Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 210/726/17

провадження № 61-37321св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Пахомова Наталія Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про припинення договору іпотеки.

Позов мотивовано тим, що, 12 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір з елементами позики та іпотеки. За умовами якого позивач, як позичальник, отримала від ОСОБА_2 в позику грошові кошти у розмірі 28 800,00 грн, що на час їх отримання становило еквівалент 2 218,80 доларів США. Зі строком повернення до 12 вересня 2015 року, згідно графіку погашення позики. Відповідно до пункту 1 договору, позивач мала право погасити суму боргу достроково, з урахуванням індексу інфляції на момент розрахунку. У випадку несвоєчасного повернення суми боргу позивач зобов`язана була виплатити позикодавцю пеню у розмірі 1 % від фактичної суми боргу за кожен день прострочки, але не більше ніж за 90 днів.

З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язання за договором позивачем передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої, за домовленістю сторін складала 30 000 грн. Станом на 19 серпня 2015 року позивачем повернуто 17 656,76 грн, що за курсом на час сплати становило 890,51 доларів США.

27 серпня 2015 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки. Відповідно до пункту 1 зміненого договору сторони домовилися, що абзац 1 пункту 1 замішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року викласти в новій редакції, згідно якої позичальник позичила у позикодавця суму грошей в розмірі 47 660,32 грн, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2015 року складає 2 224,00 долари США, терміном повернення не пізніше 27 серпня 2016 року, з урахуванням інфляції на момент розрахунку. Зазначено, що загальна вартість предмета іпотеки складає 60 000,00 грн, а не 30 000,00 грн.

Позивач вказувала, що при підписанні змін до договору від 27 серпня 2015 року, різницю у сумах вказаних в договорах від 27 серпня 2015 року, 47 660,32 грн та від 12 вересня 2014 року, 28 800,00 грн, у розмірі 18 860,32 грн, не отримувала. Позивач сплачувала борг та повернула його у повному обсязі, але відповідач відмовився нотаріально посвідчити виконання зобов`язання для припинення договору іпотеки внаслідок виконання грошового зобов`язання.

ОСОБА_1 просила:

припинити договір іпотеки по змішаному договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., та договір про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., у зв`язку із поверненням позики;

припинити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку № 6981005 від 12 вересня 2014 року.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу в складі судді: Вікторович Н. Ю., від 19 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено договір іпотеки по змішаному договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., та договір про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., у зв`язку з виконанням позики та припинено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку 6981005 від 12 вересня 2014 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 12 вересня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений змішаний договір з елементами позики та іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., згідно якого позивач ОСОБА_1 , як позичальник позичила у відповідача ОСОБА_2 , як позикодавця, грошові кошти у розмірі 28 800 грн. Для забезпечення своєчасного виконання зобов`язання, згідно пункту 5 договору квартира АДРЕСА_1 передається в іпотеку іпотекодержателю. Станом на 19 серпня 2015 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено 17 656,76 грн. 27 серпня 2015 року за вимогою позикодавця ОСОБА_2 між сторонами був укладений договір про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І. Після підписання зміненого договору, позивач ОСОБА_1 продовжувала сплачувати борг та повернула відповідачу ОСОБА_2 за період часу з вересня 2015 року по серпень включно 2016 року було сплачено 33 119,61 грн. Всього за період часу з моменту укладення змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року по серпень 2016 року було сплачено в сумі 50 776,37 грн. Тому позивачем борг був сплачений у повному обсязі. У зв`язку із виконанням позивачем основного зобов`язання іпотека вважається припиненою.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу в складі судді: Вікторович Н. Ю. від 24 листопада 2017 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно пункту 1 договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки, яким сторони узгодили, що позивач ОСОБА_1 , як боржник отримала у борг та зобов`язалась повернути не пізніше 27 серпня 2016 року грошові кошти у сумі 47 660,32 грн, що становить 2224 доларів США. Висновок суду першої інстанції, про обсяг зобов`язання позивача ОСОБА_1 у розмірі 28 800 грн не відповідає наявним у праві письмовим доказам. Вимоги про визнання недійсним договору, або окремої його частини позивачем ОСОБА_1 , заявлено не було, а тому жодних підстав вважати суму боргу у меншому розмірі ніж зазначено в договорі про внесення змін до змішаного договору відсутні. Згідно умов договору загальний обсяг грошового зобов`язання, а саме сукупна вартість отриманих у борг позивачем коштів має складати 47 660,32 грн, виходячи з розрахунку. Згідно розрахунку проведених позивачем платежів, обсяг виконаного нею зобов`язання складає 34 214,61 грн, що не відповідає обсягу наданого боргу 47 660,32 грн. Умови договору про внесення змін від 27 серпня 2015 року не містять жодних домовленостей сторін про зарахування платежів, які були проведено позивачем ОСОБА_1 в погашення боргу до 27 серпня 2015 року, а тому апеляційний суд не погодився із посиланнями позивача про повне погашення заборгованості.Належних та допустимих доказів виконання позивачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання за укладеним договором та внесених до нього змін, позивачем не надано, а тому вимоги про визнання припиненим іпотеки відсутні.

Аргументи учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.При цьому, посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно встановив обставини, що мають значення для справи. Між сторонами було укладено один змішаний договір з елементами позики та іпотеки договір від 12 вересня 2014 року, і в цей же договір було внесено зміни 27 серпня 2015 року. Апеляційний суд не врахував, що до серпня 2015 року, коли між сторонами було укладено договір про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки ОСОБА_1 сплатила 17 656,87 грн та після укладення договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки ОСОБА_1 сплатила 34 214,61 грн, що в сумі складає 51 871,48 грн, а не встановлені апеляційним судом 34 214,61 грн. Виключно на зазначеній підставі, апеляційний суд зробив невірний висновок і всупереч фактам отримання грошей відповідачем до підписання змін до договору від 12 вересня 2014 року, які апеляційний суд не врахував як підтвердження повернення боргу, апеляційний суд й скасував рішення суду першої інстанції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року призначено справу до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 12 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено змішаний договір з елементами позики та іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І. за реєстром № 3150.

Згідно договору від 12 вересня 2014 року ОСОБА_1 отримала у борг від ОСОБА_2 , грошові кошти у розмірі 28 800 грн, що на час отримання грошей складало 2 218,80 доларів США (по курсу 12,98 гривень за 1 долар США). Грошові кошти позивачем були отримані на 11 місяців з терміном повного повернення не пізніше 12 вересня 2015 року.

В пункті 1 договору від 12 вересня 2014 року був встановлений графік погашення позики, щомісячно не пізніше кожного 17-го числа, грошові кошти в гривневій валюті, еквіваленту 69,34 доларів США, по курсу НБУ на дату виплати, але не менше ніж 900,00 гривень. У вересні 2015 року, але не пізніше 12 вересня 2015 року, позивач повинна була виплатити позикодавцю, грошову суму в гривневій валюті, еквіваленту 1 456,09 доларів США за курсом НБУ на дату виплати, але не менше ніж 18 900 грн.

Для забезпечення своєчасного виконання зобов`язання, згідно до пункту 5 договору від 12 вересня 2014 року, квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку іпотекодержателю .

27 серпня 2015 року сторони уклали договір по внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки, якому домовились про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року та виклали перший його пункт у такі редакції:

«1. Я, позичальник ОСОБА_1 позичила у позикодавця суму грошей в розмірі 47 660,32 грн, що за курсом НБУ станом на 27 серпня 2015 року (1 долар США дорівнює 21,43 грн) складає 2 224,00 долари США, терміном повернення не пізніше 27 серпня 2016 року, з урахуванням інфляції на момент розрахунку. Сторони домовляються, що позичена грошова сума має бути виплачена за наступним графіком, наступним чином: протягом 11 місяців (в 2015 році: вересень, жовтень, листопад, грудень, у 2015 році: січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень). Позичальник виплачує позикодавцю щомісячний платіж, не пізніше 30-го числа кожного наступного місяця, грошову суму в гривневій валюті, еквівалентну 69,50 доларів США за курсом НБУ на дату виплати, але не менше ніж 1 489,39 грн. В серпні 2016 року позичальник не пізніше 27 серпня 2016 року, повинен виплатити позикодавцю грошову суму в гривневій валюті, еквівалентну 1 459,50 доларів США за курсом НБУ на дату виплати, але не менше ніж 31 277,09 грн. Позичальник має право виплатити суму боргу достроково, з урахуванням інфляції на момент розрахунку».

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові в задоволенні позову апеляційний суд вважав, що згідно розрахунку проведених позивачем платежів, обсяг виконаного нею зобов`язання складає 34 214,61 грн, що не відповідає обсягу наданого боргу 47 660,32 грн. Умови договору про внесення змін від 27 серпня 2015 року не містять жодних домовленостей сторін про зарахування платежів, які були проведено позивачем ОСОБА_1 в погашення боргу до 27 серпня 2015 року.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що всього за період часу з моменту укладення змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року по серпень 2016 року ОСОБА_1 було сплачено кошти в сумі 50 776,37 грн.

У пункті 3 договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року зазначено, що всі інші пункти змішаного договору з елементами позики та іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., 12 вересня 2014 року за реєстром № 3150 залишити без змін.

У пункті 4 договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року вказано, що цей договір є невід`ємною частиною договору з елементами позики та іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н. І., 12 вересня 2014 року за реєстром № 3150.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у «відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України».

Відповідно до частини першої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 541/2246/16-ц (провадження № 61-18545св18) зроблено висновок по застосуванню статей 638, 651, 653, 654 ЦК України та вказано, що «зміна договору за згодою сторін є правочином, спрямованим на зміну цивільних прав та обов`язків. Під формою зміни договору розуміється форма правочину, на підставі якого відбувається зміна договору. Зміна договору призводить до зміни зобов`язання в частині, зокрема, предмета, місця, строків виконання. У разі зміни договору за взаємною згодою сторін зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору і втіленні такої зміни в належну форму».

Тобто, сторони шляхом укладення договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року зміни зобов`язання, яке виникло на підставі змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, в частині предмета та строків виконання зобов`язання.

Тлумачення статті 653 ЦК України свідчить, що правові наслідки зміни договору можуть бути визначені, зокрема, в: самому договорі, що змінюється; в договорі про зміну договору; законі.

Сторони ні в змішаному договорі з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, ні в договорі про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року не встановили такого правового наслідку зміни договору від 12 вересня 2014 року як не врахування платежів, які були здійснені ОСОБА_1 в погашення боргу до 27 серпня 2015 року. А тому, з урахуванням того, що сторони вносили зміни до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, а не укладали окремий договір та не визначили такого правового наслідку як не врахування платежів здійснених ОСОБА_1 до 27 серпня 2015 року, а тому платежі, які були здійснені ОСОБА_1 в погашення боргу до 27 серпня 2015 року мають враховуватися.

За таких обставин, суд першої інстанції, зробив правильний висновок про сплату боргу позивачем.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Згідно абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

Аналіз змісту позовних вимог ОСОБА_1 свідчить, що позивач просила визнати іпотеку припиненою у зв`язку із виконанням у повному обсязі зобов`язань за договором, тому належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання припиненими зобов`язань за іпотечним договором, а не визнання припиненим договору іпотеки, як вказав в резолютивній частині рішення суд першої інстанції. У зв`язку із тим, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку, то виключається й відповідний запис про реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в новій редакції; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1 280 грн, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 400 та 410, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 141, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року скасувати.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року змінити шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини в такій редакції:

«Визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 як іпотекодавця за змішаним договором з елементами позики та іпотеки від 12 вересня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зі змінами, внесеними 27 серпня 2015 року на підставі договору про внесення змін до змішаного договору з елементами позики та іпотеки від 27 серпня 2015 року та виключити запис № 6981005 від 12 вересня 2014 року про реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

В іншій частині заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 280 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук