Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 185/3576/17

провадження № 61-311св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є., від 14 грудня 2017 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Демченко Е. Л., від 04 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» (далі - ТОВ «Агрофірма «Ісіда») про зобов`язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником трьох земельних ділянок, розташованих на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області: площею 3,4021 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0206; площею 1, 6539 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0204; площею 2,848 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0141.

15 грудня 2014 року вона уклала з ТОВ «Агрофірма «Ісіда» три договори оренди землі №№ 667, 668 і 669 строком на п`ятнадцять років.

Позивач зазначила, що 15 березня 2017 року звернулася у письмовій формі до ТОВ «Агрофірма «Ісіда» з проханням надати їй інформацію щодо обсягів внесених мінеральних та органічних добрив, обсягів проведених робіт по підтриманню корисних властивостей належних їй земельних ділянок, запланованих та фактично проведених сівозмін на єдиному земельному масиві по місцю знаходження належних їй земельних ділянок за період з моменту укладання договорів оренди, тобто з 2014 року по поточний 2017 рік та щодо проведеної ротації сільськогосподарських культур ТОВ «Агрофірма «Ісіда» з 2014 року по 2017 рік на земельних масивах, у складі яких розташовані належні їй земельні ділянки.

10 квітня 2017 року ТОВ «Агрофірма «Ісіда» надіслало на її адресу відповідь за № 10/04-2, в якій вказало, що договором № 670, не передбачено отримання такої інформації.

Посилаючись таким чином на вказані обставини, а також на те, що її право на отримання вищезазначеної інформації, інших довідок та копій документів має пряме відношення до належних їй на праві власності земельних ділянок, як до об`єктів оренди, а ігнорування ТОВ «Агрофірма «Ісіда» такого права порушує її законні права, як власника земельних ділянок, позивач просила позов задовольнити.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідачем впродовж своєї діяльності на належних їй на праві власності земельних ділянках порушувалися допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми, недотримувався режим використання земель, що погіршило їх родючість, просила припинити договори оренди землі № № 667, 668, 669 від 15 грудня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Бабій С. О. від 03 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем належним чином не виконувалися обов`язки щодо використання спірних земельних ділянок, покладені на нього договорами оренди. Позивачем не доведено, що відповідач після укладання договорів оренди спірних земельних ділянок погіршував стан об`єктів оренди чи використовував земельні ділянки без дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання відповідних стандартів, норм та правил, погіршив корисні властивості орендованих земельних ділянок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року скасовано. Припинено договори оренди землі № № 667, 668, 669 від 15 грудня 2014 року, площею 3,4021 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0206, площею 1,6539 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0204, та площею 2,848 га, кадастровий номер 1223582300:01:001:0141, що розташовані на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та укладені між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Ісіда», шляхом їх розірвання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з пунктом 30 укладених договорів оренди орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та своєчасного внесення орендної плати. В той же час, згідно висновку Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 про родючість ґрунту земельних ділянок, зниження родючості ґрунту на належних позивачу земельних ділянках, за період з 2005 року, коли позивачем вперше було укладено договори оренди земельних ділянок з ТОВ «Агрофірма «Ісіда» та дію яких в подальшому було продовжено шляхом укладання нових договорів, і до 2017 року, являється значним, що є підставою для припинення договорів оренди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Союз Агро Інвест 2007» задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Ісіда» про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов пред`явлено до ТОВ «Агрофірма «Ісіда», однак при вирішенні спору районним судом не було враховано, що між ТОВ «Агрофірма «Ісіда» та ПП «Союз Агро Інвест 2007» укладено договір про надання сільськогосподарських послуг. Зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ПП «Союз Агро Інвест 2007», як співвідповідача або третьої особи, і це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Ісіда» просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки Дніпропетровської установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 не є належним доказом, який би підтверджував та беззаперечно свідчив про погіршення стану родючості земельних ділянок, належних позивачу, та що такі погіршення відбулися внаслідок неналежного використання орендарем земельних ділянок. Окрім того, зазначений висновок від 02 серпня 2017 року є неправильним, оскільки ґрунтується на порівнянні даних агрохімічного паспорта поля № 1, зробленого у 2005 році, загальний масив якого складає 46 га, і порівнянні конкретних земельних ділянок, належних позивачу, площа яких є різною, а тому вказані показники поля не можуть порівнюватися із показниками конкретної земельної ділянки. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували показники вмісту гумусу 4,30 %, що було зазначено у довідці Дніпропетровської установи «Інститут охорони ґрунтів України».

На момент передачі земельних ділянок у користування відповідача їх межі у натурі на місцевості не визначалися, жодних геодезичних вишукувань з встановлення точних геокоординат меж ділянок на місцевості не проводилося, тому встановлення меж спірних земельних ділянок без залучення спеціалістів в області геодезії є неможливим.

Відповідно до висновку Дніпропетровської установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 найменший показник вмісту гумусу у спірних земельних ділянках складає 3,2 % що відповідно до ДСТУ 4362:2004 «Якість ґрунту, показників родючості ґрунтів» відноситься до показників ґрунтів з підвищеним вмістом гумусу.

При вирішенні спору апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 32 Закону України «Про оренду землі».

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області не вирішував питання про права та обв`язки ПП «Союз Агро Інвест 2007», як особи, яка не брала участі у справі. ПП «Союз Агро Інвест 2007» не є стороною у справі, і не довело, що має бути залучено до розгляду цього спору, апеляційним судом безпідставно задоволено апеляційну скаргу особи, права якої оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 05 січня та 13 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Ісіда» про зобов`язання вчинити певні дії призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали заперечення (відзив) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Ісіда» ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків Апеляційного суду Дніпропетровської області, викладених у рішенні від 14 грудня 2017 року. Апеляційним судом надано належну оцінку обставинам справи та обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Висновок Дніпропетровської установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 щодо встановлення родючості ґрунту є доказом того, що орендар (відповідач) впродовж дванадцяти років користування належними позивачу земельними ділянками провадив свою господарську діяльність способами, які завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ПП «Союз Агро Інвест 2007» посилається на те, що при вирішенні спору Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області було порушено фундаментальні принципи права та інтереси ПП «Союз Агро Інвест 2007», як особи, яку не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Заявник був позбавлений права захистити свої порушенні права.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ТОВ «Агрофірма «Ісіда» посилається на те, що оскаржена постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду. Апеляційним судом зроблено правильні висновки про порушення прав ПП «Союз Агро Інвест 2007» у зв`язку із незалученням до участі у справі в якості третьої особи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 113485, виданого 11 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 705-р-03 від 22 грудня 2003 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за № 010402201741, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,6539 га, що розташована на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1223582300:01:001:0204).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 113484, виданого 11 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 705-р-03 від 22 грудня 2003 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за № 010402201742, позивач є власником земельної ділянки площею 3,4021 га, що розташована на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1223582300:01:001:0206).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 084718, виданого 21 грудня 2004 року на підставі розпорядження Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 406-р-03 від 08 липня 2003 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів за № 010402202251, позивач є власником земельної ділянки площею 2,848 га, що розташована на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1223582300:01:001:0141).

Вищезазначені земельні ділянки були передані позивачем (як орендодавцем) відповідачу (як орендарю) у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договорів оренди від 28 липня 2014 року за №№ 667, 668, 669, укладених між сторонами у справі строком на 15 років.

За змістом спірні договори є тотожними, із відмінностями, які зумовлені різними кадастровими номерами та площею земельних ділянок, та структурно відповідають типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Спірні договори містять тотожні за змістом умови збереження стану об`єкта оренди.

У пункті 20 договорів оренди визначено, що орендар зобов`язаний не погіршувати стан об`єкта оренди та використовувати земельну ділянку з дотриманням екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержанням відповідних стандартів, норм та правил.

Відповідно до пункту 23 спірних договорів після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку (земельні ділянки) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок), пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

У пункті 37 спірних договорів сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, які істотно перешкоджають її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Зазначені пункти спірних договорів сторонами не оспорювались та у встановленому законом порядку не дійсним не визнавались.

Згідно висновку Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 про родючість ґрунту земельної ділянки, розташованої на території Булахівської сільської ради Павлоградського району, отриманого за результатами обстеження на родючість ґрунту земельних ділянок (паїв), що знаходяться у власності громадян та передані в користування ТОВ «Ісіда» на умовах оренди, розміщені на території Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яке проведено на підставі заяви ОСОБА_1 , встановлено, що після проведення агрохімічного аналізу ґрунтових зразків на родючість, відібраних на земельних ділянках (паях) згідно таблиці, були отриманні дані вмісту гумусу (органічна речовина) по кожній ділянці окремо та наведені дані за 2005 рік обстеження, агрохімічний паспорт поля № 1. В таблиці, що міститься у висновку, надано порівняння даних за 2017 рік та за 2005 рік, вказані відомості, що зниження родючості ґрунту являється значним.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції станом на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова та рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей 30, 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У договорах оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та відповідачем, передбачено, що відповідні договори можуть бути припиненні шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованих земельних ділянок, яке істотно перешкоджає їх використанню (пункт 37).

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи 14 грудня 2017 року нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, посилаючись на висновок Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184, виходив із того, що вказаний висновок є достатнім доказом, який свідчить про істотне порушення умов договору орендарем, оскільки доводить значне погіршення стану родючості належних позивачу земельних ділянок, які були передані в оренду на підставі вищезазначених договорів оренди.

Дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд не врахував положення статті 32 Закону України «Про оренду землі», а також умови договорів оренди (пункт 37), яким сторони погодили, що підставою для розірвання договору оренди (в судовому порядку) є невиконання сторонами обов`язків, визначених умовами договорів, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції не врахував положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Вказаний висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі 143/1205/16-ц (провадження 61-29797св18).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок порушення умов договору оренди з боку орендаря відбулось пошкодження об`єкта оренди, що перешкоджає (унеможливлює) його використання за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 2011 року (далі - Порядок), агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки - це документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років і є обов`язковою для всіх землевласників та землекористувачів.

Указаним порядком передбачена можливість виготовлення агрохімічних паспортів як на поле, так і на окрему земельну ділянку.

Апеляційним судом не враховано, що висновок Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 ґрунтується на порівнянні показників агрохімічного паспорта поля № 1 за 2005 рік та показників агрохімічних паспортів земельних ділянок, належних позивачу, виявлених у 2017 році, розмір та структура яких відрізняються, а тому показники поля № 1 (загальний масив якого складає 46 га) не можуть порівнюватися із показниками конкретної земельної ділянки, які знаходяться в загальному масиві поля, а також достовірно свідчити про погіршення родючості ґрунтів на земельних ділянках, належних позивачу.

Вказане свідчить, що висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідає встановленим обставинам справи, оскільки позивач не надала доказів, які б безспірно свідчили про істотне порушення орендарем своїх зобов`язань за договорами оренди землі від 28 липня 2014 року, враховуючи те, що зниження родючості ґрунту згідно висновку Дніпропетровської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» від 02 серпня 2017 року № 184 встановлено у 2017 році порівняно з 2005 роком.

У відповідності до частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договорів оренди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та загалом правильно вирішив спір.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскарженої постанови апеляційного суду від 04 травня 2018 року) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального права, слід дійти висновку, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає негативного впливу, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Задовольняючи апеляційну скаргу ПП «Союз Агро Інвест 2007» та скасовуючи рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не навів обставин, які б свідчили про те, що оскарженим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року порушуються права ПП «Союз Агро Інвест 2007».

Спір стосується розірвання договорів оренди земельних ділянок, належних ОСОБА_1 , які передані в оренду ТОВ «Агрофірма «Ісіда», а укладення між ТОВ «Агрофірма «Ісіда» та ПП «Союз Агро Інвест 2007» договору про надання сільськогосподарських послуг не свідчить про порушення прав та обов`язків ПП «Союз Агро Інвест 2007». Предмет спору та результати його вирішення не можуть бути визнані такими, що безпосередньо впливають на права та обов`язки ПП «Союз Агро Інвест 2007». Також необхідно враховувати, що при розгляді справи в суді першої інстанції ТОВ «Агрофірма «Ісіда» не повідомила про наявність укладених договорів щодо надання сільськогосподарських послуг.

Вирішуючи спір, апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував, при винесенні постанови від 04 травня 2018 року дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ПП «Союз Агро Інвест 2007».

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ісіда» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2018 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року скасувати.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович