Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 523/10099/17

провадження № 61-14427св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні власністю.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона, неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідач є власниками квартири АДРЕСА_1 по ј частині та зареєстровані в ній.

Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди їй та дітям у проживанні, користуванні та розпорядженні вказаною квартирою, оскільки не впускає їх до неї, змінив замки, на прохання відчинити двері не реагує, в зв`язку з чим вона разом з дітьми майже рік була вимушена проживати у будинку своїх батьків, просила суд позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року у складі судді Аліна С. С. позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задоволено.

Вселено ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач чинить їй та їх дітям перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні спірною квартирою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , аргументована тим, що встановлені апеляційним судом обставини не відповідають дійсності.

Крім того, відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права та розпорядження майном.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_4 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні, розпорядженні та володінні власністю та витребувано з Суворовського районного суду м. Одеси зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності №12-38376, яке видано 04 квітня 2011 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_1., ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками по 1/4 частині (кожен) квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 18 серпня 2005 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.Одеси, актовий запис № 327. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою від 12 травня 2017 року№11/33, виданою ОСББ «Топольок-2», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Апеляційний суд установив, що позивач зверталася до Суворовського відділу поліції ГУНП в Одеській області з письмовою заявою щодо неможливості її та дітей потрапити до спірної квартири, оскільки замки на вхідних дверях замінені, а відповідач чинить їм перешкоди у вселенні в житлове приміщення.

Згідно з висновком Суворовського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 06 червня 2017 року за результатами проведеної перевірки на підставі заяви ОСОБА_1 встановлено, що особисті речі позивача у квартирі відсутні, оскільки вона жодного дня не проживала у ній. Діти сторін мають безперешкодний доступ і користуються квартирою, вони мають ключі від вхідних дверей, замки на яких не змінювались.

Відповідно до листа від 15 червня 2017 року № 39/10804, надісланого Суворовським відділом поліції ГУНП в Одеській області на адресу позивачки, за наслідками проведеної перевірки на підставі її звернення встановлено, що замки на вхідних дверях квартири не змінювались, факти перешкоджання ОСОБА_4 у вселенні в квартиру ОСОБА_1 та їх дітей відсутні.

Згідно з листом ОСББ «Топольок-2» від 30 травня 2019 року № 15 ОСОБА_1 з питання фіксування факту недопущення її та дітей до проживання у спірному житловому приміщенні не зверталася.

Інших доказів про наявність перешкод позивачу та її дітям з боку відповідача у користуванні, володінні та розпорядженні спірною квартирою суду не було надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 361 Цивільного кодексу Україниспіввласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частиною першої статті 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

За положеннями статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, встановивши недоведеність позивачем факту перешкоджання їй та дітям у проживанні, користуванні, володінні та розпорядженні спірною квартирою, дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача у касаційній скарзі на положення статті 391 ЦК України, згідно з якою вона звернулася до суду за захистом свого та дітей порушеного права, колегія суддів відхиляє, оскільки власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, при цьому, необхідно довести, що права власника майна порушені. Саме по собі пред'явлення позову не є підставою для задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновком суду та грунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук