Постанова

Іменем України

05 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 645/4711/15-ц

провадження № 61-40897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О. та Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року (у складі суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М. (головуючий) та Тичкової О. О.),

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4, в якому просила припинити шлюб між сторонами, стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації у розмірі 50% вартості спільного сумісного майна: вантажного автомобіля «Газель» державнийномерний знак НОМЕР_5, 2006 року випуску, автомобіля - «Sсoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, 2006 року випуску у розмірі 50% вартості автомобіля.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що 04 вересня 2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Оскільки сімейні відносини сторін різко погіршилися, постійні сварки, непорозуміння в родині призвели до неможливості сумісного проживання, негаразди в родині викликані тим, що відповідач не поділяє поглядів позивача стосовно сімейних відносин й родини взагалі, все це призвело до нескінченних сварок й скандалів, що робить подальше сімейне життя неможливим. Сторони спільного життя не ведуть. За час шлюбу сторони придбали наступне майно: вантажний автомобіль «Газель» та автомобіль - «Sсoda Fabia».У зв'язку з тим, що спільним сумісним майном сторін постійно користується відповідач, позивач вважає можливим отримання грошової компенсації від відповідача у розмірі 50% вартості цих автомобілів.

ОСОБА_4 в свою чергу звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому просив визнати за ним право власності на автомобіль «Sсoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_6, 2006 року випуску, право власності на монітор LG. За ОСОБА_7 визнати право власності на: холодильник Ariston, телефон Samsung, пральну машину LG, комбайн кухонний Delta, шафу-купе, тумбу-шафу, відеокамеру Panasonic, телевізор LG, два комп'ютери, диван «Атлант» та всі золоті прикраси.

На обґрунтування зустрічних вимог зазначав, що спільною власністю слід вважати речі, які вони із позивачкою придбали за час їх подружнього життя, до яких належать такі речі, як: холодильник Ariston, телефон Samsung, пральну машину LG,комбайн кухонний Delta, шафу-купе, тумбу-шафу, відеокамеру, телевізор LG, відеокамеру Panasonic.

Крім того, посилався на те, що за час шлюбу були придбані золоті прикраси, які знаходяться у ОСОБА_5, їх сукупна вага складає 22,28 гр, вартістю 10 159,68 грн. Також, за час перебування у шлюбі, ним було придбано два комп'ютери, вартістю 2 000 грн та 4 200 грн, а також монітор LG (1 500 грн). Також він фінансово брав участь у купівлі дивану «Атлант» та було придбано автомобіль «SсodaFabia», НОМЕР_2, 2006 року випуску, вартістю 83 524 грн. Зазначене авто було предметом кредитно-заставного договору НАН 2А800000180 від 25 квітня 2008 року, на сьогоднішній день вся кредитна заборгованість по цьому договору погашена ним у повному обсязі, оскільки він особисто виплачував всі кошти за зазначений автомобіль. Просив визнати зазначений автомобіль його приватною власністю.

Крім того, ОСОБА_4 зазначав, що у 2002 році на гроші, виручені від продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, його батьки придбали автомобіль ГАЗ 33021-14, д.н. НОМЕР_7, це авто було оформлено на його батька, ОСОБА_8, а в 2005 році автомобіль продали за еквівалент 32 000 грн, саме за рахунок цих коштів було здійснено перший внесок за автомобіль «Sсoda Fabia», НОМЕР_2, 2006 року випуску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 вересня 2017 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який було зареєстровано 04 вересня 2004 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 848, визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності за кожним на 1/2 частину автомобіля «Sсoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_6, 2006 року випуску. В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_5 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Задовольняючи частково первісний позов ОСОБА_5 про поділ автомобалів, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів набуття права власності на автомобіль «ГАЗ 3302-14» під час шлюбу. Автомобіль «Sсoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_2, є спільним сумісним майном подружжя, частки в якому чоловіка та жінки є рівними, автомобіль є неподільною річчю, а тому кожній зі сторін належить по 1/2 частині спірного автомобіля «Sсoda Fabia».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 вересня 2017 року змінено.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «ГАЗ 3302-14», державний номерний знак НОМЕР_5, 2006 року випуску, у розмірі 36 638,82 грн (тридцять шість тисяч шістсот тридцять вісім). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_5 та змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів набуття права власності на автомобіль «ГАЗ 3302-14» під час шлюбу. Зазначене майно є спільним сумісним майном подружжя, частки в якому чоловіка та жінки є рівними, автомобіль є неподільною річчю, а тому кожній зі сторін належить по Ѕ частині спірного автомобіля «Sсoda Fabia».

Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості Ѕ частини автомобіля «SсodaFabia», д.н. НОМЕР_2 та дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 не доведено спроможність ОСОБА_4 виплатити їй грошову компенсацію в рахунок визнання за ним права власності на спільне майно.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 листопада 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження та просив скасувати це судове рішення в частині стягнення з нього компенсації вартості автомобіля ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_5 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року поновлено ОСОБА_4 процесуальний строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у та витребувано справу № 645/4711/15ц з Фрунзенського районного суду міста Харкова.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суперечить вимогам чинного законодавства України, а висновки суду апеляційної інстанції на невідповідність обставинам справи, оскільки судовим рішенням вже встановлено, що спірний автомобіль ГАЗ3302-14, д.н. НОМЕР_5 є спільною сумісною власністю подружжя, який було відчужено у період їх спільного проживання як чоловіка та дружини, а отримані гроші витрачені на потреби сім'ї.

Відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_4 до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з 04 вересня 2004 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого було набуто право власності на автомобіль «ГАЗ 3302-14», д.н. НОМЕР_5, та автомобіль «SKODA Fabia», д.н. НОМЕР_2.

25 квітня 2008 року було придбано автомобіль «Sсoda Fabia», НОМЕР_2, 2006 року випуску, даний автомобіль був предметом кредитно-заставного договору НАН2А800000180 від 25 квітня 2008 року.

За укладеним 23 травня 2015 року договором купівлі-продажу автомобіль «ГАЗ 3302-14», державний номерний знак НОМЕР_5, було відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 12 липня 2016 року відмовлено ОСОБА_5 у визнанні недійсним договору купівлі-продажу автомобіля «ГАЗ 3302-14», д.н.НОМЕР_5, який було укладено 23 травня 2015 року, оскільки законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, а тому суд виходив з того, що одне з подружжя має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Вказаним судовим рішення, яке набрало законної сили встановлено, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харков від 19 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який було зареєстровано 04 вересня 2004 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 848, розірвано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши доводи касаційної скарги ОСОБА_4 Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов'язків подружжя, визначаються нормами СК України.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

У відповідності до частини 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та використовуються подружжям спільно на підставі рівних прав на володіння, користування і розпоряджання відповідним майном.

Отже, один із подружжя може вимагати від іншого із подружжя Ѕ частину вартості спільного майна, якщо один із них здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 27 квітня 2016 року визначено вартість автомобіля «ГАЗ 3302-14», д.н. НОМЕР_5 на дату відчуження, яка становила 73 277,65 грн.

Частина 1 статті 369 ЦК України визначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, набутий за час шлюбу, що не заперечується сторонами, є цінним майном та неподільною річчю. Проте відповідач здійснив його продаж іншій особі без згоди позивачки, як другого з подружжя.

Оскільки вищевказаний автомобіль, який є спільним сумісним майном подружжя, який було відчужено ОСОБА_4 без згоди дружини, що становлено судовим рішенням, а доказів того, що отримані ним кошти було використано в інтересах сім'ї матеріали справи не містять, апеляційний суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля «ГАЗ 3302-14», д.н. НОМЕР_5, у розмірі 36 638,82 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про те, що на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_4 підлягає стягненню Ѕ частина грошової компенсації вартості спірного автомобіля.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо того, що спірний автомобіль ГАЗ 3302-14, д.н. НОМЕР_5 є спільною сумісною власністю подружжя, який було відчужено у період їх спільного проживання як чоловіка та дружини, а отримані гроші витрачені на потреби сім'ї не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що отримані скаржником кошти за рахунок відчуження автомобіля було використано в інтересах сім'ї.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. О.Лесько

С. Ю.Мартєв