Постанова

Іменем України

22 січня 2018 року

м. Київ

справа № 754/2946/15-ц

провадження № 61-1016 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5,

ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7,

представник відповідачів: ОСОБА_8,

представник ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7 - ОСОБА_9,

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_9, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року у складі судді Шевчука О. П. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Слободянюк С. В., Мазурик О. Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про стягнення із спадкоємців позичальника заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2013 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 35 300 грн

з процентною ставкою 33 % річних за користування кредитом на строк

до 14 серпня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. На день смерті померлий мав перед банком заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 196 грн 41 коп.

Позивач зазначав, що 2 липня 2014 року у зв'язку зі смертю позичальника банк направив до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців ОСОБА_10 про наявність заборгованості останнього перед банком, відповідь на яку надійшла 6 листопада 2014 року, в якій вказано про те, що спадкоємців ОСОБА_10, а саме: його дружину - ОСОБА_6 та дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_7, відповідачів у справі, при видачі свідоцтва про право на спадщину повідомлено про заявлені вимоги банку щодо відшкодування кредитної заборгованості. Однак, відповідачі, прийнявши спадщину, борг за кредитним договором не сплатили.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути суму боргу за кредитним договором від 15 серпня 2013 року із спадкоємців ОСОБА_10

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня

2016 року, позов ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за договором кредиту від 15 серпня 2013 року у розмірі

11 065 грн 47 коп. та судові витрати у розмірі 110 грн 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за вказаним договором у розмірі 11 065 грн 47 коп. та судові витрати у розмірі 110 грн 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_6, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_7, на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованість за договором кредиту у розмірі 11 065 грн 47 коп. та судові витрати у розмірі 110 грн 56 коп.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що на день смерті позичальника ОСОБА_10 у останнього існувала кредитна заборгованість перед банком у розмірі 33 196 грн 41 коп., яку його дружина - ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після отримання свідоцтва про право на спадщину та в межах розміру, який відповідає їхній частці у спадщині,не сплатили.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7 в особі представника - ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії».

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи судові рішення в справі, не взяли до уваги те, що позичальник ОСОБА_10 достроково сплатив загальну суму кредиту.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із положенням частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Задовольняючи позов ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 89 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що після квітня 2014 року чергові платежі за кредитним договором не сплачувались. Заявлена сума заборгованості є залишком по тілу кредиту, проценти, пеня та інші платежі не нараховувались. Таким чином, враховуючи положення статті 1282 ЦК України, суди дійшли правильного висновку про стягнення зі спадкоємців позичальника ОСОБА_10 у межах вартості спадкового майна та частки кожного із спадкоємців в одержаному у спадщину майні вказаної заборгованості.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_7, подану представником - ОСОБА_9, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников