Постанова

Іменем України

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 337/197/16-ц

провадження № 61-32091св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2017 року у складі судді Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") про стягнення інфляційних втрат та відсотків за користування грошовими коштами.

Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2013 року між ним та ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" було укладено депозитний договір на суму 67 тис. грн, яка після поповнення депозитного рахунку становила суму у розмірі 76 тис. грн зі сплатою 19,10 % річних строком дії до 05 жовтня 2014 року.

Після закінчення строку дії депозитного договору він звернувся до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення депозитного вкладу, однак йому було відмовлено.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2015 року його позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його користь суму вкладу у розмірі 76 тис. грн.

05 листопада 2015 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" повернув йому депозитний вклад у розмірі 76 тис. грн.

У зв'язку з тим, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прострочило виконання грошового зобов'язання, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його користь інфляційні втрати у розмірі 41 575 грн 04 коп. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2 173 грн 81 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року у складі судді Котляра А. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 41 575 грн 04 коп. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2 173 грн 81 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прострочило виконання грошового зобов'язання, однак на вимогу ОСОБА_1 не повернув йому суму депозитного вкладу, тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" повернуто заявнику для вирішення питання про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статті 228 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням вимог статей 228, 229, 230, 231 ЦПК України 2004 року банк має звернутися до суду першої інстанції, який ухвалив заочне рішення із заявою про перегляд судового рішення, після чого, у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, може звернутися зі скаргою до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2017 року АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й справу передати для продовження судового розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не брала участі у розгляді цієї справи у суді першої інстанції, тому застосування порядку оскарження заочного рішення суду шляхом подання заяви про його перегляд заочного рішення за письмовою заявою відповідача не є ні правом, ні обов'язком заявника, та не є встановленим процесуальним порядком ЦПК України 2004 року.

Також наголошувало, що ухвалою суду апеляційної інстанції помилково визначено, що апеляційну скаргу слід повернути ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у той же час як апеляційна скарга була подана іншою особою, а саме представником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит".

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки судом правильно застосовано норми процесуального права, тому судове рішення не може бути скасовано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження, указану справу 337/197/16-ц витребувано з Хортицького районного суду м. Запоріжжя, надано строк учасникам справи на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит" був укладений депозитний договір на суму 67 тис. грн зі сплатою 19,10 % річних строком дії до 05 жовтня 2014 року.

Після поповнення рахунку, на депозитному рахунку ОСОБА_1 сума вкладу становила 76 тис. грн.

21 травня 2015 року, після закінчення строку дії депозитного договору, ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про повернення вкладу, проте йому було відмовлено.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 суму вкладу у розмірі 76 тис. гривень.

Судове рішення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконав.

У зв'язку з тим, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" прострочило виконання грошового зобов'язання, ОСОБА_1 звернувся до суду та просив стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його користь інфляційні втрати у розмірі 41 575 грн 04 коп. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2 173 грн 81 коп.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 41 575 грн 04 коп. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2 173 грн 81 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подала апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2019 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" повернуто заявнику для вирішення питання про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статті 228 ЦПК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом апеляційної інстанції встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заява про перегляд заочного рішення у цій справі до суду першої інстанції не подавалася.

ЦПК України 2004 року встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення - шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення (статті 228, 229, 230, 231, 232 ЦПК України 2004 року), а також загальний порядок - шляхом апеляційного оскарження - для позивача (стаття 232 ЦПК України 2004 року).

Стаття 228 ЦПК України 2004 року визначає порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення. Так, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Форма та зміст заяви про перегляд заочного рішення передбачена статтею 229 ЦПК 2004 року.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та у разі ухвалення повторного заочного рішення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на підставі статей 228, 229, 230, 231 ЦПК України 2004 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" має право звернутися до суду, який ухвалив заочне рішення, із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" є особою, яка не брала участі у справі, безпідставні, оскільки відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду, а згідно з пунктом 5 частини першої вказаної статті Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара