Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 298/1105/15-ц

провадження № 61-10159св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор Іван Васильович та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Пітух Василь Іванович на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило: визнати за Банком права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0022, і земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023, що належать ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 051095, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року, зареєстрованим за №2199 серії ВСК № 678557. Акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №2120882401-010607200012; внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження іпотекою на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0022, і земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023, що належать ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051095, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року, зареєстрованим за № 2199 серії ВСК №678557, іпотекодержатель - ПАТ «УкрСиббанк», іпотекодавець - ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 вересня 2006 року між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11223047000, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 50 000 доларів США, а 27 вересня 2006 року - договір про надання кредиту №11046622000, згідно з яким позичальнику надано кредит у сумі 80 000 доларів США.

27 травня 2008 року між цими ж сторонами був укладений договір про надання споживчого кредиту №11351576000, згідно з яким позичальнику надано кредит у сумі 80 000 доларів США.

У якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаними кредитними договорами між сторонами були укладені відповідні договори іпотеки, предметом яких стало нерухоме майно, а саме: туристична база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1853,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 , на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 лютого 1997 року.

При цьому, якщо в іпотеку передається будівля (споруда), яка розташована на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється і на належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда). Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Банку стало відомо, що ОСОБА_1 оформила право власності на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0022, і земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023. Цільове призначення земельних ділянок - для обслуговування туристичної бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Однак, іпотекодавцем не вчинено жодних заходів щодо передачі земельної ділянки в іпотеку Банку.

Загальна заборгованість відповідача перед Банком за всіма кредитними договорами станом на 03 листопада 2015 року склала 1 575 488,22 грн.

Отже, визнання прав і обов`язків іпотекодержателя за Банком на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0022, і земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023, які належать ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051095, слугуватиме реальному настанню правових наслідків, що обумовлені діючим законодавством, при передачі нерухомого майна в іпотеку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано за Банком права та обов`язки іпотекодержателя на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0022, і земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023, що належать ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051095, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року, зареєстрованим за №2199, серії ВСК №678557. Акт зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договору оренди землі № 2120882401-010607200012.

Внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження іпотекою на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий 2120882401:01:002:0022 та земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий номер 2120882401:01:002:0023, що належать ОСОБА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051095, виданим на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року, зареєстрованим за №2199, серії ВСК № 678557, іпотекодержатель - ПАТ «УкрСиббанк», іпотекодавець - ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість за кредитними договорами станом на 03 листопада 2015 року згідно офіційного курсу НБУ становить 1 575 488,22 грн, а тому, визнання прав та обов`язків іпотекодержателя за ПАТ «УкрСиббанк» на земельні ділянки що належить ОСОБА_1 , слугуватиме реальному настанню правових наслідків, що обумовлені діючим законодавством, при передачі нерухомого майна в іпотеку. Якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється й належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда). Тому суд вважав, що для захисту прав позивача слід визнати права та обов'язки іпотекодержателя на земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С., звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року задоволено апеляційну скаргу адвоката Ігнатенка С. С. в інтересах ОСОБА_1 . Рішення Великоберезнянського районного суду від 08 лютого 2016 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки спірні земельні ділянки предметом іпотеки не були, то в банку не виникло щодо них жодних прав та обов`язків. Предметом іпотеки сторони визначили не єдиний об`єкт нерухомого майна, який складається із будівель та земельної ділянки, а лише будівлі та споруди туристичної бази «Дубовий гай».

Також судом зазначено, що обраний позивачем спосіб захисту у виді визнання за ним прав та обов`язків іпотекодержателя на земельні ділянки не узгоджується із передбаченими частиною другою статті 16 ЦК України способами та не може бути віднесений до категорії інших способів, оскільки такий не визначений ні окремими законами, ні укладеними між сторонами кредитними та договорами іпотеки і застосування такого не випливає із загальних положень про судовий захист.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду із касаційними скаргами на постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року завернулись ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор І. В. та ПАТ «УкрСиббанк», в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Пітух В. І. та витребувано справу з Великоберезнянського районного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор І. В.

24 червня 2019 року на запит суду надійшла витребовувана справа.

22 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С., на касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк».

15 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С., на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор І. В .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Сімоненко В. М., Мартєв С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор І. В. , мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу та вирішив питання про права та інтереси особи, не залученої до участі у справі, оскільки на підставі договору від 17 травня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А. та зареєстровано в реєстрі за № 326 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» відступила ОСОБА_2 права вимоги за договором іпотеки 27 вересня 2006 року № 1 1046622000, договором іпотеки від 26 вересня 2007 року № 11223047000, а також за рішенням Великоберезнянсього районного суду від 08 лютого 2016 року №208/1 05 15-ц, яке набуло законної сили 08 квітня 2016 року.

Апеляційним судом не враховано, що у зв'язку з уступкою прав вимоги ПАТ «УкрСиббанк» не має у даному спорі прав вимоги до ОСОБА_1 , оскільки такі в повному обсязі перейшли до ОСОБА_2 .

Крім того, апеляційний суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та не правильно застосував матеріальний закон, що врегульовує правовідносини. Суд встановив, що ОСОБА_1 придбала спірні земельні ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності від 26 грудня 2005 року, однак апеляційний суд помилково посилався на положення цього договору в частині умов набуття права власності за наявності у справі передбачених законом, належних письмових доказів, які засвідчують факт набуття ОСОБА_1 прав власності на земельні ділянки.

У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Пітух В. І. зазначало на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 367 ЦПК України, порушення принципу змагальності сторін та порушення норм матеріального права, зокрема, неврахування судом статті 6 Закону України «Про іпотеку», статті 334 ЦК України, статей 81, 126, 131 132 ЗК України, статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник банку у касаційній скарзі вказував, що апеляційним судом не було залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» та фактичного власника нерухомого майна та особи, якої стосується предмет спору (визнання прав іпотекодержателя на земельну ділянку на якій розташований об'єкт нерухомості належний ОСОБА_2 як нерозривних об`єктів). Вказане порушення є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідно до положень п. 8 частини 1 статті 411 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С., зазначала, що касаційні скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зокрема зазначала, що практичне застосування пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України полягає в тому, що судове рішення, яке є предметом касаційного оскарження, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків тієї особи, яку не було залучено до участі у справі. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судами є певна третя особа, або в оскаржуваних судових рішеннях міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Натомість, будь-який інший правовий зв`язок між сторонами і не залученою до участі у справі особою не приймається до уваги та не може слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення на підставі процесуальної норми пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України з одних лише формальних підстав.

В даному конкретному випадку матеріалами справи підтверджується (зокрема, змістом позовної заяви банку), що спірні правовідносини полягають у визнанні за банком прав та обов`язків іпотекодавця на належні відповідачці земельні ділянки без будь-якої прив`язки до певного вже існуючого кредитного чи іпотечного зобов`язання.

Слід зазначити, що ні рішенням суду першої інстанції, яким позов було задоволено, ні постановою апеляційного суду, якою в задоволені позову банку було відмовлено, жодних питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки саме ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі у справі, вирішено не було.

Заяви та клопотання

У серпні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 396 ЦПК України.

Частиною першою статті 58 ЦПК України (в редакції на час подання касаційної скарги, дана редакція діє і на час розгляду справи) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (частина чотири статті 62 ЦПК України).

Із справи відомо, що Майор І .В. в інтересах ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції діяв на підставі довіреності (а. с. 172) та надав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 173).

Крім того, суду апеляційної інстанції на підтвердження повноважень Майором І .В. надано копію договору від 15 листопада 2018 року укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Майор і партнери» про надання правової допомоги (а. с. 210-211).

На підтвердження повноважень у Верховному суді Майор І .В. надав ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України (в редакції на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Встановивши, що Майор І .В. в інтересах ОСОБА_2 , підтверджував свої повноваження відповідно до статей 58, 62 ЦПК України, підстав закриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України немає.

Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ігнатенко С. С. про закриття касаційного провадження задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 27 вересня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №11046622000, згідно якого Позичальнику надано кредит в сумі - 80 000,00 доларів США.

26 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11223047000, згідно якого Позичальнику надано кредит в сумі - 50000 доларів США.

27 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11351576000, згідно якого Позичальнику надано кредит в сумі - 80 000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов`язання за Договором про надання кредиту №11046622000 від 27 вересня 2006 року, кредитодавець уклав Договора іпотеки №11046622000, (Договір іпотеки - 1); за Договором про надання споживчого кредиту №11223047000 від 26 вересня 2007 року - Договір іпотеки №11223047000 від 26 вересня 2007 року (Договір іпотеки - 2); за Договором про надання споживчого кредиту №11351576000 від 27 травня 2008 року - Договір іпотеки №11351576000 від 27 травня 2008 року (Договір іпотеки - 3), всі договори посвідчені приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Вогар М. Ю., в реєстрі за №1852 (Договір іпотеки - 1) за №2369 (Договір іпотеки - 2); за №1009 (Договір іпотеки - 3), про що внесено відповідні записи в Державний реєстр іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна, згідно вимог статті 4 Закону України «Про іпотеку» (а.с.6-8,911,12-13).

З вищевказаних Договорів іпотеки (п. 1.1.), предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: туристична база « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1853,9 кв.м., з належними до нього: спальний корпус (літ. А), загальною площею - 1303,4 кв.м., спальний корпус (літ. Б), загальною площею - 146,5 кв.м., павільйон-їдальня-бар (літ. ВВ"), загальною площею - 262,9 кв.м., санблок (літ. Г), загальною площею - 27,6 кв.м., сарай (літ. Д), загальною площею - 71,0 кв.м., очисна споруда (літ. Е), загальною площею - 22,4 кв.м., шашлична (літ. Ж), загальною площею - 20,1 кв.м., огорожа (№1-4), споруда (І), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один) та належить Іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 07 лютого 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Великоберезнянського районного нотаріального округу Вогар М.Ю. в реєстрі за №118, право власності на яке зареєстровано КП «Великоберезнянське районне бюро технічної інвентаризації», згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11850988 від 15 вересня 2006 року, номер запису 6, в книзі 14, реєстраційний номер 16063426 (а.с.17).

ОСОБА_1 оформлено право власності на земельну ділянку площею 0,9429 га, кадастровий №2120882401:01:002:0022 та земельну ділянку площею 0,1543 га, кадастровий №2120882401:01:002:0023, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051095, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2005 року, зареєстрований за №2199, серії ВСК №678557. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №2120882401-010607200012. Цільове призначення земельних ділянок - для обслуговування туристичної бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». (а.с.20). Однак ці земельні ділянки ОСОБА_1 не передано в іпотеку ПАТ «УкрСиббанк».

Станом на 03 листопада 2015 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість:

- по Кредитному договору №11046622000 від 27 вересня 2006 року в сумі 23 067,79 дол. США заборгованість по кредиту та процентам та 46 636,54 грн пені;

- по Кредитному договору №11223047000 від 26 вересня 2007 року в сумі 25 353,80 дол. США заборгованість по кредиту та процентам та 82 730,32 грн пені;

- по Кредитному договору №11351576000 від 27 травня 2008 року в сумі 10 880,18 дол. США заборгованість по кредиту та процентам та 81 278,25 грн пені.

Таким чином загальна заборгованість за Кредитними договорами станом на 03 листопада 2015 року згідно офіційного курсу НБУ становить 1 575 488,22 грн 22 коп.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частина п`ята статті 4 ЦПК України визначає, що жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішеннямсуду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника івін продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦПК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 298/1105/15-ц за ПАТ «УкрСиббанк» визнано права та обов'язки іпотекодержателя на земельну ділянку площею 0.9429 га кадастровий помер №2120882401:01:002:0022 та земельну ділянку площею 0.1543 га кадастровий номер № 2120882401:01:002:0023, що належить ОСОБА_1 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження іпотекою на вказані земельні ділянки, що належать ОСОБА_1 .

На підставі договору від 17 травня 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А. та зареєстровано в реєстрі за № 326, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» відступило ОСОБА_2 права вимоги за договором іпотеки 27 вересня 2006 року № 11046622000, договором іпотеки від 26 вересня 2007 року № 11223047000, а також за рішенням Ведикоберезнянсього районного суду від 08 лютого 2016 року №208/1105/15-ц, яке набуло законної сили 08 квітня 2016 року.

Підставами для укладення вищезазначеного договору був факт укладення між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» договору факторингу №170518 від 17 травня 2018 року та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки посвідченого того ж дня за реєстровим номером 925 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Селехман О. А.

Згідно п. 1.2 договору про відступлення прав вимоги до ОСОБА_2 перейшли всі права іпотекодержателя включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечних договорів.

ОСОБА_2 реалізував набуте ним у встановленому порядку право вимоги шляхом реєстрації за собою прав власності на заставне майно, відповідно до умов іпотечних договорів та рішення Великоберезнянського районного суду. Правомірність набуття ОСОБА_2 прав за договором про відступлення права вимоги №17-05 ФК від 17 травня 2018 року та відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 17 травня 2018 року, які укладені з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» ніким не спростована, укладені договори є чинними та реально виконаними.

Заміна кредитора у зобов'язанні забезпеченому іпотекою, права на яку виникли на підставі судового рішення є достатньою підставою для залучення правонаступника.

Право іпотекодержателя на будівлі туристичної бази виникли на підставі договорів, а на земельні ділянки на якій розташовані будівлі бази - за рішенням Великоберезнянського районного суду від 08 лютого 2016 року.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Ігнатенко С. С., який діє в інтересах відповідача по справі. На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції право вимоги вже належало саме ОСОБА_2, а не ПАТ «УкрСиббанк», і саме ОСОБА_2 мав бути залученим до участі у справі як правонаступник банку.

В суді апеляційної інстанції клопотання про залучення ОСОБА_2 у якості правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» заявляв як ОСОБА_2 , так і банк, однак судом безпідставно відмовлено у задоволенні зазначених клопотань. Суд мотивував свою відмову тим, що оскільки предметом апеляційного перегляду є рішення Великоберезнянського районного суду від 08 лютого 2016 року № 298/1105/15-ц у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про визнання за банком прав та обов'язків іпотекодержателя на земельну ділянку, але надалі (у травні 2018 року) стало правовою підставою для переходу прав та обов'язків щодо цієї ділянки до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», а згодом - до ОСОБА_2 , то не може йти мови про заміну кредитора в зобов'язанні як підстави для залучення правонаступника позивача у вказаній справі.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що у зв`язку з уступкою прав вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» вже не має у даному спорі матеріально-правових інтересів, оскільки право вимоги, у правовідносинах між банком та відповідачем, в повному обсязі перейшло до ОСОБА_2 про що неодноразово заявлялось як банком так і зазначеною фізичної особою.

У пункті тринадцятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Отже, в суді апеляційної інстанції, під час розгляду справи з жовтня 2018 року, саме ОСОБА_2 , як правонаступник ПАТ «УкрСиббанк», мав право подавати нові докази, робити заяви, заявляти клопотання, давати пояснення, брати участь у судових засіданнях, оскільки винесене рішення стосувалось саме його прав та обов`язків.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Апеляційний суд в порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на це уваги не звернув, чим позбавив ОСОБА_2 права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Апеляційний суд в порушення пункту 8 частини 1 статті 411 ЦПК України прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , як правонаступника ПАТ «УкрСиббанк», без його участі. Що, в свою чергу, позбавило його права висловлювати свої доводи щодо доказів та їх оцінки, заявляти клопотання, та вчиняти інші процесуальні дії необхідні для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, а суд позбавило можливості повно і всебічно розглянути дану справу.

Згідно статті 55 ЦПК України, суд може залучити до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів вважає за необхідне замінити ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ОСОБА_2 .

Суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, що позбавляє можливості належним чином переглянути судові рішення у справі, тому справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат має здійснити вказаний суд за результатами вирішення спору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Майор Іван Васильович та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», в інтересах якого діє Пітух Василь Іванович задовольнити частково.

Залучити до участі у справі у якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - ОСОБА_2 .

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: І. В. Литвиненко

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров