Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 522/10200/14-ц

провадження № 61-20929св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК Технолоджі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК Технолоджі» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тек Технолоджі», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду, який уточнило у процесі розгляду справи, з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тек Технолоджі» (далі - ТОВ «А-Тек Технолоджі»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначений позов ПАТ «Дельта Банк» мотивувало тим, що 17 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ТОВ «А-Тек Технолоджі» було укладено кредитний договір № 11371010000, згідно з умовами якого товариству було надано кредит в розмірі 400 000 доларів США під 14,5 % річних на строк до 18 липня 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким відступлено право вимоги за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 11371010000 та забезпечувальним договором.

ТОВ «А-Тек Технолоджі» не виконувало належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 929 860,62 доларів США.

Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило: звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , та складається із п`яти житлових кімнат загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, належну ОСОБА_1 (1/2 частки на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14123, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстром № 15, а інша 1/2 частини - на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М. 16 жовтня 1996 року за реєстром № 14120, зареєстрованого 18 жовтня 1996 року Одеським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості в реєстровій книзі 199 пр. на сторінці 30 за реєстрованим № 15); визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження з встановленням початкової ціни вказаного предмету іпотеки, для його подальшої реалізації з прилюдних торгів згідно експертного висновку суб`єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зобов`язання за укладеним між сторонами іпотечним договором, які є похідними від кредитного договору, припинилися, оскільки припинилися забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з ліквідацією юридичної особи ТОВ «А-Тек Технолоджі» та внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запису про її припинення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2019 року заяву ТОВ «ЕйПіЕс Україна» про процесуальне правонаступництво задоволено. Залучено ТОВ «ЕйПіЕс Україна», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі - ТОВ «Стар Інвестмент Ван»), до участі у справі як правонаступника ПАТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі правонаступника ТОВ «Стар Інвестмент Ван» залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Вказане узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «А-Тек Технолоджі» було укладено кредитний договір № 11371010000, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії 400 000 доларів США під 14,5 % річних на строк до 18 липня 2011 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений 17 липня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В., зареєстрований у реєстрі за № 7167, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру № 14 загальною площею 168,7 кв. м, житловою площею 103,0 кв. м, в будинку АДРЕСА_1 , належну їй на праві власності, ринковою вартістю 2 756 862 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким відступлено право вимоги, зокрема за Кредитним договором від 17 липня 2008 року № 11371010000 та забезпечувальним іпотечним договором від 17 липня 2008 року № 7167.

Згідно з розрахунком заборгованість станом на 09 квітня 2013 року становила 400 000 доларів США, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту - 30 500 доларів США, за відсотками - 466 416,69 доларів США, за пенею у зв`язку із несвоєчасним поверненням відсотків - 32 943,93 доларів США, всього - 929 860,62 доларів США, що еквівалентно 7 533 468,75 грн.

Згідно з розрахунком заборгованість станом на 05 червня 2015 року становила за кредитом 400 000 доларів США, заборгованість за відсотками - 719 683,40 доларів США, що еквівалентно 23 528 705,62 грн, комісія - 172 404,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 грудня 2015 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2016 року, у справі № 5017/2602/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ТОВ «А-Тек Технолоджі» про визнання банкрутом, затверджено ліквідаційний баланс ТОВ «А-Тек Технолоджі», крім того, вирішено вимоги кредиторів, незадоволені за відсутністю майна банкрута, вважати погашеними; вказано відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції провести державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «А-Тек Технолоджі» та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців запис про внесення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «А-Тек Технолоджі»

Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «А-Тек Технолоджі» вчинено 14 грудня 2015 року, номер запису 15561170018007683.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Приморського районного суду міста Одеси.

24 грудня 2019 року справа № 522/10200/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини перша, третя статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15 та від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14.

Із матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Стар Інвестмент Ван» реалізувало своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом до відповідача у червні 2014 року, в період дії іпотечного договору, коли зобов`язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до винесення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника у грудні 2015 року і виключення останнього з Єдиного державного реєстру у грудні 2015 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, щодо відсутності підстав для задоволення позову через припинення юридичної особи боржника є помилковим, та таким, що не відповідає встановленим обставинам справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оскільки саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не тягнуть за собою припинення зобов`язання, оскільки банк до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи реалізував своє право на пред`явлення позову до іпотекодавця.

Також під час нового розгляду справи судам слід звернути увагу на те, що згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 400 000 доларам США у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з пунктів 2.2, 2.4, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9., 5.10, 5.11, 7.4 договору (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 кредитного договору).

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з пунктів 2.2, 2.4, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9., 5.10, 5.11, 7.4 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цього договору.

Матеріалами справи підтверджується те, що ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», а у подальшому стало ТОВ «Стар Інвестмент Ван», зверталося у 2010 році до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ТОВ «А-ТЕК Технолоджі», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ТОВ «А-ТЕК Технолоджі», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17.07.2008 року № 11371010000 в сумі 539 877,47 доларів США, що еквівалентно 4 279 014,86 грн, які складаються із: суми заборгованості за основним боргом та простроченим кредитом в розмірі 400 000 доларів США, що еквівалентно 3 170 360 грн; заборгованість за строковими та простроченими процентами за користування кредитом - 97 794,42 доларів США, що еквівалентно 775 108,79 грн; заборгованості за простроченою комісією - 3 830,65 доларів США, що еквівалентно 30 361,37 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 32 533,33 доларів США, що еквівалентно 257 855,92 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом - 5 407,51 доларів США, що еквівалентно - 42 859,39 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за комісією - 311,56 доларів США, що еквівалентно 2 469,39 грн.

Таким чином, у разі пред`явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор використав у 2010 році своє право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Під час нового розгляду справи суд повинен врахувати вищезазначені правові висновки Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, належним чином дослідити подані сторонами докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 83, 84, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій не виклали в судових рішеннях в достатній мірі мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про забезпечення позову

02 липня 2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту та встановлення заборони відчуження і розпорядження на наступний об`єкт нерухомого майна: квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 168,7 кв. м;

- заборони всім суб`єктам державної реєстрації вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, окрім як за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» щодо наступного об`єкта нерухомого майна: квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 168,7 кв. м.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України.

За правилом частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішення питання про забезпечення позову (зустрічного забезпечення, скасування зустрічного забезпечення або скасування заходів забезпечення позову) правилами зазначеної глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.

ЄСПЛ вказує, що термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Враховуючи викладене, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про забезпечення позову на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Щодо заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про поворот виконання рішення

02 липня 2020 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із заявою про поворот виконання рішення, в якій заявник просив прийняти цю заяву до розгляду та повернути виконання мотивувальної частини судового рішення № 522/10200/14-ц від 13 липня 2018 року і повернути сторони у цій справі у первісне становище, а саме:

- визнати недійсним договір дарування від 13 травня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В. О. та зареєстрований у реєстрі за № 120, про безоплатну передачу майна - об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 15269097 (запис перенесено до ДРРП 2079873151101) - п`ятикімнатну квартиру № 14 загальною площею 168,7 кв. м (житлова площа 103 кв. м), розташовану по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15269097 - вищевказану квартиру, внесену/проведену 13 травня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В. О. та зареєстровану у реєстрі за № 120;

- відновити становище ТОВ «Стар Інвестмент Ван», яке існувало до порушення його права іпотеки за іпотечним договором від 17 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В. О. та зареєстрованим у реєстрі за № 7167, та договором від 13 березня 2019 року про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави (із додатком № 1 до нього), посвідченим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 15-165, на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_1 , а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15269097 (запис перенесено до ДРРП 2079873151101) - п`ятикімнатну квартиру № 14 загальною площею 168,7 кв. м (житлова площа 103 кв. м), розташовану по АДРЕСА_1 , шляхом поновлення запису про обтяження № 14997690 та запису про іпотеку № 14997466 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідно;

- визнати ТОВ «Стар Інвестмент Ван» іпотекодержателем предмета іпотеки за іпотечним договором від 17 липня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. і зареєстрованим у реєстрі за № 7167 та договором від 13 березня 2019 року про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави (із додатком № 1 до нього), посвідченим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 15-165 н, а саме: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15269097 (запис перенесено до ДРРП 2079873151101) - п`ятикімнатну квартиру № 14 загальною площею 168,7 кв. м (житлова площа 103 кв. м), розташовану по АДРЕСА_1 ;

- або іншим ефективним способом на розсуд суду.

Розгляд заяв про поворот виконання рішення проводиться відповідно до Розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Враховуючи те, що касаційну скаргу ТОВ «А-ТЕК Технолоджі» задоволено частково, а оскаржувані судові рішення скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, підстави для застосування частин першої, другої статті 444 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ТЕК Технолоджі» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 13 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року скасувати.

Справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Тек Технолоджі», про звернення стягнення на предмет іпотеки направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про забезпечення позову відмовити.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» про поворот виконання рішення відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик