Постанова

Іменем України

7 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 34477970/16-ц

провадження № 61-610 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України

представник - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року у складі судді Домбровської Г. В., та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів : Проскурніцького П. І., Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - виплати вихідної допомоги, стягнення компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору, одноразової грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію, і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що працював на посаді артиста балету в Івано-Франківському національному академічному Гуцульському ансамблі пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України.

Під час гастрольного концерту в м. Теребовлі він отримав травму і довгий час лікувався.

15 лютого 2016 року медико-соціальна експертна комісія встановила йому III групу інвалідності загального захворювання.

В період з 17 лютого 2016 року по 19 березня 2016 року він перебував у відпустці. Після відпустки продовжував виконувати свої обов'язки на посаді артиста балету.

22 березня 2016 року відповідач видав наказ № 40 про звільнення його з посади артиста балету на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України за станом здоров'я без виплати компенсації.

Посилаючись на незаконність виданого відповідачем наказу про його звільнення, оскільки відповідач не виплатив йому в день звільнення вихідну допомогу, просив суд стягнути з відповідача: 6184,95 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - виплати вихідної допомоги; 18557,85 грн компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору; одноразову грошову допомогу у розмірі двох окладів у зв'язку з виходом на пенсію; 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу надано вихідну допомогу при звільненні за станом здоров'я (наказ від 23 березня 2016 року № 14) та враховуючи недоведеність позивача наявності вини відповідача у невиплаті йому вихідної допомоги у передбачені статтею 116 КЗпП України строки, його позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку - виплати вихідної допомоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію є безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів досягнення ним пенсійного віку і виходу на пенсію. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення законодавства про працю та вимог колективного договору і відшкодування моральної шкоди є похідними від попередніх позовних вимог, вони задоволенню не підлягають.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 1 червня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що відповідач у порушення статей 47, 116 КЗпП України не провів повного розрахунку при звільненні, а саме не виплатив йому вихідну допомогу у день звільнення. Суди не надали правової оцінки того, що у матеріалах справи знаходяться два накази відповідача від 22 березня 2016 року за одним номером про звільнення позивача. Враховуючи, що незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань та втрати позивачем душевного спокою, вважав безпідставною відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

22 грудня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та

розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, одноразової грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію, стягнення компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору і відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги частково.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою та другою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди встановили, що наказом Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України від 22 березня 2016 року № 40 ОСОБА_4 звільнено з посади артиста балету 22 березня 2016 року на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України за станом здоров'я без виплати компенсації.

23 березня 2016 року відповідачем видано наказ № 14 про надання ОСОБА_4 вихідної допомоги при звільненні за станом здоров'я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України в сумі 6220, 22 грн. Пунктом 2 цього наказу визначено, що нарахування та виплату вихідної допомоги провести по факту звернення ОСОБА_4 в бухгалтерію ансамблю «Гуцулія» для отримання.

Пунктом 3.1.11 колективного договору Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України передбачено, що працівникам, які досягли пенсійного віку і виходять на пенсію, виплачується за рахунок ансамблю одноразова грошова допомога, при наявності коштів, у розмірі: 10 років - один оклад; від 10-15 років - 1,5 окладу; від 15-20 років і більше - 2 оклади.

Висновок судів про відсутність передбачених пунктом 3.1.11 колективного договору Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України підстав про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію є правильним та обгрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів, що він досяг пенсійного віку і вийшов на пенсію.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про відмову у задоволенні його позовних вимог про стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію на підставі пункту 3.1.11 колективного договору Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України не заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача одноразової допомоги у зв'язку із виходом на пенсію підлягають залишенню без змін.

Висновки судів про недоведеність позивачем факту наявності вини відповідача у невиплаті йому вихідної допомоги у передбачені статтею 116 КЗпП України строки і що допомога надана позивачу шляхом перерахування на його банківський рахунок є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП Ураїни проведення розрахунку з працівником і видача йому трудової книжки є обов'язком власника або уповноваженого ним органу.

Частиною другою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані

суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за станом здоров'я (виплати позивачу вихідної допомоги) суди виходили з того, що ця допомога надана позивачу шляхом перерахування на його банківський рахунок і що позивачем не доведено факту наявності вини відповідача у невиплаті йому вихідної допомоги у передбачені статтею 116 КЗпП України строки.

Вважаючи відсутніми підстави для висновку про порушення прав позивача у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, суди вважали відсутніми підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Таких висновків суди дійшли з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення (частина перша статті 116 КЗпП України).

Установивши, що позивача звільнено 22 березня 2016 року, а наказ про виплату йому вихідної допомоги виданий відповідачем 23 березня 2016 року, не встановивши факту отримання позивачем цієї виплати, суди передчасно і необгрунтовано дійшли висновку про недоведеність факту наявності вини відповідача у невиплаті йому вихідної допомоги у передбачені статтею 116 КЗпП України строки.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, зокрема, наявному у матеріалах справи платіжному дорученню від 30 вересня 2016 року № 196, відповідно до якого відповідачем перераховано позивачу 5007, 28 грн вихідної допомоги лише у вересні 2016 року на його картковий рахунок.

Крім того, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на пункт 3.1.10 колективного договору Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України та вважав, що внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору йому виплачується компенсація у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, однак, суди не перевірили та не надали належної оцінки вказаних позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у відшкодуванні моральної шкоди суд першої інстанції дійшов такого висновку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд в порушення вимог цивільного процесуального закону зазначених порушень суду першої інстанції не усунув.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Судові рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору та у відшкодуванні моральної шкоди підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року в частині стягнення одноразової допомоги у зв'язку із виходом на пенсіюзалишити без змін.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року в частині стягнення з Івано-Франківського академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» Міністерства культури України на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення вимог законодавства про працю та вимог колективного договору та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В.І. Крата