Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 549/178/17

провадження № 61-25052св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила розірвати достроково договір оренди землі від 01 серпня 2015 року, укладений між нею та приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко").

Позов мотивований тим, що в порушення умов договору відповідач несвоєчасно виплачував орендну плату у розмірі 4 567,85 грн за 2015 та 2016 роки, тобто допустив систематичне порушення умов договору, що дає орендодавцю право вимагати дострокового розірвання договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано достроково договір оренди землі від 01 серпня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "Райз-Максимко" щодо земельної ділянки, площею 1,97 га, яка знаходиться в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та має кадастровий номер 5325182600:00:014:0038.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав умови договору зі сплати орендної плати з урахуванням її індексації, що є порушенням умов договору і підставою для припинення указаного договору.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив із недоведеності факту систематичного невиконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 141 ЗК Укрїни, а також статті 525 526 610 611 651 ЦК України, та помилково указав на нівеляцію розірвання договору неустойкою.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 549/178/17 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року вищезазначену справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1. є власником земельної ділянки площею 1,97 га, кадастровий номер undefined, яка знаходиться в адміністративних межах Мелехівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області.

01 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "Райз-Максимко" укладено договір оренди указаної вище земельної ділянки, строком на 7 років (далі - Договір).

Пунктом 9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 4
567,85 грн. За окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів, у кількості або вартістю (для послуг), яка є пропорційною до розміру орендної плати у грошовій формі.

Обчислення орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з пунктом 11 Договору орендна плата вноситься протягом сільськогосподарського року, але повний розрахунок не пізніше 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Пункт 12 Договору передбачає, що передача продукції та надання послуг виконання робіт в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Пунктами 38 та 39 Договору передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно відомостей на виплату грошей, наданих ПрАТ "Райз-Максимко", на користь ОСОБА_1 сплачено:

- у 2015 році - 1 500 грн;

- у 2016 році - 4 000 і 60,95 грн;

- у 2017 році - 630,36 і 412,55 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 -3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що "тлумачення пункту д) частини 1 статті 141 ЗК України, частини 2 статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що відповідач несвоєчасно виплачував орендну плату за 2015-2016 роки.

Ухвалюючи рішення апеляційний суд відмовив у позові у зв'язку з недоведеністю факту систематичного невиконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати, указавши, що затримка виплати незначної частини орендної плати за 2016 рік, а також за 2015 рік з урахуванням сплачених 1 500 грн не є істотним порушенням умов договору та не позбавляє позивача права на отримання неустойки за затримку виплати коштів згідно пункту 14 договору.

Такий висновок не узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року скасувати.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 23 червня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук