Постанова

Іменем України

22 червня 2018 року

м. Київ

справа № 752/8875/15-ц

провадження № 61-4803св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація - 110» Голосіївського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9, на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В., та касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року у складі судді Ладиченко С. В. та рішення апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позов мотивовано тим, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 04 липня 2013 року з вини відповідача ОСОБА_6, який є власником квартири АДРЕСА_2 відбулося залиття належної їм квартири, чим завдано шкоди у розмірі 6 800 грн. 05 серпня 2013 року сталося повторне залиття квартири, чим їм спричинено шкоду у розмірі 7 100 грн. 18 жовтня 2014 року з вини відповідача втретє відбулося залиття квартири, чим завдано шкоду у розмірі 7 943 грн 55 коп. Вказували, що з урахуванням систематичності залиття та бездіяльності відповідача їм спричинено суттєвих незручностей і вони зазнали моральних страждань.

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили стягнути з ОСОБА_6 на їх користь 21 843 грн 55 коп. на відшкодування майнової шкоди, 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 1 200 грн витрат за проведення дослідження з визначення розміру збитків.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири по 10 921 грн 77 коп. кожному. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 2 500 грн кожному на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відшкодування понесених витрат за проведення дослідження з визначення розміру збитків по 600 грн кожному. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 479 грн 04 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами доведено факт залиття їх квартири з вини відповідача та завдання майнової та моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1 985 грн 88 коп. на відшкодування майнової шкоди, 500 грн на відшкодування моральної шкоди, 600 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням оцінки, та 479 грн 04 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1 985 грн 88 коп. на відшкодування майнової шкоди, 500 грн на відшкодування моральної шкоди та 600 грн на відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням оцінки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про визначення розміру матеріального збитку в сумі 21 843 грн 55 коп. ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними доказами. Розмір матеріального збитку, який є доведеним, становить 7 943 грн 55 коп. на підставі звіту № 209/14 від 29 грудня 2014 року. Разом з тим, оскільки власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних долях, крім позивачів, є ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які з вимогами до суду не звертались, стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів на відшкодування матеріальних збитків підлягає по 1 985 грн 88коп. відповідно до їх частки у власності. Також, внаслідок залиття позивачам завдано моральної шкоди, у рахунок відшкодування якої підлягає стягненню по 500 грн на користь кожного позивача, яка є достатньою для відновлення втрат немайнового характеру, а визначений судом першої інстанції розмір є завищеним.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_9, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що у звіті № 209/14 від 29 грудня 2014 року зазначено про триразове залиття квартири позивачів, але експертна оцінка нанесених матеріальних збитків надана за фактом останнього залиття 18 жовтня 2014 року, тому суд дійшов помилкового висновку про розмір збитків у сумі 7 943 грн 55 коп. Треті особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також є співвласниками квартири, підтримали позовні вимоги позивачів тому і не зверталися до суду із окремим позовом. При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд не врахував, що залиття квартири позивачів відбувалось з вини відповідача тричі, внаслідок чого їм було завдано значних душевних страждань, яких вони зазнали у зв'язку із пошкодженням їх майна.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні рішень про задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було взято до уваги висновок експерта № 1-17/06 від 17 червня 2016 року, яким визначено, що встановити причини та джерело залиття квартири позивачів не вбачається можливим у зв'язку з відсутністю пошкоджень санітарно-технічного обладнання у квартирі відповідача та відсутністю методики, яка б дозволяла розмежовувати наявні пошкодження в часі та встановити дату їх утворення. Також експертом досліджено акти, відповідно до яких квартиру відповідача АДРЕСА_2 затоплено квартирами зверху. Позивачами не надано доказів, що залиття їх квартири відбулося із квартири відповідача. Суди не звернули уваги на те, що працівник житлово-експлуатаційної організації не має права визначати причини залиття, а лише може зафіксувати сам факт залиття та його наслідки. Ймовірно залиття квартири позивачів сталося внаслідок бездіяльності та невиконання службових обов'язків працівниками комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 110» Голосіївського району м. Києва.

29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Згідно із частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судами встановлено, що позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_1 у рівних частках.

Відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_2, яка розташована поверхом вище, на підставі договору довічного утримання, посвідченого 13 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М.

Згідно акта обстеження комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-110» у Голосіївському районі м. Києва (далі - КП «ЖЕО - 110» у Голосіївському районі м. Києва ) від 11 липня 2013 року, 04 липня 2013 року з квартири АДРЕСА_2 відбулося залиття квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого пошкоджено кімнату площею 10,9 кв. м (стіна 0,9 кв. м з відклеюванням шпалер) та ванну кімнату площею 2,6 кв. м (стеля 0, 7 кв. м). Згідно з висновками комісії причиною залиття є пошкодження сифона у ванній кімнаті, який під час тривалої експлуатації прийшов у непридатний для використання стан.

Згідно акта обстеження КП «ЖЕО - 110» у Голосіївському районі м. Києва від 08 серпня 2013 року, 05 серпня 2013 року відбулося друге залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2, внаслідок чого пошкоджено кімнату площею 10,9 кв. м (стіна 1, 5 кв. м з відклеюванням шпалер) та ванну кімнату площею 2,6 кв. м. Причини залиття у вказаному акті аналогічні.

Згідно акта обстеження КП «ЖЕО - 110» у Голосіївському районі м. Києва від 24 жовтня 2014 року, 18 жовтня 2014 року відбулося третє залиття з квартири АДРЕСА_2, в результаті чого пошкоджено вбиральню площею 1,2 кв. м (вологі сліди від води внаслідок залиття на стіні та на стоякових трубах у приміщенні вбиральні). Причиною залиття вказано пошкодження туалетного раструбу у вбиральні квартири АДРЕСА_2, який був самовільно закладений кахельною плиткою.

Суди встановили, що факт залиття квартири позивачів внаслідок протікання з квартири відповідача підтверджений, в судовому засіданні відповідач не спростував свою вину у залитті квартирипозивачів.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно звіту № 209/14 від 29 грудня 2014 року, складеного оцінювачем суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_11, розмір матеріального збитку, який завдано внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає 7 943 грн 55 коп. Згідно із вказаним звітом при дослідженні об'єкта та проведення оцінки враховувалися дані всіх трьох актів про залиття, але кошторис витрат на відновлення пошкоджених елементів квартири не містить розмежувань відповідно до кожної дати залиття.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1-17/06 від 17 червня 2016 року встановити вартість ремонтно-відновлювальних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) для усунення недоліків залиття квартири АДРЕСА_1, що відбулось 04 липня 2013 року, 05 серпня 2013 року, 18 жовтня 2014 року, не виявилось можливим.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що доведений розмір шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1, становить 7 943 грн 55 коп.

При цьому, апеляційний суд вірно виходив із того, що з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню майнова шкода у розмірі по 1 985 грн 88 коп. відповідно до частки кожного у праві власності, оскільки власниками квартири АДРЕСА_1 в рівних долях є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стягуючи з відповідача на користь позивачів по 500 грн кожному на відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно виходив із встановлених обставин справи, доведеності позовних вимог у цій частині, засад розумності, виваженості та справедливості.

Доводи ОСОБА_6 про те, що акти про залиття складено неналежним чином, висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_9, та касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв