Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 638/16723/15-ц

провадження № 61-31195 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 23 березня 2016 року у складі судді Задорожного М. І. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Гуцал Л. В., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Галицька» (далі - ПрАТ «СК «Галицька»), про відшкодування шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 28 грудня 2014 року сталася ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ 210934-20», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який у порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України виїхав на смугу на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталося зіткнення з належним їй на праві приватної власності автомобілем марки «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Галицька». У встановлений чинним законодавством триденний строк позивач повідомила страхову компанію про настання страхового випадку (ДТП).

За фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження від 31 грудня 2014 року № 12014220480007051, яке закрито у січні 2015 року у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

21 лютого 2015 року інспектором ВДАІ з обслуговування Дзержинського району міста Харкова Ковалем П. І. відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП України), інформацією про результат розгляду якого вона (позивач) не володіє.

Згідно рахунку-фактури № ТЦ-0001098 від 20 червня 2015 року, складеного

ТОВ «Технік Центр», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 153 277,49 грн.

Пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу призвело до неможливості його експлуатації та втрати засобу пересування, що, з урахуванням обставин того, що вона є матір`ю багатодітної родини, порушило її звичний спосіб життя, потребувало додаткових зусиль на відновлення порушених прав, та завдало їй моральні страждання, на відшкодування яких просила стягнути з ОСОБА_2 10 000,00 грн.

Посилаючись на те, що незважаючи на проведення огляду належного їй транспортного засобу представником ПрАТ «СК «Галицька», а також складення зазначеною страховою компанією акту пошкоджень та висновку про розмір завданих збитків, у добровільному порядку відповідачі не відшкодували їй майнову та моральну шкоду, спричинену ДТП, просила стягнути з

ОСОБА_2 104 277,00 грн на відшкодування майнової шкоди та

10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, з ПрАТ «СК «Галицька» - страхове відшкодування у межах ліміту страхової відповідальності страховика, за вирахуванням франшизи,у розмірі 49 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Додатковим рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2016 рокувирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 квітня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 провадження про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Зважаючи на установлені преюдиційні обставини відсутності вини ОСОБА_2 у настанні ДТП, ні страховик, ні страхувальник не є відповідальними за заподіяну позивачу майнову шкоду, а відтак відсутні також підстави для покладення на

ОСОБА_2 обов`язку з відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, змінено заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року у частині відмови у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 та скасовано додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2016 року з ухваленням у цій частині нового рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 63 193,32 грн на відшкодування майнової шкоди та 1 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відмовляючи у задоволенні вимог до ПрАТ «СК «Галицька», суд першої інстанції правильно виходив з відсутності обов`язку страхової компанії відшкодувати майнову шкоду, заподіяну позивачеві у зв`язку з не встановленням вини ОСОБА_2 у настанні ДТП, оскільки відсутня постанова суду про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, або вирок суду, яким встановлена вина відповідача.

Разом з тим, зважаючи на визнання ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції своєї вини у скоєнні ДТП, з урахуванням положень частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на нього відповідальності за заподіяну майнову шкоду у розмірі різниці між розміром збитків, що визначені у звіті № 30 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу основних частини від 24 лютого 2015 року (112 293,32 грн), та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 49 000,00 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000,00 грн), а також наявність підстав для задоволення частково позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила змінити заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від

15 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Галицька» про відшкодування майнової шкоди, позов у цій частині задовольнити та стягнути з ПрАТ «СК «Гальцька» на її користь 49 000,00 грн, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні вимог до ПрАТ «СК «Галицька», суди попередніх інстанцій не врахували, що зважаючи на мету обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальність, відповідальність страховика перед потерпілим є основною, на відміну від відповідальності страхувальника, яка є додатковою (субсидіарною), оскільки настає виключно у разі недостатності страхового виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, а тому притягненню до відповідальності страхувальника має передувати притягнення до відповідальності страховика у межах ліміту страхового відшкодування.

Натомість, покладаючи відповідальність за заподіяну позивачеві майнову шкоду за наслідками ДТП лише на ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції наведеного не урахував, та мотивуючи оскаржуване судове рішення дійшов суперечливих висновків, з одного боку, про недоведеність вини ОСОБА_2 , а відтак відсутності обов`язку ПрАТ «СК «Галицька» сплатити страхове відшкодування потерпілому, а з іншого - про визнання ним у судовому засіданні своєї вини у настанні ДТП, як підстави для притягнення його ( ОСОБА_2 ) до цивільно-правової відповідальності у спосіб відшкодування майнової та моральної шкоди.

У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу, ПрАТ «СК «Галицька» просило касаційну скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Зазначило, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про відмову у задоволенні вимог до ПрАТ «СК «Галицька», оскільки вина ОСОБА_2 у настанні ДТП в установленому законом порядку не встановлена, а тому відсутні правові підстави для відшкодування страховиком потерпілій шкоди, заподіяної при експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди не оскаржуються, а тому в цій частині у касаційному порядку не переглядаються.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено,що 28 грудня 2014 року на 488 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 210934-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з належним ОСОБА_1 автомобілем марки «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «ВАЗ 210934-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час виникнення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька», ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, розмір франшизи -1 000,00 грн.

За фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження від 31 грудня 2014 року № 12014220480007051, яке постановою старшого слідчого слідчого відділу Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 26 січня 2015 року закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

З огляду на наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, за наслідками ДТП відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП України.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня

2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 березня 2015 року повернуто заявнику, з огляду на пропуск строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до звіту № 30 від 24 лютого 2015 року, виготовленого на замовлення ПрАТ «СК «Галицька» фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин транспортного засобу, становить 112 193,32 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України, відповідно до положень частини першої якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи. Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Винність особи у вчиненні ДТП, завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (частина перша статті 61 ЦПК України 2004 року).

Задовольняючи частково вимоги до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, суд апеляційної інстанції виходив з визнання ним у судовому засіданні своєї вини у скоєнні ДТП, що з урахуванням положень статті 61 ЦПК України 2004 року, не підлягає доказуванню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176 цс 18.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про наявність підстав для покладення наПрАТ «СК «Галицька» обов`язку відшкодувати позивачеві майнову шкоду у межах ліміту страхової відповідальності страховика, заподіяної з вини власника застрахованого транспортного засобу, з урахуванням визнання ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що є страховим випадком, грунтуються на положеннях статей 22, 1194 ЦК України, а також Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За наявності договірних відносин між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Галицька» щодо страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 210934-20», реєстраційний номер НОМЕР_1 , факту настання страхового випадку, наявності заподіяної позивачеві майнової шкоди та протиправних дій страхувальника ОСОБА_2 , який визнав свою вину вчиненні дорожньо-транспортної пригоди з участю належного на праві власності ОСОБА_1 автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_2 , висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Галицька» про стягнення страхового відшкодування не грунтується на встановлених апеляційним судом обставинах справи та положеннях статті 1194 ЦК України та статтях 3, 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Галицька» про стягнення страхового відшкодування не можна визнати законними та обгрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки судами попередніх інстанцій правильно з`ясовані обставини справи та встановлено правовідносини сторін, що не потребує додаткового збирання доказів, однак невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального права, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Галицька» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та ухвалення у цій частині нового судового рішення про стягнення з ПрАТ «СК «Галицька» на користь

ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року заявника звільнено від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також звільнення ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, та те, що її касаційна скарга підлягає задоволенню частково судовий збір за подання позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг пропорційно задоволеній частині вимог до ПрАТ «СК «Галицька» у розмірі 1 617,00 грн (490,00 грн + 539,00 грн + 588, 00 грн) підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Галицька» на користь держави.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня

2016 рокута рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого

2017 року у частині вирішених вимог до Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь держави судовий збір у розмірі 1 617,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик