Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 127/1547/14-ц

провадження № 61-12997св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Староміський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)

стягувач - Акціонерне товариство «ОТП Банк»,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року в складі судді

Жмудя О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Староміський ВДВС м. Вінниці), заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), ОСОБА_2 .

Вимоги скарги мотивовані тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним 20 січня 2006 року між АТ «ОТП Банк» (кредитодавець) та

ОСОБА_2 (позичальник). На підставі вказаного рішення видано виконавчі листи, які пред`явлено до виконання Староміському відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіально управління юстиції

у Вінницькій області (далі - Староміський ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області).

Між ОСОБА_2 і АТ «ОТП Банк» досягнута домовленість про прощення банком боргу, яка викладена у договорі про внесення змін та доповнень від

13 червня 2019 року № 6 до кредитного договору від 20 січня 2006 року

№ CNL-B00/003/2006. У зв`язку з викладеним усі зобов`язання за кредитним договором та договором поруки вважаються припиненими, оскільки

ОСОБА_2 виконала їх належним чином відповідно до змінених умов.

17 лютого 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області задовольнив заяву ОСОБА_2 та визнав виконавчі листи, які видані на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі

№ 127/1547/14-ц, такими, що не підлягають виконанню.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Староміського ВДВС м. Вінниціз заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень, у якій просив орган державної виконавчої служби винести постанову про закінчення всіх виконавчих проваджень, відкритих у зв`язку з виконанням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року в справі

№ 127/1547/14-ц, зняти всі арешти, накладені на його майно при виконанні вказаного судового рішення, виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи, які вжиті виконавцем для виконання судового рішення, а також провести всі необхідні дії у зв`язку закінченням виконавчого провадження.

28 серпня 2020 року та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Староміського ВДВС м. Вінниці з запитами про надання інформації щодо результатів розгляду заяви про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень. Проте у відповіді на його заяви йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з майна.

ОСОБА_1 просив:

визнати неправомірною бездіяльність Староміського ВДВС м. Вінниці щодо не зняття арешту, накладеного на все його майно відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від

02 вересня 2015 року № 48598398;

зобов`язати Староміський ВДВС м. Вінниці зняти арешт, накладений на все його майно відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 вересня 2015 року № 48598398.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 липня

2021 року, в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив

з того, що на примусовому виконанні перебувало два виконавчих провадження, а саме: АСВП № 48598398 з примусового виконання виконавчого листа

№ 127/1547/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області

31 серпня 2015 року, яке згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» завершено 26 серпня 2016 року;

АСВП № 52519536 з примусового виконання виконавчого листа

№ 127/1547/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 31 серпня 2015 року, яке згідно з пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» завершено 27 червня 2018 року.

За змістом пункту частини першої статті 47, статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV повернення виконавчого листа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Таким чином, доводи заявника про те, що державний виконавець, повертаючи виконавчі листи стягувачу, безпідставно не зняв арешт з майна не заслуговують на увагу.

Виконавчі провадження у відділі державної виконавчої служби відсутні та наразі органами державної виконавчої служби повторно не проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 127/1547/14-ц.

ОСОБА_1 , звертаючись до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з майна, не надав доказів, які б свідчили про наявність підстав для зняття арешту з майна, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.Стягувач також не надав підтверджуючих документів про повне виконання боржником заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року. Таким чином, дії Староміського ВДВС м. Вінниці узгоджуються з нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV та Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. При цьому, постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу учасниками справи не оскаржені та не скасовані, тому у відділу державної виконавчої служби відсутні правові підстави для поновлення виконавчих проваджень та задоволення заяви ОСОБА_1 .

Стягувач та боржник вправі звернутися до державного виконавця із заявою про зняття арешту та надати докази виконання судового рішення або ж оскаржити постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Аргументи учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги про бездіяльність органу державної виконавчої служби задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (пункт 5 частини першої статті 39, частини першої статті 40, частини першої статті 56, частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та частини другої статті 129 Конституції України) та порушили норми процесуального права, що мало наслідком прийняття судами рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості;

оскільки зобов`язання скаржника припинено, а він втратив статус боржника як щодо виконання рішення Вінницького міського суду від 17 квітня 2015 року, так і щодо сплати виконавчого збору, правових підстав для обтяження майна ОСОБА_1 арештом від 02 вересня 2015 року після визнання судом виконавчого листа про стягнення з нього заборгованості таким, що не підлягає виконанню, немає. Існування безпідставного обтяження порушує його конституційні права на вільне розпорядження власністю;

орган державний виконавчої служби відмовився знімати накладений ним арешт на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, тому єдиним можливим способом зняття арешту є звернення зі скаргою до суду;

з метою зняття накладеного арешту до заяви про зняття арешту, на думку скаржника, необхідно надати не виключно докази виконання судового рішення, а лише документ, який підтверджує наявність передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчого провадження, зокрема, ухвалу суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Тому висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності подання до заяви про зняття арешту доказів виконання судового рішення є помилковими, оскільки заявник надав докази наявності іншого факту,

з яким законодавець пов`язує можливість закінчення виконавчого провадження, а саме визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану, про що зазначили суди попередніх інстанцій, не є ефективним засобом захисту, адже ОСОБА_1 оскаржував бездіяльність державної виконавчої служби щодо не зняття арешту саме після того, як він отримав відомості про те, що виконавчий лист, для забезпечення виконання якого і був накладений арешт, визнаний судом таким, що не підлягає виконанню;

обтяження майна ОСОБА_1 арештом наразі не має мети, яка передбачена нормами законодавства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року касаційне провадження

у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22).

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 серпня 2021 року зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі № 127/1547/14-ц позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2006 року

№ CNL-B00/003/2006 у розмірі 14 685,24 дол. США, що еквівалентно

314 998,40 грн. Крім того, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 3 149,99 грн.

На виконання вказаного судового рішення Вінницький міський суд Вінницької області 31 серпня 2015 року видав стягувачу виконавчі листи № 127/1547/14-ц,

які надалі направлені для примусового виконання до Староміського ВДВС Вінницького МУЮ. На підставі вказаних виконавчих листів відкрито виконавчі провадження.

02 вересня 2015 року державний виконавець Староміського ВДВС Вінницького МУЮ під час примусового виконання виконавчого листа № 127/1547/14-ц за заявою стягувача виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Так, на примусовому виконанні перебувало два виконавчих провадження, а саме:

АСВП № 48598398 з примусового виконання виконавчого листа

№ 127/1547/14-ц, виданого 31 серпня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, яке завершено 26 серпня 2016 року, згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»;

АСВП № 52519536 з примусового виконання виконавчого листа

№ 127/1547/14-ц, виданого 31 серпня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, яке завершено 27 червня 2018 року, згідно з пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 . Визнано виконавчі листи, які видані у цивільній справі № 127/1547/14-ц на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року, такими, що не підлягають виконанню.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Староміського ВДВС м. Вінниці з заявою про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень.

ОСОБА_1 просив орган державної виконавчої служби: винести постанову про закінчення всіх виконавчих проваджень, відкритих у зв`язку з виконанням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі № 127/1547/14-ц; зняти усі арешти, накладені на все його майно при виконанні вказаного рішення суду; виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників; скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання постанови; провести усі необхідні дії у зв`язку закінченням виконавчого провадження.

28 серпня 2020 року та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звертався до Староміського ВДВС м. Вінниці з запитами про надання інформації щодо результатів розгляду заяви про закінчення виконавчих проваджень та зняття обтяжень.

У відповіді Староміського ВДВС м. Вінниці від 12 листопада 2020 року

ОСОБА_1 роз`яснено, що, оскільки постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по АСВП від 26 серпня 2016 року № 48598398 та по АСВП від 27 червня 2018 року № 52519536 в судовому порядку не оскаржувались та не скасовувались, у Староміського ВДВС м. Вінниці відсутні підстави для зняття арешту з усього рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт під час виконання вказаних виконавчих проваджень. Також відсутні підстави для закінчення зазначених виконавчих проваджень.

Виконавчі провадження у відділі державної виконавчої служби відсутні та наразі органами державної виконавчої служби повторно не проводяться виконавчі дії з примусового виконання виконавчих листів № 127/1547/14-ц.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21) зазначено, що

«арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі

№ 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

[…] встановивши відсутність виконавчих проваджень щодо виконання виконавчого листа № 127/1541/14-ц та враховуючи те, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року визнано виконавчий лист, виданий 28 липня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області щодо боржника ОСОБА_1 у справі № 127/1541/14-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № ML-В00/225/2006, таким, що не підлягає виконанню, оскільки борг за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 прощений (анульований), заборгованість за кредитним договором, у тому числі і та, яка стягнута за рішенням суду у справі № 127/1541/14-ц, відсутня, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання неправомірною бездіяльності виконавчої служби та зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22) зроблено висновок, що «передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016

№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» та статтею 339 Господарського процесуального кодексу України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд. […] Відповідно до висловлених раніше висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі

№ 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку,

а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови».

Встановивши, що виконавчих проваджень стосовно виконання виконавчих листів у справі № 127/1547/14-ц немає, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 та визнано виконавчі листи, які видані на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 квітня 2015 року у справі № 127/1547/14-ц, такими, що не підлягають виконанню, а майнові претензії зі сторони стягувача ПАТ «ОТП Банк» до боржника ОСОБА_1 відсутні, суди зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльності органу державної виконавчої служби та зняття арешту, накладеного на його майно.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій належить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження

№ 61-4726сво19), боржник як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі

№ 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20 (провадження № 12-23гс22), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог скарги.

Щодо судових витрат

ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплатив 454,00 грн судового збору, а при поданні касаційної скарги - 454,00 грн. У зв`язку з задоволенням касаційної скарги та ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог скарги, судові витрати на сплату судового збору підлягають стягненню з Староміського ВДВС м. Вінниці на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 406 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року скасувати.

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 вересня 2015 року № 48598398.

Зобов`язати Староміський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький) зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 вересня 2015 року № 48598398.

Стягнути з Староміського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 454,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 454,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук