Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.05.2018 року у справі №2-1413/07

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1413/07

провадження № 61-6544св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: благодійна організація «Благодійний фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Українець Л. Д., Оніщука М. І.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» (далі - ТОВ «Сівер Україна») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: благодійна організація «Благодійний фонд «Християнський» (далі -

БО «Благодійний Фонд «Християнський»), прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 22 липня 2003 року, постановленим у справі за позовом товариства до БО «Благодійний фонд «Християнський», за ТОВ «Сівер Україна» визнано право власності на нежилі приміщення площею 286,3 кв.м та 278,4 кв.м по АДРЕСА_1 На зазначені приміщення було накладено арешт ухвалою суду. Також 06 серпня 2004 року ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду було змінено порядок і спосіб виконання рішень цього ж суду від 27 липня 2004 року про стягнення із БО «Благодійний фонд «Християнський» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 сум невиплаченої заробітної плати і постановлено визнати за останніми право власності на спірні нежилі приміщення, хоча вони на той час були власністю саме ТОВ «Сівер Україна», а не благодійної організації. У подальшому 27 вересня 2004 року ОСОБА_2, який діяв у власних інтересах та інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_3, продав вказані приміщення ОСОБА_1

ТОВ «Сівер Україна» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладених між відповідачами 27 вересня 2004 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Сівер Україна» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 лише під час розгляду справи стало відомо про те, що продавці не мали права відчужувати ці приміщення, а тому, посилаючись на положення статті 388 ЦК України, вважає себе добросовісним набувачем. Зазначав, що під час укладення спірного договору він не міг знати, що приміщення перебувають під арештом, на час укладення договору право власності було зареєстровано за продавцями.

ОСОБА_1 просив визнати його добросовісним набувачем та визнати за ним право власності на спірні приміщення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня

2007 року позовні вимоги ТОВ «Сівер Україна» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений

27 вересня 2004 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та

ОСОБА_1

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що продавці та

БО «Благодійний фонд «Християнський» мали знати і знали, що право власності на приміщення належить іншій особі. За таких обстави суд мав підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Сівер Україна», відмовивши у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня

2007 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи БО «Благодійний фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та ухвалено в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи БО «Благодійний фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, порушуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень,

ТОВ «Сівер Україна» не заявило вимог до ОСОБА_6, яка є співвласником набутого за договором майна та суб'єктом оспорюваних правовідносин. Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень.

07 листопада 2016 року ТОВ «Сівер Україна» через приймальню громадян Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подало касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня

2007 року в справі за позовом ТОВ «Сівер Україна» до ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: БО «Благодійний Фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції фактично визнав дійсним договір купівлі-продажу від 27 вересня 2004 року, укладений неналежними подавцями (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3) з ОСОБА_1, предметом якого було нерухоме майно, що з 2003 року на підставі рішення суду належить на праві власності ТОВ «Сівер Україна».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Сівер Україна» до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи:

БО «Благодійний фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сівер Україна» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ТОВ «Сівер Україна» на рішення Апеляційного суду міста Києва від

19 жовтня 2016 року.

Витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 2-1413/07.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслано особам, які беруть участь у справі, та роз'яснено їм право подати заперечення на касаційну скаргу протягом одного місяця з дня отримання ухвали.

21 березня 2017 року справа № 2-1413/07 надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

28 березня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 через засоби поштового звʼязку надіслав на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу ТОВ «Сівер Україна» відхилити, а рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 30 листопада

2017 року «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» визначено днем початку роботи Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року касаційну скаргу разом із матеріалами цивільної справи № 2-1413/07 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до

ТОВ «Сівер Україна» про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на майно в касаційному порядку не оскаржується, предметом касаційного перегляду не є, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду в частині позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: БО «Благодійний Фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу не відповідає.

Встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22 липня 2003 року за ТОВ «Сівер Україна» визнано право власності на приміщення площею 286,3 кв.м та 278,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які зазначені на плані БТІ під літ. «А».

Постановою Вищого Господарського Суду України від 16 лютого 2004 року вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 липня 2003 року накладено арешт на вищезазначені приміщення та заборонено

БО «Благодійний фонд «Християнський» будь-яким іншим особам будь-яким способом їх відчужувати.

ТОВ «Сівер Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання БТІ зареєструвати за ним право власності на приміщення за вказаною адресою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2004 року позовні вимоги ТОВ «Сівер Україна» задоволено. Постановою Вищого Господарського Суду України від 06 квітня 2005 року вказане рішення скасовано, оскільки спір не підвідомчий господарському суду.

На виконання цієї постанови 29 квітня 2005 року Господарським судом міста Києва винесена ухвала про поворот виконання рішення від 29 грудня 2004 року та видано наказ.

У 2004 році ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до БО «Благодійний фонд «Християнський» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 до БО «Благодійний фонд «Християнський» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено.

Ухвалами Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року змінено спосіб і порядок виконання рішень, а саме, визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності кожного на 1/3 частину нежилих приміщень АДРЕСА_1 На підставі даних ухвал БТІ вищевказаним особам 07 вересня 2004 року видано реєстраційні посвідчення.

27 вересня 2004 року між ОСОБА_2, який діяв особисто та як представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_1 придбав нежилі приміщення № № 97, 98, 102 загальною площею 564,50 кв.м, що складає 50/100 частин нежилих приміщень за вищевказаною адресою.

16 листопада 2004 року ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, одночасно скасовано реєстрацію приміщень в БТІ на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Підставою для скасування ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами стала та обставина, що суду під час вирішення питання про зміну способу та порядку виконання рішень не було відомо, що власником спірних приміщень є ТОВ «Сівер Україна».

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час відчуження приміщень на підставі ухвали Переяслав-Хмельницького міжрайонного суду Київської області від 06 серпня 2004 року, якою було змінено спосіб і порядок виконання рішення цього ж суду про стягнення на їх користь з

БО «Благодійний Фонд «Християнський» заборгованості по заробітній платі, та за ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 визнано право власності на ці приміщення, у зв'язку з чим БО «Благодійний Фонд «Християнський» було достовірно відомо, що право власності належить ТОВ «Сівер-Україна», а самі приміщення знаходяться під арештом, незаконність такого відчуження тягне за собою недійсність правочину, на підставі статті 203 ЦК України.

Вказаний висновок суду також підтверджено ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2007 року та ухвалою Верховного Суду України від 09 квітня 2008 року, якими апеляційну та касаційну скарги ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» не звернув уваги на зазначене. А тому рішення суду апеляційної інстанції в цій частині не може залишатися без змін.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає Закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті

413 ЦПК України в частині позовних вимог ТОВ «Сівер Україна» до

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи:

БО «Благодійний Фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення районного суду.

Суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат за розгляд Верховним Судом касаційної скарги ТОВ «Сівер Україна».

Керуючись статтями 141, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: благодійна організація «Благодійний фонд «Християнський», прогресивна соціалістична партія України, про визнання недійсним договору купівлі-продажускасувати, залишити в силі в цій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сівер Україна» по 520,20 грн (пʼятсот двадцять гривень двадцять копійок) судового збору з кожного за подачу касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення Апеляційного суду міст Києва від 19 жовтня 2016 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило