ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 754/2538/16

провадження № 61-38388св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року в складі судді Панченко О. М. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів Саліхова В. В., Семенюк Т. А., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст скарги

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на бездіяльність державного виконавця та з урахуванням зміни вимог скарги просила:

- визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Рибчинського О. В., Савчук К. П. Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві щодо:

- не об`єднання двох виконавчих проваджень № 50115489 та № 50115371;

- не вчинення жодних виконавчих дій по примусовому виконанню рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року;

- не вирішення питання подальшого місця знаходження виконавчих листів або їх передачу суду, сторонам або іншим особам, відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у постановах про закінчення виконавчих проваджень № 50115489 та № 50115371;

- не виконання у примусовому порядку рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року;

- усунути порушення шляхом зобов`язання державних виконавців Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві вчинити наступні дії:

- протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду відновити виконавчі провадження, про що винести відповідні постанови, копії яких не пізніше наступного дня надіслати до Деснянського районного суду міста Києва та сторонам;

- вчинити дії по об`єднанню виконавчих проваджень № 50115489 та № 50115371 по виконанню двох виконавчих листів № 2-1760/15р. (754/1437/15) у зведене виконавче провадження;

- виконати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року у примусовому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи Шевченківський районний відділ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на бездіяльність державного виконавця відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про виконання рішення та відкриття виконавчого провадження у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію, а згодом відкликано банківську ліцензію, а тому державний виконавець при прийнятті постанов про закінчення виконавчого провадження діяв відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Шевченківський районний відділ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві виконати в примусовому порядку два виконавчі листи № 2-1760/15р.(754/1437/15) від 24 грудня 2015 року.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції про стягнення з банку коштів ухвалено до впровадження у банку тимчасової адміністрації. Суди, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 , помилково поставили питання примусового виконання рішення в залежність не від часу закінчення договору банківського вкладу 23 січня 2015 року, а від часу набрання судовим рішенням законної сили 08 грудня 2015 року.

Стверджує, що правовідносини примусового виконання рішення суду регулюються Законом України «Про виконавче провадження», а не Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», посилається на правовий висновок Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалах від 23 березня 2016 року № 6-34921ск15, від 16 березня 2016 року № 6-30668ск15, відповідно до якої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» питання стягнення коштів при запровадженні тимчасової адміністрації на підставі рішень судів не регулюється.

Вважає, що виконавче провадження у даному випадку підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зазначає, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які позбавляють права власності на вклад, є неконституційними.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на дану касаційну скаргу від представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Мизиненка І. О., у якій представник заінтересованої особи просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про виконання рішення та відкриття виконавчого провадження у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відкликано банківську ліцензію, тому дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження узгоджуються зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 07 вересня 2015 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 104 635,95 грн пені, 5663,79 грн 3% річних, інфляційне знецінення в сумі 105 713,2 грн за період з 24 січня 2015 року по 07 вересня 2015 року. Зобов`язано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» видати ОСОБА_1 готівкою одноразовою операцією через касу банку належні їй грошові кошти за договором банківського вкладу (депозиту) № 300937 /37893/7-14 у доларах США від 23 червня 2014 року у розмірі 13 050,95 доларів США, разом із невиплаченою частиною нарахованих відсотків в розмірі 606,19 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

30 грудня 2015 року ОСОБА_1 письмово звернулася до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві із заявою про примусове виконання рішення суду від 07 вересня 2015 року, яку отримано 04 січня 2016 року.

На виконання вищевказаного рішення суду 09 лютого та 10 лютого 2016 року державними виконавцями відділу ДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження.

15 лютого та 02 березня 2016 року державними виконавцями ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі частини п`ятої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із здійсненням процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення в повній мірі відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до яких вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦПК України у редакції на час спірних правовідносин сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії, виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Згідно із частиною п`ятою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) зробила висновок про те, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з вищенаведеним доводи касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про виконавче провадження», а не Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є необґрунтованими.

Вищезазначений висновок Великої Палати Верховного Суду застосований Верховним Судом у справі щодо оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні, де боржником є банк, який перебуває у стані ліквідації, зокрема у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 452/704/16 (провадження № 61-17362св18).

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15 (провадження № 61-20036св19) зазначив, що «враховуючи значний проміжок часу, що пройшов від ухвалення остаточного рішення у справі, звернення його до примусового виконання і до винесення постанови державного виконавця про закінчення без виконання виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», можливо дійти до висновку, що заявник, як особа, яка захищає своє право на захист прав споживача фінансових послуг, фактично втратила за таких обставин можливість задовольнити свої вимоги за рахунок банку у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» та не повинна нести додатковий тягар із повторного доведення своїх законних вимог відповідно до іншого механізму реалізації таких прав, встановленого державою. При таких обставинах наявність норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено закінчення виконавчого провадження у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення».

Враховуючи, що на час набрання законної сили рішенням суду, на підставі якого було видано виконавчі листи, у ПАТ «Банк «Фінансові ініціативи» уже було введено тимчасову адміністрацію, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук