Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2020 року у справі №336/1461/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 336/1461/19

провадження № 61-17391св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аваліані 5А",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року у складі судді Дацюк О. І. ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у складі судді Онищенко Е. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Кочеткової І. В.

у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аваліані 5А" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті внесків за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аваліані 5А" (далі - ОСББ "Аваліані 5А") звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за період з листопада 2016 року до січня 2019 року у розмірі 3 690,54 грн, 3 % річних у розмірі 102,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 359,39 грн, всього 4 152,85 грн;

- стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за період з листопада 2016 року до січня 2019 року у розмірі 1 230,18 грн, 3 % річних у розмірі 34,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 119,79 грн, всього - 1 384,28 грн.

Зазначений позов мотивований тим, що відповідачам на праві спільної часткової та сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Співвласниками будинку АДРЕСА_2 створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке зареєстроване в установленому порядку.

З листопада 2016 року рішенням загальних зборів ОСББ "Аваліані 5А" встановлено тариф на надання послуг з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку у розмірі 3 грн за 1 кв. м, а з квітня 2018 року - 5 грн за 1 кв. м.

З листопада 2016 року до січня 2019 року включно у зв'язку з несплатою співвласниками квартири вартості послуг утворилась заборгованість в загальній сумі 4 920,72 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСББ "Аваліані 5А" заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 3 690,54 грн, інфляційні втрати в сумі 359,39 грн та 3 % річних в сумі 102,92
грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ "Аваліані 5А" заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1 230,18 грн, інфляційні втрати в сумі 119,79 грн, 3 % річних в сумі 34,31 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачі є власниками квартири на праві спільної сумісної, а відповідач ОСОБА_3 також і часткової власності, та споживачами житлово-комунальних послуг, а саме послуг з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, які надаються за адресою: АДРЕСА_2.

Послуги з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, окрім задоволення певних потреб мешканців будинку, одночасно забезпечують існування як всього будинку, так і окремих квартир і приміщень у належному стані, тому мають оплачуватись власниками житла.

Відповідачами не подавались заяви щодо ненадання або неналежного надання послуг з утримання та обслуговування будинку, не оскаржувалось жодне з рішень загальних зборів ОСББ чи рішень правління ОСББ.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не виконані вимоги ухвали суду від 20 жовтня 2020 року та недоліки апеляційної скарги не усунуто. На підтвердження свого майнового стану заявником не надано доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та повернути справу на новий розгляд до апеляційного суду.

У березні 2021 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, закрити провадження у справі або передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 рокумотивована тим, що 13 серпня 2020 року Верховним Судом у справі № 280/5324/19 її було звільнено від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем на підставі наданих довідок з реєстру фізичних осіб, які також були надані до апеляційного суду. Викладене свідчить про неоднакове застосування законодавства у даному питанні.

Касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року мотивована тим, що цю справу судами необґрунтовано віднесено до спрощеного провадження.

Відповідачі є власниками квартири, та одночасно вони не є споживачами житлово-комунальних послуг, оскільки не проживали за адресою: АДРЕСА_2.

Судами до спірних правовідносин не застосовано законодавство, яке підлягало застосуванню.

Рішення ОСББ щодо встановлення тарифів скасовані господарським судом, тому підстави, за якими ОСББ "Аваліані 5А" звернулося до суду з цим позовом відсутні.

Спірні правовідносини наближені до корпоративних спорів, тому повинні розглядатися господарським судом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц).

Судами попередніх інстанцій не встановлено чи надавалися житлово-комунальні послуги та чи зобов'язані відповідачі сплачувати ці послуги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2021 року від ОСББ "Аваліані 5А" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновки апеляційного суду відповідають нормам закону та правовій позиції Верховного Суду. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

ОСОБА_3 на порушення вимог статті 81 ЦПК України не надала належних доказів наявності у неї незадовільного майнового стану та перешкоди для сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

У квітні 2021 року від ОСББ "Аваліані 5А" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що ціна позову у цій справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа віднесена до категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження, тому розгляд справи апеляційним судом без повідомлення учасників справи відповідає вимогам процесуального закону.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі апеляційний суд правильно виходив з того, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки провадження у Господарському суді Запорізької області у справі № 908/2289/20 було відкрито 21 вересня 2020 року, тобто після ухвалення місцевим судом рішення.

Апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та ухвалив рішення по суті поданої апеляційної скарги.

Спір у цій справі виник з приводу майнових зобов'язань ОСОБА_3 брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, він не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням ОСББ "Аваліані 5А".

ОСОБА_3 не було надано доказів на спростування наявної заборгованості, а також розрахунку заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату зазначених внесків, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.

06 квітня 2021 року справа № 336/1461/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 площею 48,72 кв. м належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з яких 3/4 частки зазначеної квартири на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а 1/4 її частки - ОСОБА_3.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були зареєстрованими у спірній квартирі з 1991 року до 1995 року, а ОСОБА_1 - з 2007 року по теперішній час, що підтверджується довідками Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

19 квітня 2016 року було зареєстроване ОСББ "Аваліані 5А", що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Аваліані 5А" від 22 травня 2016 року затверджено тариф на утримання та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в розмірі 3 грн за 1 кв. м для співвласників квартир, розташованих з 2 по 9 поверхи, та 2,6 грн - для співвласників квартир, розташованих на першому поверсі.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Аваліані 5А" від 25 лютого 2018 року затверджено тариф на утримання та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з 01 квітня 2018 року в розмірі 5 грн за 1 кв. м для співвласників квартир, розташованих з 2 по 9 поверхи, та 4,5 грн для співвласників квартир, розташованих на першому поверсі.

Згідно з розрахунком за період з листопада 2016 року до січня 2019 року за надання послуг з утримання та обслуговування багатоквартирного житлового будинку нараховано заборгованість на загальну суму 4 920,72 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо оскарження ухвали Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року

У березні 2019 року ОСББ "Аваліані 5А" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті внесків за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

27 серпня 2020 року Шевченківський районний суд міста Запоріжжя ухвалив рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, у жовтні 2020 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема просила, з урахуванням майнового стану, звільнити її від сплати судового збору.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано заявнику строк для направлення до апеляційного суду оригіналу квитанції про сплату на належний розрахунковий рахунок судового збору в розмірі 2 881,50

грн.

10 листопада 2020 року ОСОБА_3 подала заяву про усунення недоліків, в якій просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки згідно із Законом має право на звільнення від сплати судового збору, на підтвердження чого надала довідку із Державного центру зайнятості "Запорізький міський центр зайнятості" від 29 жовтня 2020 року № 11563 щодо розміру її доходу за період з 29 квітня до 30 вересня 2020 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені доводи та надані документи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан ОСОБА_3 та відсутність у скаржника можливості сплатити судовий збір, та не дають змоги в повній мірі оцінити її майновий стан.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України заявником до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду.

Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.

Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law36~).

~law37~визначено, що судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у ~law38~.

~law39~ визначені ставки судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг юридичною, фізичною-особою підприємцем та фізичною особами на ухвалу суду.

Положення зазначеної норми застосовуються при поданні апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2018 року (справа № 915/955/15).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги ОСОБА_3 надала апеляційному суду докази на підтвердження незадовільного стану (розмір реального доходу), що могли слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року, у зв'язку з чим ухвала від 11 листопада 2020 року є незаконною та такою, що перешкоджає доступу ОСОБА_3 до суду, а тому підлягає скасуванню.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 1 статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин 4 , 6 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року скасуванню.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою Запорізькою апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року залишено без змін.

З указаного вбачається, що апеляційним судом здійснено перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3, а тому колегія суддів вважає, що підстав для передачі справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції немає, оскільки апеляційним судом такий перегляд вже завершено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Щодо оскарження ОСОБА_3 рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року

Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.

Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому частиною 4 статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статутом об'єднання (стаття 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частини 1 , 6 статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Встановивши, що відповідачі є власниками квартири на праві спільної сумісної власності, а відповідач ОСОБА_3 - також і часткової власності, споживачами житлово-комунальних послуг, а саме послуг з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, які надаються за вказаною адресою, не подавали заяви щодо ненадання або неналежного надання послуг з утримання та обслуговування будинку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за послуги з утримання та обслуговування будинку.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені положення частини 2 статті 625 ЦК України, а також те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних.

Доводи касаційної скарги про те, що спірні правовідносини наближені до корпоративних спорів, тому повинні розглядатися господарським судом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 та від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц), не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зазначених справах були вимоги особи щодо визнання недійсним і скасування рішення установчих зборів та запису проведення державної реєстрації ОСББ. Отже, фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Посилання у касаційній скарзі на те, що рішення ОСББ щодо встановлення тарифів скасовані Господарським судом Запорізької області 19 січня 2021 року, тому підстави, за якими ОСББ "Аваліані 5А" звернулося до суду з цим позовом відсутні, також не заслуговують на увагу, оскільки зазначене судове рішення не набрало законної сили.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аргументи касаційної скарги про те, що цю справу судами необґрунтовано віднесено до спрощеного провадження також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено що з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1
921,00 грн.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості по сплаті внесків за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Як вбачається із рішень судів попередніх інстанцій ОСББ "Аваліані 5А" просило стягнути з відповідачів на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за період з листопада 2016 року до січня 2019 року у розмірі 3 690,54 грн, 3 % річних у розмірі 102,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 359,39 грн, всього 4 152,85 грн, та з ОСОБА_3 заборгованість за утримання і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за період з листопада 2016 року до січня 2019 року у розмірі 1

230,18 грн, 3 % річних у розмірі 34,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 119,79
грн, всього - 1 384,28 грн.

Отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо клопотання ОСББ "Аваліані 5А" про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року

У травні 2021 року від ОСББ "Аваліані 5А" на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, в якому заявник посилався на те, що повторна апеляційна скарга ОСОБА_3 була прийнята та розглянута апеляційним судом, тому ухвала Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року про повернення першої апеляційної скарги ОСОБА_3 втратила свою актуальність.

Відповідно до частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;

2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося;

4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

5) після відкриття касаційного провадження на підставі частини 1 статті 396 ЦПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Враховуючи те, що заявником не наведено підстав, передбачених частиною 1 статті 396 ЦПК України для закриття касаційного провадження, тому клопотання ОСББ "Аваліані 5А" про закриття касаційного провадження не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аваліані 5А" про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 11 листопада 2020 року скасувати.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 лютого 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О.

С. Ткачук