Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 211/4347/15-ц

провадження № 61-20177св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження: державний виконавець Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

стягувач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня

2021 року у складі судді Папарига В. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - державний виконавець, Довгинцівський ВДВС), заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), ОСОБА_2 , щодо арешту майна.

Скарга мотивована тим, що рішенням Довгинцівського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № 1/274- МК від 13 серпня 2008 pоку, що виникла станом на

30 червня 2015 pоку, у розмірі 298 215,27 дол. США, що відповідно до розпорядження НБУ про встановлення офіційних курсів гривні станом на 06 липня 2015 року складає еквівалент 6 267 962,50 грн. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2016 року залишено без змін.

Постановою державного виконавця Любкіною Ю. О. від 25 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63050609. На виконанні у Довгинцівському ВДВС перебували виконавчі листи за рішеннями Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року у цивільній справі № 211/65/16-ц та від 14 лютого 2019 року та у цивільній справі №211/5225/18 за позовами АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

07 жовтня 2020 року державним виконавцем Любкіною Ю. О. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Любкіної Ю. О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 жовтня

2020 року ВП № 63050609, звернено стягнення на доходи боржника

ОСОБА_1 , здійснено відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувана у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

Разом з цим, постановою державного виконавця Любкіною Ю. О. про арешт коштів боржника від 07 жовтня 2020 року ВП № 63050609 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які оборонено законом, та належить боржнику

ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6 450 518,30 грн.

04 грудня 2020 року державним виконавцем Любкіною Ю. О. винесено аналогічну за змістом постанову про арешт коштів боржника (ВП 63050609).

На звернення позивача від 27 жовтня 2020 року Довгинцівським ВДВС надано відповідь за № 92170 від 15 листопада 2020 року про відсутність законних підстав для зняття арешту з рахункового рахунку, на який нараховується заробітна плата. Також запропоновано сплатити борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, або звернутися до суду.

Дії судового виконавця про накладення арешту на його майно у вигляді поточного карткового рахунку «зарплатний» є незаконними, так як арешт не може бути накладений на єдиний засіб забезпечення життєдіяльності людини.

З урахування зазначеного просив суд:

визнати неправомірними дії державного виконавця, що полягають у винесенні постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року по ВП № 63050609 про арешт коштів боржника в частині арешту коштів за рахунками ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України» та № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ».

Короткий зміст ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, поновлено

ОСОБА_1 строк для звернення до суду із скаргою, у задоволенні скарги відмовлено.

Суди керувалися тим, що рахунок для отримання заробітної плати не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Здійснюючи виконання постанови державного виконавця та виконуючи покладений на нього обов`язок щодо визначення статусу рахунків боржника, відкритих в АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «ПУМБ», установи вважали за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому. Таким чином, зазначені рахунки є поточними рахунками боржника, які використовуються для зберігання грошей та здійснення різних операцій боржника. Зазначені рахунки не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Тому державний виконавець при винесенні постанови про арешт коштів боржника діяв відповідно до закону та в межах своїх повноважень, оскільки цільове призначення коштів на рахунку визначає сама фінансова установа, яка зобов`язана повернути постанову без виконання у випадку встановлення, що арешт накладений на кошти, що знаходяться на рахунках, на які не може бути накладений.

Аргументи учасників справи

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та має виняткове значення для нього, яке полягає у тому, що права гарантовані діючим законодавством України, а саме право заробляти собі на життя та право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, набуває ілюзорного значення в разі наявності у фізичної особи боргів перед третіми особами, оскільки отримавши винагороду за свою працю, така фізична особа, не дивлячись на гарантії щодо заборони здійснювати відрахування з заробітної плати в сумі, що не перевищує 50 %, передбаченою частиною другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», за умови перерахування такої заробітної плати на її банківський рахунок фізично не може отримати дані кошти, оскільки вони автоматично стають арештованими. Він є працівником Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції і відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» не має права займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю, а отже грошове забезпечення (заробітна плата) є єдиним джерелом його доходів і джерелом існування, утримання його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Накладання арешту на все грошове забезпечення позбавляє його та його неповнолітніх дітей коштів для існування.

Зі змісту ухвали суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції вбачається, що при прийнятті оскаржених рішень судами застосований правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 905/361/19. Однак її висновок стосується питання правомірності накладання приватним виконавцем арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам.

Щодо помилковості застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у подібних правовідносинах висловився Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі

№ 756/1927/15-ц та у постанові від 10 червня 2021 року по справі

№ 520/4794/2020, де досліджувалося питання правомірності накладання арешту на кошти фізичної особи-боржника.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою від 20 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором

№1/274- МК від 13 серпня 2008 pоку, що виникла станом на 30 червня 2015 pоку, у розмірі 298 215 дол. США 27 центів, що відповідно до розпорядження НБУ про встановлення офіційних курсів гривні станом на 06 липня 2015 року складає еквівалент 6 267 962,50 грн.

Постановою державного виконавця Любкіною Ю. О. від 25 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 63050609 з виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц, виданого Довгинцівським районним судом 21 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 5 863 772, 09 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 січня 2017 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №KRT0GL00150626 від 29 грудня 2006 pоку, що виникла станом на 24 грудня 2015 pоку, у розмірі 32 216, 60 дол. США.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2019 року задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № KRT0GL00150626 від 29 грудня 2006 pоку, що виникла станом на 05 жовтня 2018 pоку, у розмірі

20 269,53 дол. США, що за курсом НБУ від 05 жовтня 2018 року становить

571 095,12 грн.

Державним виконавцем Любкіною Ю. О. 07 жовтня 2020 року винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 58896216, № 63050609 у зведене виконавче провадження № 63251088.

На виконанні у Довгинцівському ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 63251088, до складу якого входять 3 виконавчих документа на загальну суму боргу 6 456 456,90 грн, а саме:

- АСВП № 58896216, виконавчий лист № 211/5225/18 від 14 лютого

2019 року, виданий Довгинцівським судом міста Кривого рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 579 661,55 грн.

- АСВП № 58977349, судовий наказ № 211/5156/18 від 05 листопада

2018 року, виданий Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Веселка-1» боргу в розмір 13 023,26 грн.

- АСВП № 63050609, виконавчий лист № 211/4347/15-ц від 21 червня

2016 року, виданий Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі

5 863 772,09 грн.

Постановою державного виконавця Любкіною Ю. О. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 07 жовтня

2020 року ВП №63050609 при примусовому виконанні виконавчого листа

№ 211/4347/15-ц від 21 червня 2016 року звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , здійснено відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

Постановами державного виконавця Любкіною Ю. О. від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 . При цьому державний виконавець визначила банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На звернення ОСОБА_1 до Довгинцівського ВДВС від 04 квітня 2021 року про часткове скасування постанови про арешт коштів боржника, скаржнику запропоновано сплатити борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження або звернутись до суду. Також зазначено, що отримувати кошти, призначені для виплати заробітної плати, можна будь-яким іншим способом.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог про часткове скасування арешту з рахунку, на який нараховується заробітна плата.

ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «ПУМБ», в яких на ім`я ОСОБА_1 відкрито зарплатні рахунки

№ НОМЕР_3 , № НОМЕР_2 .

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга ? третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині другій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У частинах першій, третій статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі

№ 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) викладений висновок, що «стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також ПАТ «ПУМБ», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати. Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі

№ 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону

№ 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Суди встановили, що на вказані рахунки в АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «ПУМБ», відкриті на ім`я ОСОБА_1 , також зараховується заробітна плата (грошове забезпечення); державним виконавцем раніше було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 шляхом відрахування із доходів боржника відповідно до законодавства у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу; ОСОБА_1 звертався до Довгинцівського ВДВС 04 квітня 2021 року про часткове скасування постанови про арешт коштів на цих рахунках, на які зараховується заробітна плата та інші соціальні виплати.

За таких обставин суди не врахували, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України), зокрема шляхом встановлення законом граничних розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад такі розміри заборонено законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у тому числі на підставі повідомлення боржника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 . При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Доводи ОСОБА_1 та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ «Державний ощадний банк України» та АТ «ПУМБ», відкриті на ім`я ОСОБА_1 , є «зарплатні» та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.

За таких обставин відсутні підстави задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанов від 07 жовтня 2020 року та 04 грудня 2020 року в частині арешту коштів за відповідними рахункамиОСОБА_1 в АТ «Державний ощадний банк України» та в АТ «ПУМБ», а бездіяльність державного виконавця в частині відмови в знятті арешту з коштів заробітної плати (грошового забезпечення), що розміщені на вказаних рахунках, ОСОБА_1 не оскаржував.

Тому суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги, проте помилились щодо мотивів такої відмови, і оскаржені судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 410 412 416 451 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук