Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 638/9802/13-ц

провадження № 61-19014св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,

третя особа - Управління Держгеокадастру Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 15 квітня 2019 року у складі судді Шишкіна О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду

м. Харкова від 25 квітня 2008 року у справі № 2-4008/08 визнано за нею право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що складається

з житлового будинку літ. «Ж-2» з мансардою літ. «Жм», житловим підвалом

літ. «Жп», крильцями літ. «ж1», «ж2», тамбуром літ. «ж3», житловою площею

133,4 кв. м, загальною площею 397,6 кв. м, та надвірних будівель при ньому - баня літ. «З», огорожа № 4, ворота № 5, хвіртка № 6, що розташований

за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що 17 червня 2008 року Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське МБТІ) зареєструвало

за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями,

що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 червня 2008 року за № 19201592.

Рішенням Харківської міської ради від 27 лютого 2013 року № 1040/13 земельна ділянка, на якій знаходиться зазначений житловий будинок із надвірними будівлями за кадастровим номером 6310136300:07:022:0021, площею 0,0438 га, була передана їй у приватну власність, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2013 року

№ 1737670 та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 березня 2013 року за індексним номером 1738949.

Вказувала, що по сусідству із її земельною ділянкою знаходиться суміжна земельна ділянка із домоволодінням АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 .

Зазначала, що вона за власні кошти та з власного матеріалу здійснила встановлення межі власної земельної ділянки шляхом будівництва огорожі, яка проходила за планом земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку. Однак відповідач, порушуючи її права, знищив збудовану нею огорожу та збудував нову, яка не відповідає технічній документації, нормам ДБН та розмежуванню земельних ділянок. Вказані обставини підтверджуються висновком судової будівельно-технічної експертизи від 26 червня 2012 року № 1254.

Зазначила, що вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням

не порушувати її права та встановити межу у виді огорожі на підставі вимог законодавства, виготовленої технічної документації та Державних будівельних норм України, однак він відмовляв їй або зовсім не бажав розмовляти з нею.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди

в користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самовільно збудовану огорожу; зобов`язати ОСОБА_2 спільно з нею

у рівних частинах встановити зруйновану огорожу по межі між суміжними земельними ділянками за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ,

які належать їй та ОСОБА_2 , відповідно до виготовленої

СП ДФО ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

по АДРЕСА_1 .

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом

до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, третя особа - Управління Держгеокадастру Харківської області, про поновлення права користування земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності на землю.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 1996 року № У-03-224-Н, зареєстрованого на Харківській універсальній біржі та в КП «Харківське МБТІ», є власником житлового будинку

з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 .

Зазначив, що попередньому власнику житлового будинку з надвірними будівлями рішенням виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих від 26 липня 1956 року № 20 надано земельну ділянку площею

1000 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку.

При підготовці технічної документації для приватизації земельної ділянки,

на якій розташований його житловий будинок з надвірними будівлями, йому стало відомо, що площа земельної ділянки складає не 1000 кв. м, а 963 кв. м. Зменшення розміру його земельної ділянки відбулося за рахунок самовільного захвату частки земельної ділянки ОСОБА_1 , яка без його згоди та дозволу самовільно побудувала житловий будинок площею 397 кв. м та баню.

Згідно з технічним паспортом, наданий ОСОБА_1 , площа її земельної ділянки складає 399 кв. м.

Зазначив, що ні він, ні попередні власники житлового будинку

АДРЕСА_2 ніколи не переуступали будь-якої частки земельної ділянки відповідачу. Харківська міська рада рішень про надання відповідачу додаткової частки земельної ділянки за рахунок земельної ділянки,

що знаходиться у його користуванні, не приймала, межі земельної ділянки

не змінювалися.

Вказав, що ОСОБА_1 раніше зверталася до суду із позовом про поновлення

її порушеного права користування земельною ділянкою. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2013 року встановлено, що фактична межа (огорожа) між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 проходить від червоної лінії до кута житлового будинку літ. «Ж-2», далі по зовнішній стіні житлового будинку, потім по прямій довжиною 15,4 м, далі в бік домоволодіння АДРЕСА_2 довжиною 1 м, потім паралельно бані літ. «З» на відстані 1 м до тильної сторони земельної ділянки, що не відповідає «Технічній документації із землеустрою та пункту 3.25 ДБН360-92».

Судовим рішенням також встановлено, що згідно з технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленим

КП «Харківське МБТІ» 11 березня 2008 року, площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок відповідача, становить 399 кв. м.

Вказав, що не зважаючи на те, що відповідач не оспорювала розмір площі земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями, із наданих нею документів вбачається, що 27 лютого 2013 року рішенням 22-ої сесії 6-го скликання Харківської міської ради № 1040/13

їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0438 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

28 березня 2013 року на ім`я відповідача видано свідоцтво про право власності

на земельну ділянку площею 0,0438 га, яке зареєстроване в Управлінні Держземагентства у м. Харкові Харківської області.

Зазначив, що право користування земельною ділянкою по

АДРЕСА_2 виникло у 1956 році на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Розмір земельної ділянки до 2012 року був незмінним. Межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 встановлені в 1956 році.

Вважав, що прийняття рішення № 1040/13 від 27 лютого 2013 року Харківської міської ради та видача свідоцтва про право власності на земельну ділянку

АДРЕСА_1, розміром 0,0438 га, по АДРЕСА_1 та самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки, що розташована

по АДРЕСА_2 , порушує його право на користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд:

- відновити його порушене право на користування земельною ділянкою

по АДРЕСА_2 , розміром 1 000 кв. м; визнати незаконним

та скасувати рішення 22-ої сесії 6-го скликання Харківської міської ради

від 27 лютого 2013 року № 1040/13 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0438 га за рахунок земель житлової

та громадської забудови, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, площею 0,0438 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер 1737670, від 28 березня 2013 року, видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на ім`я ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Відновлено порушене право ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , розміром 1 000 кв. м.

Визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради 22-ої сесії

6-го скликання від 27 лютого 2013 року № 1040/13 в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0438 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:07:022:0021), площею 0,0438 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер 1737670,

від 28 березня 2013 року, видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області на ім`я ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач набула право користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 розміром 399 кв. м, а отже, мала право на приватизацію земельної ділянки, яка раніше була надана їй у користування розміром 399 кв. м, а рішення Харківської міської ради від 27 лютого 2013 року № 1040/13 в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,438 га за вказаною адресою та видача свідоцтва про право власності на її ім`я на вказану земельну ділянку не враховано фактичне знаходження меж цієї земельної ділянки та фактичне нашарування виділеної земельної ділянки на сусідню, чим порушено право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою, яка розташована по

АДРЕСА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дослідив повно обставини справи, надав доказам належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення прав ОСОБА_2 , а не

ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої

та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи та не застосували закон, який підлягає застосуванню, а саме: помилково застосували до правочину, який

був вчинений у 1957 року щодо прав ОСОБА_2 статтю 120 ЗК Української РСР 1970 році, при цьому ЗК Української УРСР від 1922 року не передбачав перехід права користування земельною ділянкою у зв`язку з переходом права власності на будівлю.

Вважає, що укладаючи у 1957 році договір купівлі-продажу житлового будинку

з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 не набула прав на земельну ділянкою за цією ж адресою, що свідчить про неможливість переходу прав ОСОБА_4

на земельну ділянку при подальшому переході у 1996 році права власності

на житловий будинок до ОСОБА_2 .

Зазначає, що апеляційний суд необ`єктивна оцінив висновок судової земельно-технічної експертизи від 28 березня 2016 року та не врахував того, що для проведення експертизи була надана тільки технічна документація земельної ділянки АДРЕСА_1 , так як на земельну ділянку

АДРЕСА_2 така документація відсутня.

Вказує, що про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 17 вересня

2019 року вона не була повідомлена належним чином.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного суду відзив

на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягом з протоколу засідання виконкому Дзержинської райради депутатів трудящих від 29 березня 1949 року № 14 виконавчий комітет Дзержинської районної ради депутатів трудящих ухвалив надати

під індивідуальне будівництво в безтермінове користування земельні ділянки: ОСОБА_5 - майору запасу по АДРЕСА_2 , площею 1 000 кв. м, відповідно постанови СНК СРСР від 21 червня 1945 року за № 1466 (а.с. 63 т. 2).

Відповідно до договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 12 квітня 1949 року № 41, укладеного між Житловим управлінням виконкому Дзержинської районної ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 , на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинського районної ради депутатів трудящих від 29 березня 1949 року

№ 14 про відвід земельної ділянки для будівництва житлового будинку, згідно

з Указом Президіуму Верховної Ради від 26 серпня 1948 року, Житлоуправління відвело ОСОБА_5 ділянку комунальної землі площею 1000 кв. м

під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с. 177-178, т. 1).

Відповідно до договору на право побудови будинку та безстрокове користування земельною ділянкою від 24 квітня 1952 року, укладеного між Житловим управлінням виконавчого комітету Дзержинської районної ради депутатів трудящих та ОСОБА_6 , на підставі рішень виконавчого комітету Дзержинської районної Ради депутатів трудящих від 24 серпня 1951 року № 50 про відвід земельної ділянки для будівництва житлового будинку, згідно з Указом Президіуму Верховної Ради від 26 серпня 1948 року, Житлоуправління відвело ОСОБА_6 ділянку комунальної землі площею 399 кв. м під індивідуальне будівництво житлового будинку по

АДРЕСА_1 (а.с. 273-275, т. 2, а.с. 30-33, т. 3).

26 вересня 1957 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав,

а ОСОБА_4 придбала належне ОСОБА_5 на праві особистої власності домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2

та в цілому складається з таких будівель: будинку цегляного, трьох кімнат, однієї кухні, коридору, веранди, підвалу, літньої кухні, убиральні, паркану та воріт.

Це домоволодіння належить продавцю за договором про право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою (а.с. 147-147, т. 2).

Після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27 жовтня 1992 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно

з яким спадкове майно складається з жилого будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці розміром 399 кв. м. розташований житловий будинок

літ. «А-1» шлакобетонний, житловою площею 26,2 кв. м, та надвірні будівлі при ньому: сарай літ. «Б», «б», «В», вбиральня літ. «Г», огорожа № 1-2, водопровід № 3, льох літ. «Е», що належав померлому на підставі договору на право побудови будинку та безстрокове користування земельною ділянкою від 24 квітня

1952 року (а.с. 294, т. 2, а.с. 61-62, т. 3).

01 червня 1994 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_8 купив житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться

по АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розміром 399 кв. м розташований жилий будинок літ. «А-1» шлакобетонний, житловою площею

26,2 кв. м та надвірні будівлі при ньому: сарай літ. «Б», «б», «В», вбиральня

літ. «Г», огорожа № 2, водопровід № 3, льох літ. «Е» (а.с. 299-300, 322-323 т. 2, а.с. 70-72 т. 3).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 березня 1996 року

№ У-03-224-Н, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , продавець продав, а покупець придбав житловий будинок індивідуального житлового фонду загальною площею 64,9 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, земельну ділянку площею 1 000 кв. м, що розташований по АДРЕСА_2 ,

та зареєстрованого на Харківській універсальній біржі, КП «Харківське МБТІ»

(а.с. 64-65, т 1, а.с. 205, т. 1, а.с. 181-182, т. 2).

Згідно з свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок

від 02 жовтня 1996 року ЖЕО Дзержинського району, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 01 жовтня 1996 року № 191/1, жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по

АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_8 на праві особистої власності

(а.с. 328, т. 2, а.с. 112, т. 3).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно

КП «Харківське МБТІ» від 25 квітня 2005 року № 7095225 ОСОБА_8

є власником житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 02 жовтня

1996 року ЖЕО Дзержинського району, опис об`єкта: житловий будинок

з прибудовами літ. «Ж-2» площею 90,1 кв. м, баня літ. «З», басейн літ. «К», огорожа № 4, 5, 6; площа земельної ділянки 399 кв. м (а.с. 352 т. 2, а.с. 142 т. 3).

25 квітня 2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до умов якого продавець передав

у власність покупця житловий будинок, що знаходиться по

АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, а покупець приймає цей житловий будинок та сплачує за нього обумовлену грошову суму. На земельній ділянці розміром 399 кв. м розташований житловий будинок з надвірними прибудовами літ. «Ж-2» шлакоблоковий, обкладений цеглою, житловою площею 90,1 кв. м. При цьому будинку є такі надвірні будівлі: баня літ. «З», басейн літ. «К», огорожа № 4, 5, 6

(а. с. 146-147, т. 1).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2008 року

у справі № 2-4008/08 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності, визнано за ОСОБА_1 право власності на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що складається з житлового будинку

літ. «Ж-2» з мансардою літ. «Жм», житловим підвалом літ. «Жп», крильцями

літ. «ж1», «ж2», тамбуром літ. «ж3», житловою площею 133,4 кв. м, загальною площею 397,6 кв. м, та надвірних будівель при ньому: баня літ. «З», огорожа

№ 4, ворота № 5, хвіртка № 6, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 376 т. 1).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно

КП «Харківське МБТІ» від 17 червня 2008 року № 19201592 ОСОБА_1

є власником житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 25 квітня 2008 року (справа № 2-4008/08) (а.с. 16, 376. т. 1,

а.с. 181, т. 3).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно

КП «Харківське МБТІ» від 27 червня 2008 року № 19342063 ОСОБА_1

є власником житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дзержинського районного суду

м. Харкова від 25 квітня 2008 року (справа № 2-4008/08), опис об`єкта: житловий будинок з прибудовами літ. «Ж-2», житловою площею 133,4 кв. м, загальною площею 349,2 кв. м, баня літ. «З», огорожа № 4, 5, 6, площа земельної ділянки

399 кв. м (а.с. 378, т. 1).

Відповідно до листа КП «Харківське МБТІ» від 16 вересня 2010 року

№ 1001677 загальна площа земельної ділянки по

АДРЕСА_1 згідно з рішенням Дзержинської районної ради народних депутатів

від 24 серпня 1951 року № 50 складає 399 кв. м (а.с. 191, т. 3).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня

2010 року у справі № 2-13430/2010 за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про визнання права власності, визнано

за ОСОБА_2 право власності на самочинну житлову побудову літ. «А1-2» площею 53,1 кв. м (приміщення 1-8, 1-9, 1-10, 1-15) з ганком літ. «а2»

площею 1,6 кв. м. та навісом літ. «а3» площею 26,7 кв. м, мансарду літ. «Ам»

(1-11, 1-12, 1-13, 1-14, 1-16) площею 78,2 кв. м, а також сарай літ. «Г» площею

33,1 кв. м з навісом «Е» та гараж «Д» площею 46,9 кв. м у житловому будинку

по АДРЕСА_2 ; загальна площа житлового будинку

літ. «А-1» після визнання права власності на вказані приміщення становить

210,1 кв. м, житлова 114,4 кв. м; визнано за ОСОБА_2 право

на переобладнання приміщення площею 10,9 кв. м у житловому будинку

літ. «А-1» зі службового у житлове, а також частину приміщення «1-7» площею

9,4 кв. м у житловому будинку по АДРЕСА_2 (а.с. 245, т. 1).

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 04 лютого 2011 року № 28898257 власником житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу

№ У-03-224-Н від 07 березня 1996 року та заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2010 року (справа № 2-13430/2010).

Рішенням Харківської міської ради 22-ої сесії 6-го скликання від 27 березня

2013 року № 1040/13 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136300:07:022:0021), за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0438 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ) (а.с. 17-18, 391, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (індексний номер 1737670) від 28 березня 2013 року, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області, земельна ділянка, кадастровий номер 6310136300:07:022:0021, площею 0,0438 га, належить

на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 19, т. 1).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 8297, складеного 28 березня 2016 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначена координатами та складає (0,0409 га) 409 кв. м. Загальна фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 складає (0,0963 га) 963 кв. м.

Відповідно до рішення Харківської міської ради 22-ої сесії 6-го скликання

від 27 лютого 2013 року № 1040/13 «Про передачу у власність та надання

в оренду громадянам земельних ділянок», технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

по АДРЕСА_1 , вимог пункт 3.25 ДБН 360-92* має місце порушення землекористування, зокрема, порушення меж та накладання земельних

ділянок, розташованих за адресами:

АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

При зіставленні координат поворотних точок фактичних меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та даних технічної документації координат поворотних точок земельної ділянки АДРЕСА_1 встановлено, що поворотні точки межі земельної ділянки АДРЕСА_1 частково знаходяться на фактичній території земельної ділянки АДРЕСА_2.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані

і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються

в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Відповідно до статті 90 ЗК Української РСР в редакції 1970 року на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі

у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених статтею 88 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 30 ЗК Української РСР в редакції 1996 року (станом на час придбання ОСОБА_2 житлового будинку) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить

у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За правилами статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому

ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості

із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного

й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку

у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні

з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно

із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Відповідно до підпунктів «г» та «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» АДРЕСА_2 судам роз`яснено, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділ X «Перехідні положення» ЗК України), одержані ними до 01 січня

2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди

в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2001 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року

N 1702-VI.

Судом встановлено, що у попередніх власників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у безстроковому користуванні знаходилася земельна ділянка загальною площею 399 кв. м по

АДРЕСА_1 , на якій побудовано житловий будинок з надвірними будівлями.

25 квітня 2005 року придбала ОСОБА_1 з земельною ділянкою площею

399 кв. м. Розмір цієї земельної ділянки з 24 квітня 1952 року по 27 лютого

2013 року не змінювався.

У попереднього власника, якими були ОСОБА_5 , ОСОБА_4

у безстроковому користуванні знаходилась земельна ділянка площею

1 000 кв. м. по АДРЕСА_2 , на якій побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, та який 07 березня 1996 року придбав ОСОБА_2 із земельною ділянкою площею 1 000 кв. м. Розмір земельної ділянки з 12 квітня 1949 року по 27 лютого 2013 року не змінювався.

У дослідницькій частині з висновку судової земельно-технічної експертизи

від 28 березня 2016 року вказано, що при зіставленні координат поворотних точок фактичних меж земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та даних технічної документації координат поворотних точок земельної ділянки АДРЕСА_1 встановлено, що поворотні точки межі земельної ділянки АДРЕСА_1 частково знаходяться на фактичній території земельної ділянки АДРЕСА_2.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, ураховуючи встановлені обставини справи та вимоги частини другої статті 120 ЗК України, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мали право тільки на той розмір земельної ділянки, який належав їхнім попереднім власникам, а саме, ОСОБА_1 - 399 кв. м, ОСОБА_2 - 1 000 кв. м.

У зв`язку з чим рішення Харківської міської ради 22-ої сесії 6-го скликання

від 27 березня 2013 року № 1040/13 «Про передачу у власність та надання

в оренду громадянам земельних ділянок», яким фактично збільшено розмір земельної ділянки ОСОБА_1 з 399 кв. м до 438 кв. м та скасовано попередні рішення органу місцевого самоврядування щодо площі земельних ділянок

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно зазначив, що в цьому випадку захисту підлягають порушені права ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 17 вересня 2019 року вона належним чином повідомлена

не була, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яка розглянута апеляційним судом, та повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , відповідно до якого остання була обізнана про судове засідання

17 вересня 2019 року (а.с. 114 т. 4).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які ними правильно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк