цього договору.

Пунктом 3.3.8 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 визначено право банку (кредитора) вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії, і нарахованих процентів за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення процентів за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Оцінивши пункти 3.2.15 і 3.3.8 кредитного договору №53/КЛ/2007-978 у взаємному зв'язку, суд апеляційної інстанції встановив, що з обов'язком позичальника достроково повернути кредит у разі допущення хоча б одного порушення умов договору кореспондується право кредитора вимагати такого повернення. При цьому відповідна процедура, зокрема момент виникнення даного обов'язку, ні вказаними пунктами, ні іншими умовами договору не визначена.

За таких обставин апеляційний суд вважав, що зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту у повному обсязі виникають з моменту пред'явлення відповідної вимоги.

У досудовому порядку ПАТ КБ "Надра" з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості до ЗАТ "Макарово" не зверталося; цей позов до позичальника і поручителя банк подав у листопаді 2009 року.

З висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 15437/15-45/5227/522816-45 від 27 травня 2016 року суд встановив, що поданий ПАТ
КБ "Надра" розрахунок заборгованості за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 частково відповідає умовам договору і документам щодо видачі/погашення кредиту.

Документально підтвердженою є заборгованість станом на 1 липня 2014 року у загальному розмірі 17 894 114,21 гривень і 206 425,47 євро, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 8 684 238,15 гривень та 121 650,43 євро;

- заборгованість за процентами - 5 350 943,21 гривень та 84 775,04 євро;

- заборгованість зі сплати комісійної винагороди за видачу кредиту - 61 003,64
гривень;

- заборгованість зі сплати комісійної винагороди за управління кредитом - 2
914,76 гривень;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 682 195,15 гривень;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 380 761,81 гривень;

- інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту - 967 815,01
гривень;

- інфляційні втрати у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів - 577 485,12
гривень;

- три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, - 731 042,44 гривень;

- три проценти річних, нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, - 455 714,90 гривень.

Підтвердити визначений банком загальний розмір комісійної винагороди за управління кредитом у сумі 748,49 євро, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 9 555,32 євро, пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 6 318,84 євро, трьох процентів річних за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 10 302,15 євро та строк сплати процентів у розмірі 5 550,61 євро експерт не вважав можливим у зв'язку з відсутністю розрахунку боргу у національній валюті - гривні.

З вирахуванням сум, стягнених із ЗАТ "Макарово" рішенням Господарського суду Київської області від 10 травня 2012 року у справі № 26/064-11 (6 261 347,54
гривень), документально підтвердженим є борг позичальника у сумі 11 632 766,67
гривень і 206 425,47 євро.

Оцінивши поданий банком розрахунок, апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами у розмірі 6 378,19 євро нарахована поза межами шестимісячного строку, що передував поданню цього позову, тому за такими платежами порука ОСОБА_1 припинена.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Щодо позову ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 530 ЦК України визначає, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є його прострочення, тобто невиконання у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Частина 2 статті 1050 ЦК України закріплює, що у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до Частина 2 статті 1050 ЦК України.

За кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 (з додатковими угодами) кредит підлягав поверненню у строк по 17 вересня 2012 року включно щомісячними платежами.

Суд апеляційної інстанції оцінив зміст кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 та, врахувавши положення статті 1050 ЦК України щодо права позикодавця за визначених умов вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, дійшов висновку про те, що кредитним договором не передбачено автоматичної зміни строку виконання кредитного зобов'язання у разі допущення позичальником першого порушення графіку погашення заборгованості, а виникнення у боржника такого обов'язку залежить від пред'явлення кредитором відповідної вимоги.

Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978 до пред'явлення цього позову не змінювався, тому, оскільки ПАТ КБ "Надра" звернулося з вимогами про погашення заборгованості одночасно до ЗАТ "Макарово" і поручителя ОСОБА_1, правових підстав для висновку про припинення поруки останнього на підставі частини 4 статті 559 ЦК України немає.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку пункту 3.2.15 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978, оскільки ним чітко і недвозначно встановлено виникнення у позичальника автоматичного обов'язку достроково погасити усю кредитну заборгованість у разі хоча б одноразового порушення будь-якої умови цього договору, касаційний суд відхиляє.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положення цієї статті дають підстави для висновку, що зміст зобов'язання сторін визначається усіма умовами договору, які перебувають у взаємному зв'язку, тобто жодна з таких умов не підлягає оцінці окремо від інших.

У пункті 3.2.15 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 не деталізовано порядок виникнення у позичальника обов'язку достроково повернути кредит та момент, з якого він підлягає виконанню, а лише закріплено передумову для виникнення такого обов'язку.

Одночасно у пункті 3.3.8 вказаного договору визначено право кредитора вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання у разі хоча б одноразового порушення договору. Цей пункт узгоджується із положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України щодо права позикодавця вимагати дострокового повернення позики у разі неповернення чергової її частини, проте також не деталізує порядок реалізації відповідного права.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши зміст пунктів 3.2.15 і 3.3.8 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 у взаємному зв'язку, обґрунтовано зазначив, що ними не визначено момент виникнення у позичальника обов'язку погасити заборгованість за кредитом достроково, тому, з урахуванням загальних принципів і положень цивільного законодавства, дійшов правильного висновку, що настання цього моменту залежить від пред'явлення кредитором вимоги.

Посилання заявника на те, що останній платіж у погашення кредиту позичальник здійснив у грудні 2008 року, тому строк повернення кредиту у повному обсязі настав з січня 2009 року і з цього моменту розпочався перебіг шестимісячного строку для пред'явлення банком вимоги до поручителя, касаційний суд відхиляє.

Жодним положенням кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 не встановлено, що строк виконання кредитного зобов'язання у повному обсязі настає на наступний місяць після першого порушення позичальником графіка погашення заборгованості. Такі висновки є власним тлумаченням заявником змісту пункта 3.2.15 кредитного договору № 53/КЛ/2007-978, проте цей пункт не визначає момент, з якого ЗАТ "Макарово" зобов'язане здійснити дострокову сплату кредита. За таких обставин доводи касаційної скарги про те, з січня 2009 року строк виконання кредитного зобов'язання змінився і з цього моменту розпочався перебіг шестимісячного строку для пред'явлення банком вимоги до поручителя, є безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

Оскаржуване судове рішення у відповідній частині відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, в частині вирішення позову ОСОБА_1 і відмови у визнанні його поруки припиненою ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду у цій частині без змін.

Щодо позову ПАТ КБ "Надра" про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частина 2 статті 553 ЦК України закріплює, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Вирішуючи справу щодо стягнення кредитної заборгованості з поручителя, суди повинні встановити, у якому обсязі він відповідає за зобов'язаннями боржника.

Апеляційний суд встановив, що згідно з договором поруки від 17 вересня 2007 року ОСОБА_1 поручився за належне виконання позичальником ЗАТ "Макарово" зобов'язань, які виникають, зокрема, з кредитного договору № 53/КЛ/2007-978, а саме щодо повернення у строк до 17 вересня 2012 року кредиту у сумі 1 000 000 євро; сплати процентів за користування цим кредитом за ставкою 12,5% річних; сплати комісії, пені, штрафів у розмірах та у випадках, визначених договором; відшкодування збитків, визначених статтею 22 ЦК України; дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадках, передбачених кредитним договором (розділ "Визначення термінів").

Встановивши такі обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 відповідає перед ПАТ КБ "Надра" за належне виконання умов кредитного договору № 53/КЛ/2007-978 у тому ж обсязі, що і боржник ЗАТ "Макарово".

Проте такі висновки є передчасними.

Так, стаття 651 ЦК України допускає зміну договору за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (статті 653, 654 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги і не дослідив наявний у справі договір поруки від 21 травня 2008 року, згідно з пунктом 1 якого ОСОБА_1 і ПАТ

КБ "Надра" домовились викласти у новій редакції розділ "Визначення термінів" договору поруки від 17 вересня 2007 року.

Зокрема, ними узгоджено інший обсяг зобов'язань за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978, а саме щодо повернення у строк до 17 вересня 2012 року кредиту у сумі 6 106 158,16 гривень; сплати процентів за користування цим кредитом за ставкою 18,5% річних в гривні та 12,5% річних в євро; сплати комісії, пені, штрафів у розмірах та у випадках, визначених договором; відшкодування збитків, визначених статтею 22 ЦК України; дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадках, передбачених кредитним договором

Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір заборгованості, за належне погашення якої поручився ОСОБА_1, не звернув уваги на зазначений договір і не врахував, що згідно з вимогами статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.

Оцінюючи подані банком докази розміру заборгованості за кредитним договором № 53/КЛ/2007-978, згідно з якими борг за тілом кредита складає 8 684 238,15
гривень та 121 650,43 євро, на які нараховані інші платежі (проценти, пеня, три проценти річних, інфляційні втрати), суд апеляційної інстанції не перевірив, чи узгоджуються ці розміри із вказаними у договорі поруки від 21 травня 2008 року сумами.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладені у запереченнях на касаційну скаргу доводи ПАТ КБ "Надра" про те, що договором поруки від 21 травня 2008 року не вирішувалося питання про обмеження обсягу відповідальності поручителя, а лише уточнено певні визначення і терміни основного договору, також стосуються дослідження та оцінки змісту цього договору, що не відноситься до повноважень касаційного суду.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не дослідив договір поруки від 21 травня 2008 року, яким викладено у новій редакції розділ "Визначення термінів" договору поруки від 17 вересня 2007 року, у зв'язку з чим не визначився з дійсним обсягом відповідальності поручителя ОСОБА_1 за зобов'язаннями ЗАТ "Макарово", що виникли з кредитного договору № 53/КЛ/2007-978, ухвалене судом рішення в частині вирішення позову ПАТ КБ "Надра" не може вважатися законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене та, оцінивши зміст договору поруки від 21 травня 2008 року, яким викладено у новій редакції розділ "Визначення термінів" договору поруки від 17 вересня 2007 року, встановити обсяг відповідальності ОСОБА_1 за кредитними зобов'язаннями ЗАТ "Макарово" та ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Для правильного застосування до спірних правовідносин положень статей 610, 611, 625, 631, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України апеляційному суду належить урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, щодо правових наслідків зміни кредитором строку виконання основного зобов'язання, у тому числі в частині права кредитора на нарахування процентів і штрафних санкцій поза межами строку кредитування.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги в частині оскарження рішення апеляційного суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, а в частині вирішення первісного позову передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про визнання поруки припиненою залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов