Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 310/2953/16

провадження № 61-33754св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі судді Крамаренка А. І. від 22 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Дзярука М. П., Воробйової І. А., Трофимової Д. А. від 10 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до ОСОБА_6, у якому посилався на те, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0778 га, що розташовані на АДРЕСА_1. Інша 1/2 частини зазначених житлового будинку та земельної ділянки належить ОСОБА_8 Вказаний житловий будинок не розділено в натурі, а запропонований відповідачем порядок користування порушує право власності позивача на належне користування та володіння своїм майном.

Позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги.

Ознайомившись із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 184/178 від 08 грудня 2014 року, яка встановила, що поділ в натурі житлового будинку між сторонами не можливий, позивач уточнив позовні вимоги та просив визначити порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою відповідно до запропонованого висновком додаткової судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 214/206 від 21 вересня 2016 року, а також стягнути з відповідача на свою користь різницю у вартості виділеного майна та ідеальною часткою в розмірі 7 055,00 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визначено порядок користування житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до належних сторонам часток у праві спільної часткової власності згідно висновку додаткової судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 214/206 від 21 вересня 2016 року.Виділено співвласнику ОСОБА_4 в рахунок 1/2 частини на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, Запорізька область, в окреме користування у житловому будинку літ. «А»: кімнату № 4 площею 10,9 кв. м, вартістю 11 933 грн та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б» вартістю 6 209 грн, сарай літ. «Г» вартістю 4 315 грн, частину водопроводу вартістю 797 грн без зовнішнього крану літ. «Д», ворота № 3 вартістю 1 939 грн, частину паркану № 4 вартістю 287 грн, частину замощення II вартістю 450 грн (на схемі додатку № 1 забарвлено зеленим кольором). Виділено співвласнику ОСОБА_6 в рахунок 1/2 частини на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, Запорізька область, в окреме користування у житловому будинку літ. «А»: кімнату № 2 площею 14,7 кв. м, кімнату № 3 площею 7,8 кв. м, загалом площею 22,5 кв. м вартістю 24 631 грн, та господарські будівлі і споруди: літню кухню літ. «Ж» вартістю 4 212 грн, льох літ. «Л» вартістю 1 110 грн, навіс літ. «К» вартістю 3 370 грн, вбиральню літ. «Е» вартістю 1 188 грн, басейн для збору води літ. «3» вартістю 899 грн, частину водопроводу вартістю 974 грн з зовнішнім краном літ. «Д», зливну яму № 5 вартістю 2 981 грн, частину паркану № 4 вартістю 222 грн, частину замощення II вартістю 453 грн (на схемі додатку № 1 забарвлено жовтим кольором). Залишено у спільному користуванні співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_6: у житловому будинку літ. «А»: кухню № 5 площею 5,6 кв. м, вартістю 3 065 грн, у сінях літ. «а» коридор № 1 площею 4,3 кв. м, вартістю 1 374 грн, у веранді літ. «а1» коридор № 1 площею 9,6 кв. м, вартістю 2 349,5 грн, козирок до літ. «а1» вартістю 267 грн (на схемі додатку № 1 забарвлено фіолетовим кольором). Виділено ОСОБА_4 в рахунок 1/2 частини земельну ділянку для розміщення і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 389,0 кв. м (238,6 + 131,6 + 18,8), що відповідає ідеальній частці, яка складається з двох земельних ділянок окремого користування забарвлені зеленим кольором: площею 238,6 кв. м має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою від вул. Покровська: 30,90 м, 6,65 м, 6,50 м, 1,60 м, 24,40 м, 7,78 м; площею 131,6 кв. м має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою: 14,00 м, 8,20 м, 7,35 м, 2,43 м, 4,00 м, 4,20 м, 12,25 м, та з земельної ділянки спільного користування співвласників ОСОБА_4 і ОСОБА_6 площею 37,6 кв. м/2=18,8 кв. м, забарвлена фіолетовим кольором, має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою: 2,43 м, 2,30 м, 2,54 м, 7,20 м, 0,31 м, 3,44 м, 2,30 м, 3,44 м, 5,35 м, 2,43 м, 4,00 м.Виділено ОСОБА_6 в рахунок 1/2 частини земельну ділянку для розміщення і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 389,0 кв. м (324,6 + 45,6 + 18,8), що відповідає ідеальній частці, яка складається з двох земельних ділянок окремого користування забарвлені зеленим кольором: площею 324,6 кв. м має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою від вул. Покровська: 24,40 м, 1,60 м, 4,56 м, 2,30 м, 3,44 м, 7,20 м, 2,54 м, 2,30 м, 7,35 м, 8,20 м, 8,50 м, 17,80 м, 10,90 м, 32,50 м, 3,50 м; площею 45,6 кв. м має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою: 4,20 м, 2,43 м, 6,85 м, 6,65 м, та з земельної ділянки спільного користування співвласників ОСОБА_4 і ОСОБА_6 площею 37,6 кв. м/2=18,8 кв. м, забарвлена фіолетовим кольором, має лінійні проміри між поворотними точками по периметру за годинниковою стрілкою: 2,43 м, 2,30 м, 2,54 м, 7,20 м, 0.3 1 м, 3,44 м, 2,30 м, 3,44 м, 5,35 м, 2,43 м, 4,00 м. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості виділеного майна в розмірі 7 055,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований висновком судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 214/206 від 21 вересня 2016 року варіант порядку користування спірним будинком та земельною ділянкою найбільш враховує інтереси сторін та не позбавляє кожного із співвласників можливості належно користуватися своєю частиною майна.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 різниці у вартості виділеного майна в розмірі 7 055,00 грн, у задоволенні зазначеної вимоги відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про можливість встановлення порядку користування спірним будинком та земельною ділянкою відповідно до запропонованого висновком судової будівельно-земельно-технічної експертизи №214/206 від 21 вересня 2016 року варіанту ґрунтується на нормах закону, не порушує права сторін та вирішує спір між співвласниками з приводу користування своєю власністю.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення різниці у вартості виділеного майна, апеляційний суд виходив із того, що поділу в натурі (виділу часток) спірного майна здійснено не було, а лише встановлено порядок користування будинком зі збереженням рівних часток співвласників у праві спільної часткової власності на будинок.

У липні 2017 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні уточненої позовної заяви від 15 січня 2015 року, 17 червня та 25 жовтня 2016 року та розглянути позовні вимоги, заявлені позивачем 23 квітня 2014 року з урахуванням відмови від частини позовних вимог згідно ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 січня 2015 року, у задоволені яких відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, розглянувши уточнені позивачем позовні вимоги від 15 січня 2015 року, 17 червня та 25 жовтня 2016 року, якими було змінено предмет та підставу позову після початку слухання справи по суті, що є порушенням частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року. Крім того, висновки судів є взаємовиключними, оскільки суд одночасно визначив порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою, правовими наслідками якого є збереження права сумісної власності, та здійснив виділ частини житлового будинку та земельної ділянки, правовим наслідком якого є припинення права сумісної власності.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 різниці у вартості виділеного майна в розмірі 7 055,00 грн не оскаржується, тому в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

До Верховного Суду передана вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,0778 га, що розташовані на вул. Покровська, 83 в м. Бердянську Запорізької області, їх частки у праві власності є рівними.

Сторони добровільно не можуть дійти згоди щодо користування вказаним будинком та земельною ділянкою.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок.

Таким чином, установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 184/178 від 08 грудня 2014 року встановлено, що виділення ідеальних часток співвласників (? і ?) домоволодіння на АДРЕСА_1 в натурі в якості окремих ізольованих квартир не є технічно можливим.

Згідно висновку додаткової судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 214/206 від 21 вересня 2016 року експертом запропонований один варіант визначення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою, що розташовані на вул. Покровська, 83 в м. Бердянську Запорізької області, між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності.

Визначаючи між сторонами порядок користування спільним майном, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із рекомендацій, викладених у висновку додаткової судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 214/206 від 21 вересня 2016 року про встановлення порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою, оскільки вирішення спору у такий спосіб, найбільш враховує інтереси сторін, відповідає державним санітарним нормам, не порушує права співвласників належно користуватися своєю частиною майна.

Доводи касаційної скарги про безпідставний розгляд судами позовних вимог про встановлення порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою, оскільки такі вимоги були заявлені позивачем після початку розгляду справи по суті, є неспроможними, оскільки обставини, на яких ґрунтувались первісні вимоги позивача не змінювалися, а змінились виключно вимоги, з якими позивач звернувся до відповідача. Відповідно до приписів частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог протягом усього часу розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову про визначення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року в частині вирішення позову про визначення порядку користування житловим будинком та земельною ділянкою залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило