Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №468/655/18-ц

провадження №61-46158ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Херсонській області,

відповідач - прокуратура Херсонської області,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - Херсонський відділ поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року у складі судді Муругова В. В. та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року у складі суддів Лівінського І. В., Данилової О.

О., Шаманської Н. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУ НП в Херсонській області), прокуратури Херсонської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), третя особа - Херсонський відділ поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області (далі - Херсонський ВП ГУ НП в Херсонській області), в якому просив: визнати незаконною постанову Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області від 02 травня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у відшкодування шкоди; стягнути з Державного бюджету України на його користь 3
2969 грн заподіяної матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2017 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 120 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Вказане рішення змінено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 04 грудня 2017 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 100 800 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області з заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої у зв'язку з понесенням витрат на правову допомогу.

27 грудня 2017 року позивач звернувся до Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області з заявою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої у зв'язку з понесенням витрат на проїзд до Суворовського районного суду м. Херсона.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Херсонського ВП ГУ НП в Херсонській області та зобов'язано вказаний орган прийняти постанову про розмір відшкодовуваної ОСОБА_1 шкоди.

02 травня 2018 року Херсонським ВП ГУ НП в Херсонській області винесено постанову, якою відмовлено позивачу у відшкодуванні заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності матеріальної шкоди.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та посилається на те, що ним понесені в листопаді-грудні 2017 року витрати на придбання квитків для проїзду до Херсонського міського суду Херсонської області, де вирішувалося питання слідчим суддею про скасування арешту майна позивача, накладеного в кримінальному провадженні, яке було в подальшому закрито. Також ним понесені витрати на проїзд до Миколаївського окружного адміністративного суду, у якому 10 квітня 2018 року вирішувалося питання про бездіяльність Херсонського ВП щодо невинесення постанови про розмір відшкодовуваної шкоди. Розмір витрат, пов'язаних з проїздом до суду, складає 1820 грн. Також ним понесені витрати на оплату послуг захисника протягом 2012-2013 років в сумі 18 662 грн. Крім того, що понесені витрати на оплату послуг захисника в сумі 12 487 грн. Вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконною постанову Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області про відшкодування шкоди від 02 травня 2018 року в частині відмови у відшкодуванні сум, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги адвокатом Алексєєнком В. В.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди (сум, сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги) на користь ОСОБА_1 у розмірі 18 662 гривні.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу, надану захисником Алексєєнком В. В. підлягають задоволенню, з державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК Україниматеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає стягненню 18 662 грн, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Виписані адвокатом квитанції про оплату позивачем юридичних послуг в кримінальному провадженні відповідно до укладеного між ними договору, яке в подальшому закрито з реабілітуючих підстав, є достатніми в розумінні пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" для вирішення питання про відшкодування сплачених сум за статтею 1176 ЦК України.

Оскільки позивачем були понесені витрати у зв'язку з наданням йому в кримінальному провадженні юридичної допомоги адвокатом в сумі 18 662 грн, то відповідний орган, який провадив слідчі (розшукові) дії, був зобов'язаний своєю постановою визначити розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1.

За таких обставин, постанова Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області від 02 травня 2018 року є необґрунтованою, в зв'язку з чим, відповідно до положень статті 16 ЦК України, суд дійшов висновку про визнання її незаконною в частині відмови у відшкодуванні сум, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги адвокатом Алексєєнком В. В.

Суд першої інстанцій відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування йому за рахунок держави матеріальної шкоди, яка складається із сум гонорару, виплачених адвокату Сидорикі А. Л., а також витрат позивача на проїзд до органу досудового розслідування та суду, посилаючись на те, що понесені позивачем на підставі укладених 01 червня 2013 року, 01 січня 2014 року та 01 лютого 2015 року з адвокатом Сидорикою А. Л. договорів витрати на оплату послуг адвоката стосуються саме послуг, наданих не позивачу, а іншій особі - ОСОБА_2, не стосуються надання юридичної допомоги саме позивачу, як особі, яка незаконно притягнута до кримінальної відповідальності. Договір про надання адвокатських послуг від 01 березня 2017 року, укладено між адвокатом Сидорикою А. Л. та ОСОБА_1 вже після закриття відносно останнього кримінального провадження. З наданих позивачем квитків вбачається, що вони придбавалися протягом 2017-2018 років, тобто також після закриття 12 липня 2016 року кримінального провадження відносно позивача, тобто ці витирати не пов'язані безпосередньо з його незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені витрати на підставі положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" стягненню за рахунок коштів державного бюджету не підлягають.

Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування витрат у розмірі 1820 грн, пов'язаних з проїздом до суду та витрат у розмірі 12 487 грн, понесених на оплату послуг захисника Сидорики А. Л., сторонами не оскаржувалось, тому у цій частині апеляційним судом в апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ГУ НП в Херсонській області, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про відшкодування сум, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги адвокатом Алексєєнком В. В., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат Алексєєнко В. В. у своїй декларації особисто вказав, що ним у 2012 році будь-які доходи взагалі не отримувались, а отже й відсутні відповідні докази того, що позивач сплачував гонорар вказаному захиснику в цей період.

Судом першої інстанції необгрунтовано прийнято до уваги лише доказ, наданий позивачем та не досліджено доказ, наданий відповідачем, відповідно до якого адвокат Алексєєнко В. В. у своїй декларації особисто вказав, що ним за досліджуваний період взагалі будь-які доходи не отримувались.

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в частині компенсації витрат, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги адвокатом Алексєєнком В. В. не встановлено дійсні обставини справи, а відтак необгрунтовано прийнято рішення щодо їх відшкодування.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судові рішення оскаржуються позивачем лише в частині компенсації витрат, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги адвокатом Алексєєнком В. В., у зв'язку з чим, Верховний Суд переглядає судові рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.

В іншій частині судові рішення сторонами не оскаржуються, у зв'язку з чим не перевіряються в касаційному порядку Верховним Судом у неоскарженій частині.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких у законодавстві виокремлюються посадові чи службові особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За приписами частини 1 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВРправо на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Сфера дії статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" поширюється на осіб, стосовно яких закрито кримінальне провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Частинами першою та другою статті 12 Законом № 266/94-ВРпередбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктом пунктом 4 статті 3 Закону № 266/94-ВРпередбачено, що у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.

Відповідно до пункту 10 Положення до цих сум відносяться суми, сплачені громадянином адвокатському об'єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Установивши, що з 10 квітня 2012 року по 12 липня 2016 року позивач незаконно притягувався до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, яке в результаті закрито 12 липня 2016 року з реабілітуючих підстав, позивачем дотримана процедура та строки звернення з вимогами про відшкодування шкоди, встановлені Законом № 266/94-ВР та пунктом 11 Положення про застосування статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", надано докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на суму 18 662
грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність постанови Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області від 02 травня 2018 року про відмову у відшкодуванні цих витрат та наявність, за наведених обставин, правових підстав для їх стягнення за рахунок коштів державного бюджету відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Доводи касаційної скарги про недоведеність понесених позивачем витрат за надання йому правової допомоги адвокатом Алексєєнком В. В. в силу незазначення останнім у своїй декларації про майновий стан за 2012 рік будь-яких відомостей про отримання доходів від зайняття професійною діяльністю є необґрунтованими, оскільки не спростовують встановленого судами факту понесення позивачем витрат за надані вказаним адвокатом юридичні послуги в кримінальному провадженні, а також досліджених під час розгляду справи на підтвердження цього факту доказів, зокрема докази (копія договору про надання правової допомоги адвокатом Алексєєнком В. В. від 5 вересня 2012 року та копії квитанцій до прибуткового касового ордера від 5 вересня, 12 грудня 2012 року та 4 квітня 2013 року).

Надаючи оцінку аналогічним доводам відповідача, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відсутність вказаних відомостей у відповідній декларації може свідчити про неналежне звітування особи до відповідних контролюючих органів про отримані нею доходи, та не спростовує встановлених судами обставин про надання позивачу юридичної допомоги адвокатом та отримання винагороди за неї в кримінальному провадженні, в якому позивач незаконно притягувався до кримінальної відповідальності.

Виписані адвокатом квитанції про оплату позивачем юридичних послуг в кримінальному провадженні відповідно до укладеного між ними договору, яке в подальшому було закрито з реабілітуючих підстав, є достатніми в розумінні пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" для вирішення питання про відшкодування сплачених сум за статтею 1176 ЦК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Миколаївської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська