Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 183/274/16

провадження № 61-16340 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000»;

представник відповідача - Гажала Андрій Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 рокуу складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П. Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (далі - ТОВ «Агро-Віта 2000») про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,8 га, розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 березня 2012 року між ним (орендодавцем) та ТОВ «Агро-Віта 2000» (орендарем) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 29 грудня 2012 року за № 122328204001140. Згідно з умовами договору він передав відповідачу у строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди на новий строк. Відповідно до пункту 5 вказаного договору відповідач зобов`язався сплачувати йому щорічно орендну плату у грошовій формі у розмірі 4 % від грошової оцінки землі, що на момент укладання договору становило 4 893 грн, а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати.

Вказував, що відповідач порушив умови договору оренди щодо сплати орендної плати протягом 2012-2015 років в частині культивації земельної ділянки. У 2015 році відповідач не провів оранку присадибної земельної ділянки, в якості орендної плати передав йому пшеницю шостого класу якості замість узгодженої в заяві пшениці третього класу та ячменю. В повному обсязі орендну плату за 2015 рік станом на 26 січня 2016 року не сплатив, не зробив перерахунку розміру орендної плати у 2012-2015 роках. На його вимоги усунути порушення не реагував, чим порушив умови договору оренди землі. Вказані дії відповідача розцінював як систематичну несплату орендної плати.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 10 березня 2012 року, укладений між ним та ТОВ «Агро-Віта 2000».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у складі судді Парфьонова Д. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди від 10 березня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000», зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 29 грудня 2012 року за № 122328204001140. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у пункті 5 договору оренди землі визначено три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі 4 % від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га. Ураховуючи те, що відповідачем фактично визнанно факт не сплати орендної плати за 2015 рік в частині культивації присадибної ділянки орендодавця та не надано доказів на підтвердження факту проведення культивації присадибної земельної ділянки протягом 2012-2015 років, наявні підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором оренди землі орендної плати в частині культивації земельної ділянки, а тому вимоги позивача про розірвання договору оренди землі, укладеного між сторонами, є обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Віта 2000» задоволено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди землі: сплачував орендну плату в грошовій та натуральній формі за погодженням із позивачем.

Культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором оренди землі, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку у разі ненадання цієї послуги договором оренди землі передбачено грошову компенсацію. Відтак, відсутні підстави для висновку про систематичну несплату визначеної договором оренди землі орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 183/274/16 з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Тому вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про систематичну несплату орендодавцем орендної плати, оскільки відповідач систематично не сплачував орендну плату в частині проведення культивації його присадибної ділянки.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У лютому 2017 року ТОВ «Агро-Віта 2000» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначало, що відповідач виконував свої обов`язки за договором оренди землі, сплачував орендну плату в грошовій та натуральній формі за погодженням із позивачем. Будь-яких претензій щодо форми та способу внесення орендної плати позивач не пред`являв, з вимогами провести безкоштовну оранку, культивацію його присадибної земельної ділянки та поставки соломи протягом 2012-2015 років не звертався. Вважало, що апеляційним судом правильно встановлено відсутність факту систематичної несплати орендної плати, оскільки орендна плата виплачена у повному розмірі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,8 га, розташована на території Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

10 березня 2012 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Агро-Віта 2000» (орендарем) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомосковському районі Дніпропетровської області 29 грудня 2012 року за № 122328204001140. Згідно з умовами договору він передав відповідачу у строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на сім років з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.

Згідно з пунктом 5 договору оренди за користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00 % від грошової оцінки землі згідно з Указом Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами від 13 вересня 2002 року та Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить 4 893 грн, а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га та сплачує за орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

Договором також передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього договору.

Крім внесення орендної плати, орендар зобов`язується надавати орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім`ї у розмірах та у порядку, установлених самим орендодавцем (пункт 5 договору оренди землі).

Також за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим договором.

Відповідно до пункту 7 вказаного договору орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з пунктом 9 цього договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держгеокадастру в Новомосковському районі Дніпропетровської області, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, належної позивачу на 2015 рік становила 183 331 грн.

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 подано ТОВ «Агро-Віта 2000» заяву про відмову від вимог заяви про отримання грошової компенсації за пай від 10 липня 2015 року та із проханням доставити позивачу 1 тону соломи, 500 кг пшениці І-ІІІ класу, 500 кг ячменю та 500 кг кукурудзи за місцем проживання позивача та розглянути питання щодо надання йому компенсації через відсутність виконання договору за 2012-2015 роки в частині культивації присадибної земельної ділянки позивача.

На виконання укладеного договору 29 серпня 2015 року ТОВ «Агро-Віта 2000» поставило ОСОБА_1 пшеницю у кількості 1 040 кг загальною вартістю 2 912 грн, про що свідчить підпис позивача в квитанції № 1.516.

21 листопада 2015 року ТОВ «Агро-Віта 2000» надало ОСОБА_1 кукурудзу в кількості 700 кг загальною вартістю 1 540 грн, мішки (2) в кількості 28 грн.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подано ТОВ «Агро-Віта 2000» претензії з вимогою відшкодувати завдані йому збитки через невиконання умов договору оренди в розмірі 21 500 грн та у розмірі 500 грн.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подано ТОВ «Агро-Віта 2000» лист (акт № 2) про не проведення безкоштовної оранки земельної ділянки.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подано ТОВ «Агро-Віта 2000» лист (акт № 3), яким він повідомив відповідача про недоліки отриманої 29 серпня 2015 року пшениці.

Також 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 подано ТОВ «Агро-Віта 2000» лист (акт № 4), яким він повідомив відповідача про неотримання орендної плати в повному обсязі та про необхідність застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено, що оранка присадибної земельної ділянки позивача відповідачем проводилась.

З довідки відповідача за підписом головного бухгалтера та керівника підприємства вбачається, що за 2014 рік позивачем отримано орендну плату у розмірі 7 298 грн, за 2015 рік позивачу нараховано орендну плату за 2015 рік у розмірі 6 003 грн 33 коп., з якої 31 серпня 2015 року позивачем отримано пшеницю на суму 2 912 грн, 25 грудня 2015 року позивачем отримано кукурудзи на суму 1 540 грн, 23 лютого 2016 року грошові кошти в розмірі 1 520 грн, 30 вересня 2015 року позивач використав послугу завозу соломи в кількості 1 тонна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Встановивши факт систематичної несплати ТОВ «Агро-Віта 2000» визначеної договором орендної плати за 2012-2015 роки у частині культивації земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та розірвання договору оренди землі від 10 березня 2012 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав, що ТОВ «Агро-Віта 2000» виконувало свої обов`язки за договором оренди землі належним чином: сплачувало орендну плату у грошовій та натуральній формі за погодженням із позивачем.

Апеляційний суд вважав, що культивація присадибної ділянки орендодавця не входить ні до однієї з форм орендної плати, передбачених договором оренди землі, а є додатковою безкоштовною послугою, яка не має грошової оцінки, за яку у разі ненадання цієї послуги договором оренди землі передбачено грошову компенсацію.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Судом першої інстанції правильно вказано, що у пункті 5 спірного договору сторони погодили три основні складові орендної плати, а саме: орендна плата у грошовій формі 4,00 % від грошової оцінки землі; безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби орендодавця та оранка і культивація присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га.

При цьому зазначені умови є складовими орендної плати, а не лише безкоштовною послугою, як зазначив апеляційний суд.

Однак, у порушення умов вказаного договору, орендарем здійснювалася орендна плата лише у грошовій формі, а орендна плата у частині культивації присадибної ділянки позивача не здійснювалася, що свідчить про систематичну несплату у цій частині орендної плати, визначеної договором.

Посилання заперечень на касаційну скаргу на те, що систематична несплата орендної плати у відробітковій та натуральній формі (культивація присадибної земельної ділянки) не є істотним порушеннями умов договору через відсутність звернення позивача до відповідача із вимогами про їх виплату, оскільки такі звернення не передбачені умовами договору, у той час, як відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Доказів того, що ТОВ «Агро-Віта 2000» здійснювало дії щодо належного виконання спірного договору оренди у вказаній частині, але позивач відмовився приймати належне його виконання, відповідач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).

З урахуванням вказаного, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 212-215 ЦПК України 2004 року правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки ТОВ «Агро-Віта 2000» істотно порушило умови спірного договору, а саме систематично не сплачувало частину орендної плати, а суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 662 грн судового збору, що підтверджується доданою до скарги квитанцією, які підлягають стягненню із ТОВ «Агро-Віта 2000»на користь позивача, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової плати Касаційного цивільного суду залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким його позов було задоволено.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року скасувати.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги, у розмірі 662 (шістсот шістдесят дві) гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович