Постанова

Іменем України

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 175/4362/20

провадження № 61-3723св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Озерянської Ж. М. від 23 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 22 лютого 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментним зобов`язанням щодо утримання неповнолітньої дитини та дружини, стягнення додаткових витрат, понесених у зв'язку з навчанням та проживанням, на загальну суму 807 898 грн 44 коп., стягнення щомісячних аліментних виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 18 липня 1997 року, під час якого у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року шлюб було розірвано. З метою забезпечення належного утримання своїх дітей та дружини 26 січня 2012 року між сторонами було укладено шлюбний договір, згідно з положеннями якого визначено, що чоловік зобов`язується утримувати дітей подружжя до досягнення ними повноліття. Подружжя погодили розмір щомісячних аліментних зобов`язань чоловіка (у грошовій чи майновій формі в загальній сумі не менше 5 (п`яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб на кожну дитину подружжя. Крім того визначили, що чоловік оплачує або компенсує повністю документально підтверджені витрати, які здійснені дружиною на лікування, навчання та відпочинок дітей подружжя до досягнення кожною дитиною повноліття, а в разі навчання дитини у вищому навчальному закладі - до досягнення нею 21-річного віку. У випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя до досягнення кожною дитиною повноліття чоловік зобов`язується утримувати дружину. Подружжя погодили розмір щомісячних грошових виплат чоловіка на утримання дружини у загальній сумі не менше 5 (п`яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб. Позивачка вказувала, що у порушення умов шлюбного договору відповідач матеріальну допомогу не надає, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів та інших витрат на утримання дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила стягнути зі

ОСОБА_3 на її користь заборгованість по аліментним зобов`язанням щодо утримання її та спільного неповнолітнього сина ОСОБА_5 за період з травня 2018 року по квітень 2020 року у розмірі 628 695 грн; стягнути з ОСОБА_3 витрати, понесені у зв`язку із відвідуванням ОСОБА_5 дитячого центру з розвитку «JUNIOR» за період травень 2018 року - лютий 2019 року, у розмірі 52 тис. грн; стягнути зі ОСОБА_3 на її користь компенсацію витрат, понесених у зв`язку із навчанням та проживанням у гуртожитку спільної дитини ОСОБА_4 у закладі вищої освіти у Польщі (Університет ім. Я. Каховського у м. Кельце) за 2018-2020 навчальні роки, у розмірі 139 335,56 грн; стягувати зі ОСОБА_3 не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця щомісячні аліментні виплати на утримання спільної малолітньої дитини ОСОБА_5 у розмірі 5 (п`яти) прожиткових мінімумів, станом на момент здійснення платежу для дітей віком

від 6 до 18 років, відповідно до умов шлюбного договору від 26 січня

2012 року; стягувати зі ОСОБА_3 не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця щомісячні аліментні виплати на утримання матері його дітей у розмірі 5 (п`яти) прожиткових мінімумів, станом на момент здійснення платежу для працездатних осіб, відповідно до умов шлюбного договору від 26 січня 2012 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами шлюбного договору не передбачено заборони дострокового виконання платником обов`язку по сплаті аліментів. Надані відповідачем докази підтверджують те, що ОСОБА_3 знімав готівку з власного рахунку у розмірі, співмірному розміру грошових коштів, внесених ОСОБА_1 у якості зворотної допомоги на рахунок ТОВ «МІКСПАК». Також суд зазначив, що послуги щодо догляду та нагляду за дитиною, забезпечення охорони життя та укріплення фізичного і психічного здоров`я дитини не визначено витратами за укладеним шлюбним договором. Суд першої інстанції вважав, що позивачка не надала доказів щодо погодження з батьком дитини умов навчання сина ОСОБА_4 за межами території України згідно з пунктом 15 шлюбного договору, тому визнав вимогу про стягнення витрат, понесених у зв`язку із навчанням та проживанням у гуртожитку необґрунтованою й такою, що не підлягає до задоволення. Сторони умовами договору вже погодили підстави, порядок та розмір відповідного утримання, а встановлення розміру аліментів призведе до подвійного стягнення аліментів.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення зі ОСОБА_3 заборгованості по аліментним зобов`язанням щодо утримання спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_5 та її як колишньої дружини за період з травня 2018 року по квітень 2020 року (включно) у розмірі 628 695,00 грн, оскільки умовами шлюбного договору не передбачено заборони дострокового виконання обов`язку по сплаті аліментів, а наявні в матеріалах справи виписки по рахунках сторін свідчать про виконання відповідачем своїх зобов`язань за шлюбним договором, оскільки останній знімав готівку з власного рахунку у розмірі, співмірному розміру грошових коштів, внесених ОСОБА_1 у якості зворотної допомоги на рахунок ТОВ «МІКСПАК».Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно виходив з відсутності підтверджуючих доказів погодження умов навчання за межами території України з батьком дитини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), не дослідили належним чином зібрані у справі докази, а постанова суду апеляційної інстанції не підписана суддями (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про виконання відповідачем своїх зобов`язань за шлюбним договором, не врахувавши, що останнім не надано належних та достатніх доказів на підтвердження передачі грошових коштів у рахунок сплати аліментів. ОСОБА_1 вказує, що судами не взято до уваги відсутність її згоди на сплату аліментів наперед, що передбачено частиною третьою статті 77 Сімейного кодексу України. Зазначає, що суди не надали належної правової оцінки листу відповідача до АТ «УкрСиббанк», в якому він надає інформацію щодо цільового призначення знятих ним грошових коштів. Вважає позицію відповідача про дострокове виконання зобов`язань за шлюбним договором по аліментам суперечливою, оскільки на розгляді в суді перебуває справа № 200/5839/19 за позовом ОСОБА_3 про визнання шлюбного договору недійсним. Особа, яка подала касаційну скаргу, наполягає на тому, що умовами шлюбного договору передбачена компенсація витрат на навчання та відпочинок, а тому висновки судів про відмову у задоволенні позову в цій частині є помилковими. Також на думку позивачки, навчання сина за межами України розпочалось під час шлюбу, отже погоджено обома батьками.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , 1999 року народження, та ОСОБА_5 , 2012 року народження, які проживають разом з матір`ю.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2018 року у справі № 199/5945/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

26 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюбний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Котенок Т. В.

Відповідно до пунктів 15-16 шлюбного договору у випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя діти подружжя проживатимуть разом із дружиною. Дружина зобов`язується не чинити перепони вільному спілкуванню чоловіка з ними, проведення спільного часу, в тому числі відпочинку і відпусток з ним, виховання чоловіком дітей, а також, за бажанням дітей, тимчасового проживання дітей разом із чоловіком. Чоловік зобов`язується утримувати дітей подружжя до досягнення ними повноліття. Подружжя погодили розмір щомісячних аліментних зобов`язань чоловіка (у грошовій чи майновій формі в загальній сумі не менше 5 (п`яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб на кожну дитину подружжя. Крім того, чоловік оплачує або компенсує повністю документально підтверджені витрати, які здійснені дружиною на лікування, навчання та відпочинок дітей подружжя до досягнення кожною дитиною повноліття, а в разі навчання дитини у вищому навчальному закладі - до досягнення нею 21-річного віку. Відпочинок, навчання та лікування дітей подружжя за межами України попередньо погоджуються з чоловіком.

У випадку розірвання шлюбу чи окремого проживання подружжя до досягнення кожною дитиною подружжя повноліття чоловік зобов`язався утримувати дружину. Подружжя погодили розмір щомісячних грошових виплат чоловіка на таке утримання дружини в загальній сумі не менше

5 (п`яти) прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб.

Відповідно до договору про зобов`язання між дитячим клубом «Junior» та ОСОБА_1 , укладеного 01 вересня 2017 року, ОСОБА_5 відвідував дитячий центр з розвитку «Junior».

Згідно з пунктом 6.1 вищевказаного договору вартість наданих послуг сплачується замовником та складає 4 тис. грн щомісячно.

Пунктом 8.1 договору від 01 вересня 2017 року визначено, що дитячий клуб «Junior» не є дошкільним учбовим закладом.

Відповідно до довідки, виданої Університетом ім. Яна Кохановського

у м. Кельці від 20 березня 2019 року, ОСОБА_4 був зарахований на період з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2020 року на навчання на денному відділенні на платній основі за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки бакалаврат та зареєстрований у гуртожитку «Мелодія» у АДРЕСА_1 .

Вартість навчання ОСОБА_4 за 2018/2019 навчальний рік складає

4 800 польських злотих, за 2019/2020 навчальний рік вартість навчання складає 5 000 польських злотих.

Відповідно до довідки, виданої Університетом ім. Яна Кохановського

у м. Кельці від 04 червня 2020 року, ОСОБА_4 поселений у будинку студента «Мелодія» та здійснив оплату у 2018/2019 академічному році

від 01 квітня 2019 року до 30 червня 2019 року за 3 місяці - 1 110 польських злотих; у 2019/2020 академічному році за 9 місяців проживання -

4 250 польських злотих, також студентом здійснено обов`язкову одноразову оплату у розмірі 550 польських злотих, а всього сплачено 5 910 польських злотих.

09 квітня 2019 року ОСОБА_1 було направлено на адресу ОСОБА_3 вимогу про виплату заборгованості по аліментам, яка згідно з дублікатом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 11 квітня 2019 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МІКСПАК».

Згідно довідки ТОВ «ПЕЙПЕР НЕКСТ» № 181/21 від 18 січня 2021 року ОСОБА_3 займає посаду директора зазначеного товариства, сума сукупного доходу без урахування податків в період з лютого 2019 року по грудень 2020 року складає 91 641,20 грн.

Згідно з наданою випискою за картковим рахунком ОСОБА_3 за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року, виданої АТ «УкрСиббанк», ним з банківського рахунку було знято: 10 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн, отримано готівки в банкоматі - 2 тис. грн; 11 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн, отримано готівки в банкоматі - 2 тис. грн; 18 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн, отримано готівки в банкоматі - 2 тис. грн; 19 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн; 20 грудня 2018 року отримано готівки в банкоматі - 4 тис. грн; 26 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн; 27 грудня 2018 року в касі банку - 198 тис. грн, отримано готівки в банкоматі - 2 тис. грн; 28 грудня 2018 року отримано в касі банку -

198 тис. грн.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 вказував, що у грудні 2018 року передав ОСОБА_1 в якості сплати аліментів на виконання шлюбного договору 1 400 000 грн.

Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «МІКСПАК», наданої АТ «УкрСиббанк», від 07 липня 2021 року, ОСОБА_1 було надано зворотну фінансову допомогу ТОВ «МІКСПАК», а саме: 10 грудня 2018 року у розмірі 50 тис. грн та 150 тис. грн; 11 грудня 2018 року у розмірі 50 тис. грн та 150 тис. грн,

18 грудня 2018 року у розмірі 200 тис. грн; 26 грудня 2018 року у розмірі

400 тис. грн та 27 грудня 2018 року у розмірі 200 тис. грн, а всього на загальну суму 1 200 000 грн.

У запереченнях на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не визнала факт отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у рахунок сплати аліментів.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статей 15 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексуУкраїни сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій

статті 7 СК Українизакріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Стаття 9 СК Українивизначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частини перша, друга статті 181 СК України).

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (частина перша статті 189 ЦК України).

Статтею 185 СК України визначено порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).

Відповідно до частини першої статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 93 СК України передбачено, що майнові права та обов`язки подружжя як батьків можуть бути визначені шлюбним договором.

За змістом частини першої, другої статті 99 СК України сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов`язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір, в тому числі шлюбний договір, насамперед, є категорією цивільного права, тому відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3 6 ЦК України щодо свободи договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Факт передачі грошових коштів однією фізичною особою іншій може підтверджуватися розпискою, посиланням на це в укладеному договорі, документами, що засвідчують переказ чи пересилання на користь отримувача грошових коштів, внесенням грошових коштів на депозит нотаріусу, іншими достовірними письмовими, електронними доказами.

При вирішенні спору суди виходили із того, що відповідач достроково сплатив аліменти на утримання неповнолітнього сина та дружини, що підтверджується випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 , який у грудні 2018 року зняв зі свого рахунку готівкою грошові кошти у розмірі 1 396 200 грн, та випискою по поточному рахунку ТОВ «МІКСПАК», відповідно до якого ОСОБА_1 надала зворотну фінансову допомогу товариству на суму 1 200 000 грн.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції не зазначив доказів, якими підтверджується передача грошових коштів від ОСОБА_3 його колишній дружині ОСОБА_1 , а також не визначив розмір переданих грошових коштів, їх цільове призначення.

Також суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки копії листа фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк» від 20 лютого 2019 року (т. 1, а. с. 205), яким відповідач надав відповідь на запит стосовно використання готівки, отриманої в касі банку.

При вирішенні спору у частині позовних вимог щодо стягнення витрат на навчання та проживання ОСОБА_4 у Республіці Польща суд апеляційної інстанції, відмовляючи у їх задоволенні з посиланням на відсутність погодження навчання дитини за кордоном з батьком, не врахував, що ОСОБА_4 вступив до Університету ім. Яна Кохановського у м. Кельце (Республіка Польща) у 2017 році, тобто до розірвання шлюбу між батьками, дійшов немотивованого висновку щодо звільнення сторони шлюбного договору від виконання передбаченого його умовами зобов`язання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат, понесених у зв`язку із відвідуванням ОСОБА_5 дитячого центру з розвитку «JUNIOR», суд апеляційної інстанції не встановив які саме послуги надавались дитячим центром з розвитку «JUNIOR» і чи підпадають під категорію додаткових витрат на дитину.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах і витрат.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із вищенаведеного, фактичні обставини, необхідні для правильного вирішення спору, апеляційним судом не встановлені, тому судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим, отже в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, встановити фактичні обставини справи, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін.

Керуючись статтями 402 409 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович