Постанова

Іменем України

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 490/5120/15-ц

провадження № 61-35752св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач (відповідач) - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач (позивач) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року у складі судді Черенкової Н. П. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року в складі колегії суддів: Прокопчук Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США строком до 15 серпня 2016 року зі сплатою 14 % річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 15 серпня 2006 року укладено договір поруки. Відповідно до додаткової угоди, укладеної між сторонами 29 квітня 2011 року, строк надання кредиту збільшено на 41 календарний місяць, встановлено дату остаточного погашення 15 січня 2020 року, викладено в новій редакції графік погашення кредиту.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 15 квітня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 8 490,63 дол. США (194 660,86 грн.), яка складається із заборгованості за кредитом - 5 782,39 дол. США (132 570,26 грн), заборгованості за відсотками - 656,60 дол. США (15 053,57 грн), пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків - 2 051,64 дол. США (47 037,03 грн), позивач просив стягнути вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/52550 від 15 серпня 2006 року в сумі 6 403,51 дол. США, що еквівалентно 146 810,40 грн, у тому числі заборгованості за тілом кредиту - 5 782,39 дол. США, що еквівалентно 132 570,26 грн, та відсотків 621,12 дол. США, що еквівалентно 14 240,14 грн. Стягнуто з відповідача на користь банку 1 946,61 грн. судового збору

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредит та відсотки не погасив, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року змінено в частині розподілу судових витрат.

У рахунок повернення судових витрат стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» на користь ОСОБА_1 5 292,81 грн.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність кредитних правовідносин між сторонами, неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та стягнення заборгованість відповідно до висновків судово-економічної експертизи. Підстави для скасування чи зміни рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором відсутні. Задовольняючи позов частково, суд стягнув з відповідача на користь позивача всю суму сплаченого позивачем судового збору, а тому наявні підстави для перерозподілу судового збору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 490/5120/15-ц, витребувано її з Центрального районного суду м. Миколаєва, зупинено виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року справу передано Бурлакову С. Ю .

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не підтвердив первинними належними і допустимими доказами згідно закону обставини надання кредиту, банк не довів видачу кредитних коштів. Висновки судів зроблені без дослідження первинних бухгалтерських документів, а саме - меморіального ордеру; без урахування того, що заява на видачу готівки має виправлення.

Доводи інших учасників справи

У серпні 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначало, що обставини на які посилається ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях та недоведені належними доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 15 серпня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014 /08-112/52550, згідно з підпунктом 1,1, 1.2, 1.4 якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 10 000,00 дол. США, строком на 120 місяців з 15 травня 2006 року до 15 серпня 2016 року. Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 14 % річних. Згідно з пунктом 9.1 договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору в той же день між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 014/08-112/52550/П, згідно якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржника ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 014 /08-112/52550 від 15 серпня 2006 року в повному обсязі цих зобов`язань.

Згідно заяви на видачу готівки від 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10 000,00 дол. США.

Відповідно до укладеної додаткової угоди № 1 від 29 квітня 2011 року до кредитного договору № 014 /08-112/52550 від 15 серпня 2006 року строк кредиту збільшено на 41 календарний місяць, пункт 1.2 договору кредиту викладено в наступній редакції «кредит надається на 161 місяць з 15 червня 2006 року по 15 січня 2020 року». Також відповідно додаткової угоди між сторонами укладено новий графік погашення кредиту за ануїтетною схемою погашення.

Банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав, а відповідач несвоєчасно та не в повній мірі виконував свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Банк скористався своїм правом, передбаченим статті 1050 ЦК України, та 21 серпня 2015 року надіслав відповідачу та поручителю вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, тим самим змінив строк виконання зобов`язання.

Видача кредиту ОСОБА_1 документально підтверджується у сумі 10 000,00 дол. США.

За період з 15 серпня 2006 року до 29 квітня 2011 року в рахунок погашення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку від позичальника надійшло грошових коштів у загальній сумі 2 739,05 дол. США; прострочена заборгованість за основним боргом на цей період відсутня; залишок заборгованості за основним боргом склав 7 260,95 дол. США; за період з 15 серпня 2006 року до 29 квітня 2011 року загальна сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами склала 5 381,01 дол. США; за цей період в рахунок погашення заборгованості за відсотками надійшло шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку 1 681,19 дол. США; на рахунок простроченої заборгованості за відсотками 3 699,22 дол. США; в рахунок погашення простроченої заборгованості за відсотками шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку від позичальника надійшло грошових коштів на загальну суму 3 355, 58 дол. США; станом на 29 квітня 2011 року заборгованість за відсотками складає 344,24 дол. США, з них прострочена заборгованість - 260,69 дол. США (заборгованість більше 31 дня).

29 квітня 2011 року укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно якої строк кредиту збільшився на 41 календарний місяць (до 15 січня 2020 року).

Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника, строк якої настав складає 631,44 долари США (287,20 дол. США - тіло кредиту та 344,24 дол. США - погашення процентів ).

За пунктом 2.3 договору, з 29 квітня 2011 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості по процентам у зв`язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладені в новій редакції в Додатках 1, 2, яка є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Залишок заборгованості за кредитним договором з якого починається нарахування відсотків становить 7 605,19 дол. США; схема погашення - рівними частками, щомісячний платіж складає 1 235,40 дол. США; дата першого погашення - 30 квітня 2011 року; дата останнього погашення - 15 січня 2020 року; загальна сума внесків погашення тіла кредиту - 7 605,19 дол. США, загальна сума відсотків (планова) - 5 687,02 дол. США.

За період з 29 квітня 2011 року до 15 квітня 2015 року шляхом внесення готівкових грошових коштів через касу банку від позичальника надійшло 2 543,24 дол. США; в рахунок погашення поточної заборгованості; на рахунок простроченої заборгованості внесено 279,56 дол. США; станом на 15 квітня 2015 року залишок поточної заборгованості за тілом кредиту складає 5 259,44 дол. США, та прострочена заборгованість складає 522,95 дол. США; за даний період загальна сума нарахованих відсотків складає 3 734,79 дол. США, в рахунок погашення заборгованості внесено 89,51 дол. США; та в рахунок погашення простроченої заборгованості за відсотками внесено 3 024,16 дол. США.

Загальна сума боргу за відсотками станом на 15 квітня 2015 року склала 621,12 дол. США (67,26 дол. США - прострочена та 553,86 дол США - прострочена заборгованість більше 31 дня ).

Отже, станом на 15 квітня 2015 року підтверджена заборгованість за тілом кредиту 5 782,39 дола. США, що еквівалентно за курсом НБУ на цей день 132 570,26 грн, та відсоткам 621,12 дол. США, що еквівалентно 14 240,14 грн.

Залишок заборгованості по пені у сумі 2 051,64 долари США документально не підтверджено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції закону, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Нормами частини першої статті 626 та статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами було укладено кредитний договір, умови якого позичальник належним чином не виконував, а тому з позичальника на користь банку підлягає до стягнення заборгованість, яка виникла станом на 15 квітня 2015 року. Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.

Доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив первинними належними і допустимими доказами згідно закону обставини надання кредиту, банк не довів видачу кредитних коштів, не заслуговують на увагу, оскільки судoм досліджено кредитний договір № 014/08-112/52250 від 15 серпня 2006 року, додаткова угода № 1 до вказаного договору від 29 квітня 2011 року, оригінал заяви на видачу готівки, та відкриття поточного рахунку від 15 серпня 2006 року, оригінал договору на відкриття та ведення поточного рахунку, виписки відкритими для обліку заборгованості за кредитним договором, перевірено нарахування сум заборгованості та правильність залишків заборгованості за даним договором, а обставини, на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову, не дають підстав для висновку про повне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Щодо поновлення виконання оскаржуваного судового рішення

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

На підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія суддів поновлює виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року за результатами касаційного перегляду.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2017 року та постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2018 року за результатами касаційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська