Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 751/2958/16

провадження № 61-3697 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

представники позивача: Карпусь Сергій Васильович, Воронцова Марина Володимирівна ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року у складі судді Цибенко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року у складі колегії суддів: Хромець Н. С., Бечка Є. М., Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту зі змінами згідно з додатковою угодою від 10 жовтня 2008 року, додатковою угодою № 1 від 14 січня 2009 року, договором про внесення змін від 17 квітня 2009 року, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 39 302 доларів 32 центи США зі сплатою 14 % річних строком до 21 липня 2033 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання солідарно із позичальником відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов?язань за кредитним договором.

Позичальник, як і поручитель, зобов`язання за договором кредиту та договором поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 02 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 75 520 доларів 26 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 215 доларів 35 центів США, заборгованість за відсотками у розмірі 37 304 долари 91 цент США; та пеня у розмірі 505 840 грн 95 коп., у тому числі пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 137 917 грн 39 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 367 923 грн 56 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

У квітні 2016 року ОСОБА_3 пред?явив зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2008 року між ним та банком було укладено договір поруки для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, за яким він взяв на себе зобов`язання солідарно із позичальником відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов?язань за кредитним договором. Зазначав, що згідно з пунктом 4.4. кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.8. цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Оскільки з травня 2009 року позичальник перестав сплачувати платежі за кредитним договором, то у силу пункту 4.4. договором кредиту 18 серпня 2009 року настав строк виконання за кредитним договором у повному обсязі. Посилаючись на частину четверту статті 559 ЦК України вважав, що оскільки сплинув строк користування кредитом, як це випливає з пункту 4.4 кредитного договору і протягом 6 місяців банком не було пред`явлено вимогу до поручителя, то договір поруки є припиненим.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд визнати припиненим договір поруки від 22 липня 2008 року, укладений між ним та ПАТ «Укрсоцбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» та зустрічний позов ОСОБА_3 об?єднано в одне провадження.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» проценти за кредитом у розмірі 16 303 долари США 09 центів за період з 21 березня 2013 року по 21 березня 2016 року та пеню за процентами у розмірі 200 186 грн 62 коп. за кредитним договором від 22 липня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки від 22 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 , припиненим. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник, як і поручитель, належним чином умови кредитного договору не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість. Пунктом 4.4. кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 21 вересня 2010 року, тому відповідно до пункту 4.4. договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, тобто з 21 грудня 2010 року. Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, то саме з цього моменту тобто з 21 грудня 2010 року у банка виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся з позовом до суду лише 22 березня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_2 . Суд зазначив, що оскільки кошти за кредитним договором повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з ОСОБА_2 у межах строку позовної давності. При цьому суд послався на відповідну правову позицію Верховного Суду України.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 , суд виходив із того, що банк звернувся до суду із позовом до поручителя з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов?язання було змінено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року апеляційні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що у зв?язку з несплатою позичальником щомісячних платежів за кредитним договором, у силу пункту 4.4 кредитного договору строк виконання основного зобов?язання було змінено, тому з 21 грудня 2010 року у банка виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся з позовом до суду лише 22 березня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявив ОСОБА_2 . Суд зазначив, що оскільки кошти за кредитним договором повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з ОСОБА_2 у межах строку позовної давності. При цьому суд послався на відповідну правову позицію Верховного Суду України.

Рішення суду щодо визнання договору поруки припиненим оскаржено не було.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У серпні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині стягнення з нього процентів та пені скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову банку.

У вересні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що у зв`язку з тим, що банк звернувся до суду 21 березня 2016 року, а останній платіж за договором був сплачений 21 вересня 2010 року, то ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з пропуском строку позовної давності. Вимоги щодо сплати процентів, пені за процентами не належать до вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України)

При цьому, суди першої та апеляційної інстанції погодились з тим, що на підставі пункту 4.4 договору кредиту сторони в договірному порядку змінили строк виконання зобов`язання на 21 грудня 2010 року, тому усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4. договору позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 21 грудня 2010 року не підлягали виконанню. Вважав, що банк пропустив строк позовної давності, як за платежами по тілу кредиту, так і по процентам та пені.

Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що суди помилково виходили з положень пункту 4.4. договору та вважали, що строк виконання основного зобов?язання змінено. Банк вважав, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки строк дії договору визначено до 21 липня 2033 року.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2016 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 751/2958/16 із Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 липня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 липня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, за яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 39 302 доларів 32 центи США зі сплатою 13,5 % річних строком до 21 липня 2033 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання солідарно із позичальником відповідати за виконання зобов?язань за кредитним договором.

10 жовтня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода про внесення змін до договору кредиту від 22 липня 2008 року, якою було встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

17 квітня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договору кредиту від 22 липня 2008 року, яким сторони прийшли згоди щодо відстрочки по погашенню тіла кредиту, а саме з 17 квітня 2009 року графік погашення заборгованості по кредиту буде здійснюватися відповідно до 20 числа (включно) кожного місяця.

14 січня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору кредиту від 22 липня 2008 року, якою було визнано недійсним пункт 4.6 кредиту, а саме: «у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8., 3.3.9. цього договору, протягом більше ніж 7 календарних днів, кредитор має право збільшити процентну ставку, визначену пунктом 1.1. цього договору на 4 пункти річних».

05 листопада 2009 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_2 повідомлення про наявність заборгованості станом на 05 листопада 2009 року у розмірі 3 338 доларів 47 центів США та необхідність її погашення до 20 листопада 2009 року, а також роз`яснило, що у разі непогашення заборгованості вони будуть зобов`язані достроково повернути наявну заборгованість по кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в сумі 41 226 доларів 03 центи США, а справу буде передано до судових органів (а.с.60).

Останній платіж по сплаті відсотків ОСОБА_2 було здійснено 21 вересня 2010 року (а.с. 15).

Згідно з пунктом 4.4. договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8. (своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту зі нарахованими процентами за фактичний час його використання) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Судом встановлено, що заборгованість ані позичальником, ані поручителем у добровільному порядку погашена не була.

Позичальник, як і поручитель, зобов`язання за договором кредиту та договором поруки, належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого за розрахунком банку станом на 02 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 75 520 доларів 26 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 215 доларів 35 центів США, заборгованість за відсотками у розмірі 37 304 долари 91 цент США; та пеня у розмірі 505 840 грн 95 коп., у тому числі пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 137 917 грн 39 коп. та пеня за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 367 923 грн 56 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Застосовуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом встановлено, що пунктом 4.4. договору кредиту сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, встановивши, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.8. (своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту зі нарахованими процентами за фактичний час його використання) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такої зміни.

Ураховуючи те, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 21 вересня 2010 року, тому відповідно до пункту 4.4. договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів, тобто з 21 грудня 2010 року.

У справі, яка переглядається, суди не врахували, що оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, то з 21 грудня 2010 року у позивача виникло право на звернення до суду із позовом для захисту своїх порушених прав, проте банк звернувся із позовом до суду до позичальника лише 22 березня 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Посилання судів на правову позицію Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, згідно з якою проценти за кредитом і пеня підлягали стягненню з відповідача у межах позовної давності, необґрунтовані, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку Верховного Суду України у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Доводи касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що положення пункту 4.4 кредитного договору не передбачають зміну строку виконання основного зобов?язання, безпідставні, оскільки у зазначеному пункті договору кредиту чітко визначено, що строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів після здійснення останнього платежу за договором кредиту.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів і пені підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 8 700 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ОСОБА_2 за подання касаційної скарги.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 27 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів і пені та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення процентів і пені відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства«Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 8 700 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович