Історія справи

Постанова

Іменем України

6 березня 2018 року

м. Київ

справа № 2011/16284/12

провадження № 61-450 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

представник позивача- ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

відповідач - ОСОБА_8,

представник відповідача - ОСОБА_9,

відповідач- Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції,

третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - приватне підприємство «СВ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2016 року у складі суддів: Трішкової І.Ю., Гуцал Л. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (надалі - ВАТ «ВТБ Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», і приватним підприємством «СВ» (далі - ПП «СВ») було укладено договір про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 22 травня 2008 року № 178-Ю/1 з максимальним загальним лімітом 4 000 000 грн строком до 21 листопада 2009 року та Генеральну угоду від 22 травня 2008 року № 178. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки від 22 травня 2008 року № 178-Z/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що позичальник належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, порушив строк повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, після неодноразового уточнення позовних вимог позивач просив у рахунок задоволення вимог ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором у сумі 12 859 848,56 грн звернути стягнення на предмет іпотеки.

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ«ВТБ Банк», реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання договору іпотеки припиненим та скасування обтяження нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що зобов'язання за договором іпотеки від 22 травня 2008 року № 178-z/1 є припиненими у зв'язку з ліквідацією ПП «СВ», відповідно до статей 17, 33 Закону України «Про іпотеку» та статей 104, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підставі цього з урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просила визнати договір іпотеки від 22 травня 2008 року № 178-z/1 припиненим, скасувати запис про заборону відчуження від 22 травня 2008 року № 7240219 та запис про іпотеку від 22 травня 2008 року № 7240134 і зобов'язати реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції виключити зазначені записи про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року провадження у частині позовних вимог ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції закрито.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано припиненим договір іпотеки від 22 травня 2008 року № 178-z/1, укладений між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1184. Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_6 688,20 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на день звернення до суду з цим позовом Банк мав право задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, проте на момент ухвалення рішення у справі основне зобов'язання за договором мультивалютної кредитної лінії було припинено у зв'язку з ліквідацією ПП «СВ» без правонаступництва, що є підставою для припинення договору іпотеки.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» відмовлено з інших підстав.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2016 року доповнено резолютивну частину рішення апеляційного суду абзацом про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6

Додаткове рішення апеляційну суду мотивоване тим, що ліквідація юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням (кредитним договором) не припиняє поруки, якщо кредитор до виключення боржника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) реалізував право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, пред'явивши позов до поручителя.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати додаткове рішення апеляційного суду посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для припинення поруки не відповідає положенням статей 598, 609 ЦК України, статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» та правовим висновкам Верховного Суду України, висловленим у постанові від 11 вересня 2013 року в справі № 6-52 цс 13.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2018 року справу за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ«ВТБ Банк», реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання договору іпотеки припиненим та скасування обтяження нерухомого майна, передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 22 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ПП «СВ» укладено кредитний договір № 178-Ю/1 у вигляді відновлювальної кредитної лінії на суму 5 911 900 грн та 5 274 588,36 російських рублів.

З метою забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за цим договором 22 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір № 178-Z1, відповідно до якого в іпотеку банку передано належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

ПП «СВ» зобов'язань належним чином не виконало, внаслідок чого за кредитним договором станом на 5 квітня 2012 року утворилася заборгованість у сумі 12 859 848,56 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року в справі № Б-39/100-10 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи ПП «СВ».

7 травня 2013 року в Єдиному державному реєстрі вчинено запис про припинення юридичної особи ПП «СВ» у зв'язку з визнання його банкрутом.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на положення частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 11 цього ж закону майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року в справі № 6-84 цс 15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216 цс 14.

Підстав відступити від цих висновків щодо застосування норм права Верховним Судом не вбачається.

Судом встановлено, що ПАТ «ВТБ Банк» реалізував своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, звернувшись до суду з позовом у квітні 2012 року, в період дії іпотечного договору, коли зобов'язання, забезпечене іпотекою, належним чином не виконувалося, та до винесення господарським судом ухвали про ліквідацію боржника у квітні 2013 року і виключення останнього з Єдиного державного реєстру у травні 2013 року.

З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права після встановлення фактичних обставин справи ухвалив додаткове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки припиненим відмовлено.

Доводи касаційної скарги про те, що звернення до суду з позовом про задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не є тотожним до правових наслідків набрання чинності рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, є неприйнятним, оскільки положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема у судовому порядку, та набрання чинності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки як наслідком реалізації цього права іпотекодержателя.

Посилання ОСОБА_6 у касаційній скарзі на правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 вересня 2013 року в справі № 6-52 цс 13, не заслуговує на увагу, оскільки зазначений висновок було змінено та уточнено у постановах від 10 лютого 2016 року в справі № 6-84 цс 15 та від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216 цс 14.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 3 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик