Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 465/7042/19

провадження № 61-6002св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -акціонерне товариство "Кредобанк",

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Кредобанк", треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - АТ "Кредобанк") про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 23 березня 2018 року між ним та АТ "Кредобанк" було укладено кредитний договір № 16060/2018. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором в цей же день, 23 березня 2018 року, між ним та банком було укладено договір застави, предметом якого транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1999, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, вартістю 1 302 950,00 грн.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником кредитних зобов'язань, кредитор звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. з заявою про вчинення виконавчого напису на підставі договору застави транспортного засобу. 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на спірний автомобіль.

Вказаний виконавчий напис нотаріуса вважав таким, що не підлягає виконанню, оскільки сума заборгованості не була безспірною, оскільки обчислена у гривневому еквіваленті за курсом долара США без урахування того, що кредит був отриманий у національній валюті. У порушення вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат" позивач не отримував письмову вимогу від банку про усунення порушень та не був ознайомлений із розрахунком банку, наданим нотаріусу.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2538, вчинений 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., про звернення стягнення на вищевказаний транспортний засіб, який належать йому на праві власності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. від 03 вересня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 2538, про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1999, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів отриманих від реалізації якого задовольнити вимоги АТ "Кредобанк" в загальній сумі 535 556,87 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що стягувачем були порушені процедури звернення стягнення на заставлене майно, зокрема в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про звернення стягнення на спірний автомобіль, а надана банком копія досудової вимоги не засвідчена ним у встановленому законом порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано 20 червня 2019 року, відповідно 30 днів сплинуло 20 липня 2019 року. В цей період позивачем ОСОБА_1 зобов'язання перед банком виконано не було, заборгованість погашеною не була і предмет обтяження (спірний автомобіль) переданий банку не був. Доводів про це в позовній заяві не наведено і матеріали справи таких не містять. Таким чином, 03 вересня 2019 року нотаріус вправі був вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на спірний автомобіль. При цьому позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування розрахунку банку, доводи позовної заяви, які ставлять під сумнів безспірність заборгованості, ґрунтуються лише на припущеннях і не обґрунтовані відповідними розрахунками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2021 року справу № 465/7042/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що суди не встановили факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа, що має значення для розгляду справи та унеможливлює вирішення спору по суті. На час вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача. Зазначене не було враховано апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії, а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів, вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних. Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем.

Доводи інших учасників справи

У червні 2021 року АТ "Кредобанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 березня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ "Кредобанк" було укладено кредитний договір № 16060/2018, відповідно до якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 573 964,51 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, комісії та інші платежі, передбачені договором (а. с. 9).

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23 березня 2018 року між цими ж сторонами було укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_4, об'єм двигуна 1999, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, вартістю 1 302 950,00 грн (а. с. 12-13).

Оскільки зобов'язання за кредитним договором виконувалося позичальником неналежним чином, кредитор звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. із заявою про вчинення виконавчого напису.

03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М. вчинено виконавчий напис № 2538 про звернення стягнення на рухоме майно - транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_4, об'єм двигуна 1999, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного рухомого майна, пропонує задовольнити вимоги кредитора у розмірі 535
556,87 грн (а. с. 14).

Для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані наступні документи: договір застави від 23 березня 2018 року, розрахунок заборгованості за договором кредиту, кредитний договір від 23 березня 2018 року № 16060/2018, а також копія досудової вимоги з підтверджуючими документами про її направлення на адресу боржника, зокрема копія опису вкладення у цінний лист, згруповані відправлення "Укрпошти Експрес" від 21 червня 2019 року з копією квитанції про оплату таких (а. с. 40-53).

Згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 20 червня 2019 року реєстратором Львівської філії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Сліпець О. Я. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави від 23 березня 2018 року було зареєстровано зміну обтяження, зокрема зареєстровано звернення стягнення (а. с. 149).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (Законом України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно.

Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15 (провадження № 14-706цс19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018св18), від 03 червня 2020 року у справі №359/8181/18 (провадження № 61-22164св19).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").

Отже, підсумовуючи вищенаведене, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15 16 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України "Про нотаріат", так і спеціальним Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі-Закон № 1255-IV).

~law25~ установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із ~law26~.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Така вимога узгоджується з ~law27~, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Вказані вимоги закону є імперативними.

У ~law28~ передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі ~law29~ якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими ~law30~.

~law31~ пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Отже, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Факт недотримання стягувачем положень ~law32~ і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що стягувачем порушено процедуру звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису, зокрема надана ним копія досудової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання не посвідчена належним чином, а тому не є доказом на підтвердження виконання вимог, передбачених ~law33~, а також банк не надав доказів реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на спірний автомобіль.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що апелянтом в обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги долучено до неї Витяг № 60362017 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна змін, згідно з яким 20 червня 2019 року реєстратором Львівської філії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Сліпець О. Я. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави від 23 березня 2018 року було зареєстровано зміну обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення. Тобто звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано 20 червня 2019 року, відповідно, 30 днів сплинуло 20 липня 2019 року. В цей період позивачем ОСОБА_1 зобов'язання перед банком виконано не було, заборгованість погашеною не була і предмет обтяження (спірний автомобіль) переданий банку не був. Доводів про це в позовній заяві не наведено і матеріали справи таких не містять, а тому 03 вересня 2019 року нотаріус вправі був вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на спірний автомобіль.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про його скасування та відмову в задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, лише з тих підстав, що банк надав докази на підтвердження здійснення реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оскільки відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд не перевірив доводів апеляційної скарги та висновків суду щодо порушення стягувачем порядку надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з огляду на те, що недотримання такого порядку є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. С. Висоцька Судді: А. А. Калараш А. І. Грушицький Є. В. Петров О.

С. Ткачук