Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 205/3005/16-ц

провадження № 61-18814св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ,

треті особи: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіна Регіна Євгенівна, Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Хоміч Оксана Михайлівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричка Юлія Олександрівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєва Тетяна Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіної Регіни Євгенівни на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням уточнення вимог просила: визнати недійсними з моменту вчинення довіреність ОСОБА_8 , видану 08 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 на розпорядження майном - продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є., зареєстровану за № 1450; визнати недійсними договір купівлі-продажу 1/2 частини зазначеної квартири, укладений 11 січня 2016 року між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М., зареєстровану за № 17; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 право власності на 1/2 частини квартири; витребувати цю частину квартири у ОСОБА_5 .

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , інша частина квартири належить ОСОБА_3 . У квітні 2011 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєва Т. М. відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру. Надалі вона довідалася, що ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої 08 грудня 2015 року ОСОБА_8 , та довіреності, виданої 01 грудня 2015 року ОСОБА_3 , уклала з ОСОБА_4 оспорюваний договір купівлі-продажу квартири. У свою чергу ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_5 , уклавши договір купівлі-продажу, посвідчений 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О., зареєстрований за № 212. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєва Т. М. постановою від 14 березня 2017 року повторно відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю реєстрації квартири за спадкодавцем. Посилаючись на те, що має право на спадкування 1/2 частини квартири, що вибула з володіння спадкодавця ОСОБА_8 після його смерті на підставі підроблених документів (паспорта), ОСОБА_1 вважала, що у справі наявні підстави для витребування квартири у ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належна спадкодавцю частина квартири була відчужена на підставі довіреності, посвідченої після смерті довірителя, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування квартири, проте ОСОБА_5 , будучи на момент розгляду цієї справи власником спірної квартири, заявив у суді про застосування строків позовної давності. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у квітні 2016 року з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки довідалася про порушення свого права у квітні 2011 року після отримання нотаріальної відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано недійсною довіреність на розпорядження частиною квартири АДРЕСА_1 , видану 08 грудня 2015 року від імені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є., зареєстрованою за № 1450; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини зазначеної квартири, укладений між ОСОБА_2 від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 08 грудня 2015 року, та ОСОБА_4 , посвідчений 11 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О. М., зареєстрований за № 17; визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вказаної квартири.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що закон не встановлює граничний строк для отримання свідоцтва про право на спадщину, після відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися до нотаріальної контори для його отримання. У зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсними наступних правочинів з квартирою не вимагається. За наявності відмови нотаріуса в оформленні права позивача на спадщину, таке право підлягає визнанню у судовому порядку.

Короткий зміст касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 , посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіна Р. Є.,посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2017 року.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 ; витребувано справу з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного нотаріуса Дербіної Р. Є.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 мотивована тим, що отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є обов`язком спадкоємця; право власності на спадкове майно у позивача не виникло, ОСОБА_1 довідалася про порушення своїх прав на спадкування частини квартири з моменту отримання у квітні 2011 року відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, протягом 5 років не вчиняла дій для визнання свого права власності на квартиру у судовому порядку, щодо витребування у ОСОБА_3 документів на квартиру. Підстави для витребування квартири у ОСОБА_5 як добросовісного набувача відсутні, спадкодавець ОСОБА_8 за життя не цікавився квартирою, передав її у володіння брата ОСОБА_3 , який здавав квартиру в найм; фактично вибуття майна з володіння спадкодавця відбулося за його згодою та відповідало внутрішньому переконанню. При витребуванні квартири у ОСОБА_5 судом не вирішено питання відшкодування добросовісному набувачу понесених ним витрат на придбання майна за відплатним договором.

Касаційна скарга приватного нотаріуса Дербіної Р. Є. мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 388 ЦК України, не встановлено момент, коли майно вибуло з володіння власника, хто, позивач чи її чоловік ОСОБА_8 на момент вибуття майна був власником квартири; ОСОБА_1 не доведено факт вибуття майна з володіння усупереч волі спадкодавця, що останній за життя намагався повернути собі квартиру; судом неправильно визначено момент порушення прав позивача, не застосовано частину четверту статті 267 ЦК України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги та інших заяв учасників справи

У відзивах, поданих у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить касаційні скарги ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Дербіної Р. Є. залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

У відзивах, поданих у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить касаційні скарги ОСОБА_7 та приватного нотаріуса Дербіної Р. Є. залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 205/7501/16-ц з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто кошти, витрачені ним на придбання квартири.

У жовтні 2019 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 подав до суду письмові пояснення, в яких просить врахувати під час розгляду справи у суді касаційної інстанції висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 06 червня 1997 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_8

21 листопада 2009 року ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , зокрема, 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

16 квітня 2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєвою Т. М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначену квартиру (частину) у зв`язку з неподанням правовстановлюючих документів та витягу з реєстру прав власності.

11 січня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності, посвідченої 08 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіною Р. Є., та від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 01 грудня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєвою Т. М., укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєвою Т. М., зареєстрований за № 17.

За умовами цього договору ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Надалі зазначена квартира була відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 08 лютого 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою Ю. О.

Постановою приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєвої Т. М. від 14 березня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у виданні свідоцтва про право на спадщину на частину квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що квартира (частина) не належить померлому ОСОБА_8 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність як односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність.

Згідно з частиною п`ятою статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Тобто, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

Установивши, що оспорювана довіреність на продаж квартири видана від імені ОСОБА_8 через 6 років після його смерті, суд апеляційної інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного 11 січня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка діяла нібито від імені ОСОБА_8 .

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У статті 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У пункті 3 частини першої статі 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Спірна квартира була відчужена після смерті ОСОБА_8 на підставі довіреності, недійсність якої встановлено у цій справі, що абсолютно виключає волевиявлення спадкодавця на розпорядження власним майном.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 як спадкоємиць, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , має право захистити порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до Глави 29 ЦК України шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на належну спадкодавцю частину квартири та її витребування у ОСОБА_5 як добросовісного набувача.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 щодо обов`язку спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно та реєстрацію не свідчать про відсутність у спадкоємця права на спадщину та не прийняття її у встановленому законом порядку.

З цих підстав Верховний Суд також відхиляє доводи касаційних скарг приватного нотаріуса Дербіної Р. Є. та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 щодо моменту, коли ОСОБА_1 могла довідатися про порушення своїх прав, з якого слід обраховувати строк на звернення до суду з цим позовом, крім того, враховуючи, що незаконне відчуження належної спадкоємцю частини квартири відбулося у 2016 році, тому саме з цього моменту у позивача виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду для захисту своїх спадкових прав.

Твердження приватного нотаріуса Дербіної Р. Є. про недоведеність факту вибуття майна з володіння усупереч волі спадкодавця, є беззмістовним, оскільки смерть особи де-факто і де-юре виключає волевиявлення такої особи.

Доводи обох касаційних скарг щодо вибуття квартири зазгодою спадкодавця задовго до укладення оспорюваного у справі договору купівлі-продажу, є безпідставними, оскільки за життя ОСОБА_8 в установленому законом порядку не розпорядився своєю власністю (продав, подарував); будь-які інші можливі обставини щодо володіння і користування спадкодавцем майном не мають правового значення.

Верховний суд відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 щодо не вирішення судом апеляційної інстанції питання відшкодування добросовісному набувачу понесених ним витрат на придбання майна за відплатним договором, оскільки за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77369422) Криворучко В. О. у жовтні 2016 році звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 щодо відшкодування збитків, завданих у результаті вилучення з його власності 1/2 частини квартири, та рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська віл 10 жовтня 2018 року у справі № 205/7501/16-ц, яке набрало законної сили, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто відшкодування збитків у розмірі 12 250,00 дол. США.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дербіної Регіни Євгенівни залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко