Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 278/1077/16-ц

провадження № 61-29890св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

представник позивача - Мандик Вадим Анатолійович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Промоптторг»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, у складі судді Зубчук І. В., від 02 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., від 17 жовтня 2017 року.

Короткий зміст позовних заяв та їх обґрунтування

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

АТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Промоптторг» (далі -

ТОВ «Промоптторг»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29 травня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі -

АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Промоптторг» було укладено кредитний договір № 11352537000зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 14 вересня 2011 року. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 312 тис. доларів США, зі сплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення

до 28 липня 2017 року. У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 11352537000/п, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язався відповідати перед банком за невиконання кредитних зобов`язань. Вказував, що всупереч умов кредитного договору позичальник не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на 25 квітня 2016 року заборгованість за кредитним договором складає: по кредиту та процентам у розмірі

104 175,42 доларів США, по пені у розмірі 2 442,62 грн, з яких:

85 091,20 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 42 545,40 доларів США за період

з 20 березня 2015 року по 25 квітня 2016 року; 19 084,22 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 17 549,94 доларів США за період з 01 лютого 2015 року по 25 квітня 2016 року; 1 707,65 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року;

734,97 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 25 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 11352537000 у розмірі 104 175,42 доларів США та пеню у розмірі 2 442,62 грн.

ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ПАТ«УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ТОВ «Промоптторг», про визнання поруки припиненою.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців діяльність ТОВ «Промоптторг», яке є боржником за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 11352537000, припинена. Вважав, що правовідносини між ним та банком, які виникли на підставі договору поруки, припиняються з припиненням забезпечених порукою кредитних зобов`язань у зв`язку з припиненням ТОВ «Промоптторг» (позичальника) як юридичної особи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області

від 02 серпня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 29 травня 2008 року, укладений

між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порука припинилась, оскільки ТОВ «Промоптторг» здійснило останній платіж за спірним кредитним договором 03 лютого 2015 року, а позивач звернувся з позовом до поручителя лише 05 травня 2016 року, отже з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, порука, якою було забезпечено виконання основного зобов`язання, припинилась, оскільки основне зобов`язання позичальника за спірним кредитним договором припинилося внаслідок припинення

ТОВ «Промоптторг» як юридичної особи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на те, що зобов`язання поруки, яким було забезпечено виконання основного зобов`язання, припинилося, оскільки припинились основні зобов`язання позичальника внаслідок припинення ТОВ «Промоптторг» як юридичної особи. Викладено другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: визнано припиненою поруку за договором поруки від 29 травня 2008 року № 11352537000/п, укладеним між акціонерним товариством інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання поруки припиненою, оскільки строк виконання зобов`язання за кредитним договором наступив 21 березня 2015 року, а до суду з позовом до поручителя банк звернувся тільки 29 квітня 2016 року, після закінчення шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зазначив, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено зміст спірних правовідносин та невірно встановлено початок перебігу строку на пред`явлення вимог до поручителя. Суди не врахували, що перебіг строку на пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих щомісячних платежів підлягає обрахуванню щодо кожного платежу окремо та помилково визначали дату несплати чергового платежу як початок перебігу строку на пред`явлення всіх вимог до поручителя, що призвело до безпідставного висновку про припинення поруки у повному обсязі. Чинність поруки встановлена рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8301/16, що не узгоджується з положеннями статті 61 ЦПК України, 2004 року.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є

ПАТ «УкрСиббанк», та ТОВ «Промоптторг» було укладено кредитний договір № 11352537000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 312 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 1 513 200 грн, зі сплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення

до 28 липня 2017 року.

29 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 11352537000/п.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки від 29 травня 2008 року цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.

Згідно з довідкою-розрахунком внаслідок неналежного виконання

ТОВ «Промоптторг» умов кредитного договору від 29 травня 2008 року

№ 11352537000 станом на 25 квітня 2016 року виникла заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 104 175,42 доларів США та пеня у розмірі 2 442,62 грн, з яких: 85 091,2 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 42 545,40 доларів США за період з 20 березня 2015 року по 25 квітня 2016 року; 19 084,22 доларів

США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 17 549,94 доларів США за період з 01 лютого

2015 року по 25 квітня 2016 року; 1 707,65 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2015 року

по 25 квітня 2016 року; 734,97 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 25 жовтня 2015 року по 25 квітня 2016 року.

Відповідно до пункту 1.2.2 кредитного договору позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору).

Згідно з пунктом 1.3.5 кредитного договору, зі змінами згідно додаткової угоди від 14 вересня 2011 року №1, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом.

Встановлено, що останній платіж було здійснено позичальником 03 лютого 2015 року у розмірі: 5 672,72 грн - тіло кредиту та 2 346,53 грн - проценти за користування кредитом. Виходячи із графіку погашення кредиту та умов пункту 1.3.5 кредитного договору (щодо строку сплати процентів), починаючи з 21 березня 2015 року відбулося порушення строку сплати кредиту та процентів.

29 квітня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 як поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 11352537000 у розмірі 104 175,42 доларів США та пені у розмірі 2 442,62 грн.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 609 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 року № 6-2013цс16 висловив правову позицію, відповідно до якої припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Промоптторг», яке є боржником за кредитним договором від 29 травня 2008 року №11352537000, 03 березня 2017 року припинило діяльність (а. с. 73-74). Цей позов подано до суду 26 квітня

2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом до припинення діяльності

ТОВ «Промоптторг», тому ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов`язання поручителя, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до проведення ліквідації боржника.

Проте колегія суддів не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що порука припинилась у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя з моменту сплати позичальником останнього чергового платежу з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).

У разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК Українишестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі № 910/8301/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2016 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Промоптторг» і ТОВ «Ректайм» солідарно на користь позивача 85 091,20 доларів США заборгованості за кредитом, що в гривневому еквіваленті станом на 25 квітня 2016 року становить 2 156 521,25 грн, 19 084,22 доларів США заборгованості за процентами, що в гривневому еквіваленті станом на 25 квітня 2016 року становить 483 663,72 грн, 1 707,65 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 734,97 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, 2004 року, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

11 січня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» направило основному боржнику та поручителю ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту.

Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема положення частини четвертої статті 559 ЦК України, не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, не з`ясував, чи пред`явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем, не визначив за якими платежами порука припинилась, а за якими зберегла чинність, не звернув увагу на те, що кредитор скористався своїм право на дострокове повернення кредитних коштів та змінив строк виконання основного зобов`язання, яке згідно із цим договором мало виконуватися за графіком погашення кредиту, тому зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки, пеню, штрафи на підставі умов договору. Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитом, у якому зазначена заборгованість за кредитним договором, яка складається, у тому числі, із відсотків, штрафних санкції, не встановив обсяг відповідальності поручителя та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович