Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 382/878/19

провадження № 61-17176св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року у складі судді Кисіль О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Також 20 травня 2019 року позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову, а саме: зобов`язати відповідача повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до фактичного місця проживання останньої, а саме: АДРЕСА_2 та заборонити йому вчиняти дії щодо зміни місця проживання дитини до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення.

Зазначала, що вони з відповідачем проживали як подружжя без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_3 . Батьком дитини записано ОСОБА_2 , згідно з поданою ним заявою. Надалі відповідач вирішив повернутися проживати до своїх батьків. Дитина залишилась проживати разом з позивачем, відвідувала дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу № 2 «Дюймовочка». 09 листопада 2018 року вона подала до Яготинської центральної районної лікарні декларацію про вибір матір`ю дитини лікаря, який надає первинну медичну допомогу, тобто за місцем постійного проживання та навчання дитини. Відповідач декілька разів відбирав дитину від неї до своїх батьків, обов`язок по догляду за дитиною ОСОБА_2 перекладав на свою матір, а врешті повертав дитину їй. Проте 05 травня 2019 року, коли вона знаходилася з дитиною на території дитячого майданчика, розташованого на АДРЕСА_3 , відповідач самочинно, без її згоди, забрав доньку із собою до своїх батьків у с. Безуглівка Згурівського району Київської області, де дитина проживає на цей час. За таких обставин вона позбавлена можливості брати участь у вихованні дитини, зверталася до Згурівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділення Національної поліції Київської області, проте це не дало позитивного результату.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до фактичного місця проживання останньої, а саме: АДРЕСА_2 . Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни місця проживання ОСОБА_3 до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті та вступу у законну силу судового рішення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний спосіб спрямоване на захист інтересів дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що з урахуванням того, що спір між сторонами виник щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони одній із сторін вчиняти дії, які направлені на зміну місця проживання дитини, фактично ототожнюються із задоволенням позовних вимог, що є неприпустимим відповідно до частини десятої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Згідно із частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на наведені норми не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем, фактично наперед вирішує питання, які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов`язане з предметом спору, що відповідно до вимог статті 150 ЦПК України є недопустимим.

Отже, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суди неправильно застосували норми процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 до фактичного місця проживання останньої, а саме: АДРЕСА_2 , та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни місця проживання дитини до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що відповідач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 384,20 грн, за подання касаційної скарги - 384,20 грн.

Тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до фактичного місця проживання останньої, а саме: АДРЕСА_2 , та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо зміни місця проживання дитини до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 768,40 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко