Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 759/7586/16-ц

провадження № 61-27441св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В., від 23 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що 04 квітня 2011 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження - арешт квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві) від 08 лютого 2011 року.

ПАТ «Універсал Банк» є власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 01 вересня 2011 року, про що 31 травня 2012 року внесено відповідний запис в Реєстр прав власності на нерухоме майно.

10 березня 2016 року банк звертався із заявою до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про зняття арешту з майна, однак станом на день пред`явлення позову арешт не знято.

З урахуванням зазначеного ПАТ «Універсал Банк» просило зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що був накладений постановою ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 08 лютого 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 16283221, 08 лютого 2011 року, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 04 квітня 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що при закінченні виконавчого провадження арешт на квартиру фактично не було знято.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при закінченні виконавчого провадження, державним виконавцем у винесеній постанові знято арешт з квартири. Банк обрав невірний спосіб порушеного права, оскільки питання зняття арешту під час здійснення виконавчого провадження, повинно бути предметом розгляду в порядку оскарження дій або бездіяльності державного виконавця.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог банку, не врахував, що наявність накладеного арешту порушує права банку як власника спірного майна, перешкоджає подальшій реалізації нерухомого майна. При цьому суд апеляційної інстанції не врахував, що станом на 17 березня 2016 року арешт зі спірної квартири не знятий, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16 лютого 2009 року № 177 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 237 098,14 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 08 лютого 2011 року накладено арешт на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , який зареєстрований 04 квітня 2011 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів від 20 червня 2011 року проведено прилюдні торги з реалізації вказаної квартири, переможцем яких став ПАТ «Універсал Банк».

Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 30 червня 2011 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 177, виданого 16 лютого 2009 року, закінчено. Арешт накладений постановою від 08 лютого 2011 року на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , скасовано. Припинено інші заходи примусового виконання рішення.

ПАТ «Універсал Банк» є власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 01 вересня 2011 року, про що 31 травня 2012 року внесено відповідний запис в Реєстр прав власності на нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження) визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копію постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом про зняття арешту з майна, яке належало відповідачу (боржнику), а на даний час належить йому, тобто ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом у випадку, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження», як «інший випадок».

Згідно з частиною першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи з системного тлумачення статей 16, 572, 589 ЦК України, статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», статті 1 Закону України «Про іпотеку» і роз`яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач пред`явив позов не як стягувач у виконавчому провадженні, а як власник майна, яке не належить боржнику. На майно накладено арешт, який перешкоджає власнику вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном, тому з метою усунення перешкод у володінні і розпорядженні майном власник подав відповідну позовну заяву.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що на час звернення ПАТ «Універсал Банк» до суду з цим позовом, арешт, накладений державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 08 лютого 2011 року не був знятий, що підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, дійшовши помилкового висновку, що ПАТ «Універсал Банк» не мало права звертатись до суду з позовом про захист прав як власник нерухомого майна.

До подібних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 13 березня 2019 року у справі № 815/2969/16, провадження № 11-769апп18.

Суд першої інстанції, установивши, що при закінченні виконавчого провадження, арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 08 лютого 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ПАТ «Універсал Банк», не був знятий, дійшов правильного висновку про те, що порушені права власника спірного майна підлягають захисту шляхом зняття арешту з вказаної квартири.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга ПАТ «Універсал Банк» підлягає задоволенню, судовий збір за розгляд справи в касаційному суді покладається на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2017 року скасувати, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 661,44 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець