Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 444/2175/16-ц

провадження № 61-1797св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майназа касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року в складі судді Ясиновського Р. Б. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Шандри М. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 16 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_2 особисто отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 210 000,00 дол. США та на підтвердження цього факту власноручно написав (склав) розписку і передав ОСОБА_1 її оригінал. У зв`язку з тим, що договірних відносин між позивачем і відповідачем не виникло, ОСОБА_1 направив відповідачу 21 вересня 2016 року цінним листом з описом вкладення вимогу (повідомлення) від 19 вересня 2016 року, якою просив повернути отримані кошти, оскільки правові підстави для набуття таких коштів відсутні (відпали). Кошти позивачеві не повернуто. Будь-які пояснення з приводу не повернення позивачеві коштів відповідач не надав. Станом на дату подання позову офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України становив 2 584,0885 (100 дол. США). Таким чином, еквівалент безпідставно набутого майна відповідачем в розмірі 210 000,00 дол. США, в грошовій одиниці України, станом на дату пред`явлення позову, складав 5 426 400,00 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 210 000,00 дол. США, що еквівалентно 5 426 400,00 грн. Витрати, які пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та зареєстрований АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився та зареєстрований АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ) 210 000 дол. США, що еквівалентно станом на 21 грудня 2016 року 5 558 700,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та зареєстрований АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився та зареєстрований АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ) 6 890,00 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач 21 вересня 2016 року направив цінним листом з описом вкладення вимогу (повідомлення) від 19 вересня 2016 року, якою просив повернути йому отримані відповідачем кошти, оскільки правові підстави для набуття таких коштів відсутні (відпали). Поштове відправлення було отримане відповідачем, що стверджується довідкою про відстеження пересилання поштових відправлень.

Однак вимоги позивача відповідач не виконав. Кошти позивачеві не повернуто. Жодних пояснень з приводу неповернення цих коштів відповідач не надав.

Разом з тим, станом на день ухвалення рішення офіційний курс гривні до долара США за даними Національного банку України становив 26,47 грн (1 дол. США).

Таким чином, еквівалент безпідставно набутого майна відповідачем в розмірі 210 000,00 дол. США, в грошовій одиниці України, станом на день ухвалення рішення - 21 грудня 2016 року, складав 5 558 700 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 444/2175/16-ці витребувано її з Жовківського районного суду Львівської області.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 15 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Сердюк В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалив рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Суд застосував до спірних правовідносин правові норми, які не підлягають до застосування (стаття 1212 ЦК України) у зв`язку з існуванням між сторонами договірних відносин.

Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині не зазначив мотиви, з яких він виходив при прийнятті рішення, не вказав чому не брав до уваги аргументи сторони відповідача та не проаналізував аргументи, які викладені в поясненні представника відповідача, не мотивував відхилення чи врахування доказів відповідної сторони, застосування чи не застосування норм права.

При постановленні заочного рішення судом першої інстанції було порушено право відповідача на доступ до правосуддя. Відповідач не міг подати в суд першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, яку подав до суду апеляційної інстанції, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просив в задоволенні касаційної скарги відмовити повністю, заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач ОСОБА_2 не спростував обставини справи, які встановлені в ході розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 16 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 210 000,00 дол. США, що стверджується розпискою відповідача від 16 листопада 2007 року.

Згідно пояснень відповідача між сторонами існувала домовленість, що після отримання у власність членами фермерського господарства, головою якого є відповідач, земельних ділянок (внаслідок укладання договору міни з ТОВ «Фаворит-Інвест» після складання схеми розподілу земельної ділянки площею 35 га на 35 земельних ділянок) такі земельні ділянки будуть продані ОСОБА_1 . Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 завдаток у розмірі 210 000 дол. США, що еквівалентно на день передання коштів 1 060 500,00 грн та оформлено розпискою. ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Експерт-Логіст-Львів» 35 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в тому числі чотирьох земельних ділянок, що належали на праві власності відповідачу, його батьку, матері та бабі за ціною по 300 000 грн.

Сума завдатку була зарахована сторонами як плата за земельні ділянки, так як станом на день укладання вказаних договорів купівлі-продажу сума завдатку була еквівалентна 1 259 748,00 грн. ОСОБА_1 на момент укладення вищезгаданих договорів був одним із засновників ТОВ «Експерт-Логіст-Львів».

У 2013 році ОСОБА_1 звертався в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути з відповідача по справі на його користь борг в сумі 210 000,00 дол. США. Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначав, що 16 листопада 2007 року між ним ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений усний договір позики відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти в розмірі 210 000,00 дол. США, що еквівалентно згідно курсу НБУ станом на день надання позики 1 060 500,00 грн.

Вищевказані пояснення відповідача не знайшли свого відображення в оскаржених судових рішеннях в якості встановлених/невстановлених фактів.

ОСОБА_1 21 вересня 2016 року направив цінним листом з описом вкладення вимогу (повідомлення) від 19 вересня 2016 року, якою просив повернути йому отримані відповідачем кошти, оскільки правові підстави для набуття таких коштів відсутні (відпали). Поштове відправлення було отримане відповідачем, що стверджується довідкою про відстеження пересилання поштових відправлень.

Вимога позивача відповідачем не виконана. Кошти позивачеві не повернуто.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

16 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 210 000,00 дол. США, що стверджується розпискою відповідача від 16 листопада 2007 року.

Відповідач стверджує, що кошти були набуті як завдаток за купівлю земельних ділянок.

Наявність підстав для задоволення позову суди обґрунтовувалися статтею 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Водночас, у своїй касаційній скарзі відповідач покликається на ту обставину, що він не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Судова повістка на 21 грудня 2016 року була направлена йому на адресу: АДРЕСА_3 .

Поштовий конверт з повісткою повернувся в суд за закінченням терміну зберігання (а.с. 44).

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Отже, з вищевказаного вбачається, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції у зв`язку з чим не мав можливості подати в суд першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач був вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач міг заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

У цій справі апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, не дав відповіді на доводи поданої в суді апеляційної інстанції заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для їх скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщосправу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування заочного рішення Жовківського районного суду та ухвали Апеляційного суду Львівської області з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно перевірити доводи відповідача щодо наявності між сторонами договірних відносин, вирішити питання позовної давності, з`ясувати у кого знаходиться оригінал розписки та розглянути справу з додержанням процесуальних прав сторін.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2017 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк