Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 639/1245/15-ц

провадження № 61-32764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року у складі судді Труханович В. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 15 серпня 2009 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Жовнір Я. В., є власником квартири АДРЕСА_1 .

На час переходу права власності у спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_2 , який не сплачує комунальні послуги та не цікавиться квартирою.

Реєстрація відповідача у зазначеній квартирі чинить їй перешкоди у користуванні власністю.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за зазначеною адресою. Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року змінено. Скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 243,610 грн, і ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін. Заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення суду залишено без розгляду.

У травні 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що задовольняючи позов суд виходив з того, що є рішення Жовтневого районного суду міста Харкова про визнання особистим майном квартири одного з подружжя.

Рішення про виселення набрало чинності.

Однак вже після набрання рішенням законної сили він отримав рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року про визнання майна особистою власністю одного з подружжя, який залишив в силі заочне рішення від 24 квітня 2009 року.

Тобто при оформленні договору купівлі-продажу рішення суду не набрало законної сили, тому договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним, оскільки є фіктивним або притворним.

Вважає рішення про його виселення помилковим та таким, що підлягає перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки наявне рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про скасування рішення суду апеляційної інстанції про визнання квартири особистим майном.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Державна міграційна служба Жовтневого району міста Харкова, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що вказані обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки суду не надано жодних доказів того, що судові рішення, на які посилається заявник, були скасовані в частині тих обставин, на які йдеться посилання в тексті рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені ОСОБА_2 судові рішення, як скасовані, не були підставою для ухвалення рішення суду про виселення. Суд не посилався на зазначені судові рішення, а обґрунтував його тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2009 року і вона має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд на підставі статті 319 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його заяви та скасування заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року, рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від травня 2016 року про його виселення, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення суду про визнання особистим майном одного з подружжя набрало законної сили лише 03 листопада 2016 року, а його виселили із квартири 31 березня 2016 року без надання іншого житла, всупереч законодавству України. Підстави для його виселення без надання йому іншого постійного житла відсутні. Спірна квартира була придбана у шлюбі, і дружина не мала на власний розсуд нею розпоряджатися. За його касаційною скаргою на судове рішення про визнання особистим майном одного з подружжя спірної квартири відкрито касаційне провадження, проте рішення ще не прийнято. Суди попередніх інстанцій на порушення норм процесуального права не дали правової оцінки документам, не навели доводів та не обґрунтували у своєму рішенні мотиви відмови прийняття доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що всі подані ОСОБА_2 позови та скарги є незаконними, необґрунтованими і такими, що грубо порушують її права як законного власника квартири. Вважає, що ОСОБА_2 зловживає своїм правом на звернення до суду з позовом в разі порушення прав, користуючись тим, що він звільнений від сплати судового збору. При подачі позовів та скарг ОСОБА_2 вводить суд в оману. Договір купівлі-продажу, на підставі якого вона стала власником квартири, є чинним та не визнаний судом недійсним, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , знято з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за вказаною адресою. Виселено ОСОБА_2 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

31 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду міста Харкова із заявою про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду від 20 квітня 2017 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Харкова від 12 листопада 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Жовтневий РВ у місті Харкові ГУДМСУ в Харківській області, про усунення перешкод у користуванні власністю, зняття з реєстрації та виселення залишено без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року змінено. Скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 243,60 грн і ухвалено в цих частинах нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін. Заяву ОСОБА_2 про поворот виконання рішення залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 квітня 2009 року у справі № 2-1197/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист права власності, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя залишено без змін.

Тому рішення суду від 24 квітня 2009 року у справі № 2-1197/09 набрало законної сили.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Харкова.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України ЦПК України КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року цивільну справу № 639/1245/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України).

Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК України) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 квітня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що судові рішення про визнання квартири особистим майном його дружини від 24 квітня 2009 року та про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасовані не були підставою для ухвалення рішення про виселення.

Також суди дійшли правильного висновку про те, що рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 квітня 2009 року у цивільній справі № 2-1179/09 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист права власності та про визнання майна особистою власністю одного з подружжя набрало законної сили.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року залишено без змін.

Також згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зобов`язання повернути майно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 07 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України 2004 року рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Враховуючи викладене, рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 жовтня 2017 року про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зобов`язання повернути майно набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська