Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №751/8865/15-ц

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 751/8865/15-ц

провадження № 61-20430св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: комунальне підприємство "Новозаводське" Чернігівської міської ради, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз", державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року в складі судді: Деркача О. Г., та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів:

Лакізи Г. П., Губар В. С., Шевченка В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про зобов'язання відновити межі земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельних сервітутів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є співвласниками будинку АДРЕСА_1 та між ними склалися неприязні відносини із-за меж їх суміжних земельних ділянок та користування ними. ОСОБА_2 захопив частину належної на праві власності позивачу земельної ділянки, облаштувавши на ній паркан та користується нею безпідставно, а також відповідач також перекрив позивачу доступ до спільних: трубопроводу газопостачання, мережі електропостачання та вузлової шахти водопостачання.

Встановлення відповідних сервітутів необхідно позивачу з метою належного обслуговування та можливого ремонту трубопроводів, які забезпечують їх житло постачанням газу та води.

В судовому засіданні, яке відбулося 15 червня 2016 року, були залучені до участі в справі як треті особи - КП "Новозаводське" Чернігівської міської ради, ПАТ "Чернігівгаз", державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця".

ОСОБА_1 просила:

зобов'язати ОСОБА_2 привести межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,0578 га, кадастровий номер 7410100000:01:030:5025, відповідно до державного акту про право власності на землю серії ЯЖ № 600429 та відновити її межі;

встановити ОСОБА_1 безстроковий та безкоштовний сервітут на земельній ділянці ОСОБА_2 для забезпечення безперешкодного доступу до спільного газопроводу розташованого в будинку АДРЕСА_1;

встановити ОСОБА_1 безстроковий та безкоштовний сервітут на земельній ділянці ОСОБА_2 для забезпечення безперешкодного доступу до спільної шахти вузла трубопроводу водопостачання до спільного будинку;

встановити ОСОБА_1 безстроковий та безкоштовний сервітут на земельній ділянці ОСОБА_2 для забезпечення безперешкодного доступу до зовнішньої спільної мережі енергопостачання до спільного будинку.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення сервітуту для доступу до мережі електропостачання залишено без розгляду.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 відновити межі належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, розміром 0,0578 га, кадастровий номер 7410100000:01:030:5025, відповідно до державного акту про право власності на землю серії ЯЖ № 600429, згідно додатку № 3 висновку експерта № С- 352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року, шляхом перенесення паркану, позначеного літерами АБ, в т. А - на 10 см по фасаду будинку в бік ділянки ОСОБА_2, в т. Б - на 7 см по вертикальній межі в бік ділянки ОСОБА_2

Встановлено ОСОБА_1 безстроковий та безкоштовний сервітут на право експлуатації газохідного вводу та ввідного газопроводу до будинку АДРЕСА_1 і проходу до них через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 7410100000:01:030:5012, згідно додатку № 4 висновку експерта № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року, загальною площею земельного сервітуту 15 м. кв. та позначеного точками Л, К, М, Н, О.

Встановлено ОСОБА_1 безстроковий та безкоштовний сервітут на право експлуатації шахти вузла трубопроводу мережі зовнішнього водопостачання до будинку АДРЕСА_1 і проходу до неї через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 7410100000:01:030:5012, згідно додатку № 4 висновку експерта № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року, загальною площею земельного сервітуту 1 м. кв. та позначеного точками Б, В, Г, Д, Б.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що експертом встановлено, що на земельній ділянці належній ОСОБА_1 кадастровий номер № 7410100000:01:030:5025 по АДРЕСА_3 відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку з боку ОСОБА_2, де встановлений паркан, існує порушення межі, що складає 1,0 кв. м. Оскільки права позивача, як власника земельної ділянки, порушені відповідачем, суд зробив висновок про зобов'язання відповідача усунути таке порушення шляхом перенесення паркану.

Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 несе відповідальність за безпечну експлуатацію газопроводів і газового обладнання житлових будинків, а також побутових газових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних комунікацій в будинки і будівлі; зобов'язана невідкладно повідомляти аварійно-диспетчерську службу про всі недоліки в роботі системи газопостачання, забезпечити доступ представників виконавця до систем газопостачання для локалізації та ліквідації аварійних ситуацій, відключення та заміни газових приладів і пристроїв, усунення порушень і несправностей в їх роботі, технічного обслуговування, перевірки стану пломб та інше. ОСОБА_1 зобов'язана забезпечити доступ до мережі, арматури, розподільчих систем водопостачання та водовідведення представника виконавця для ліквідації аварій або для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду. Відповідно до частин 1 та 2 статті 404 ЦК України та статті 99 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, тощо, і особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Згідно висновку експерта № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 експертом запропоновано межі земельних сервітутів, які є найменш обтяжливими для відповідача, що є необхідною умовою, визначеною статтею 98 ЗК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Новозаводського районного суду м.

Чернігова від 01 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно Висновку № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року, експертом при виконанні інструментальної зйомки земельних ділянок площею 0,0578 га, кадастровий номер № 7410100000:01:030:5025, власником якої є ОСОБА_1 та площею 0,584 га з кадастровим номером 7410100000:01:030:5012, власником якої є ОСОБА_2, та при накладенні їх результатів встановлена невідповідність розмірам, які вказані в правовстановлюючих документах. на земельній ділянці, належній ОСОБА_1, кадастровий номер № 7410100000:01:030:5025 по АДРЕСА_3, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку, з боку ОСОБА_2, де встановлений паркан, існує порушення межі, що складає 1,0 кв. м. В суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_5 відмовилася від проведення ініційованої судом повторної судової експертизи.

Передбачені статтею 150 та частиною 2 статті 303 ЦПК України підстави для призначення повторної або додаткової експертизи судом апеляційної інстанції відсутні. При задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції обґрунтовано послався на висновок експерта № С-352 судової земельно-технічної експертизи і встановивши, що законні права позивача, як власника земельної ділянки, порушені відповідачем, суд зробив обґрунтований висновку про необхідність зобов'язання відповідача усунути таке порушення шляхом перенесення паркану.

Апеляційний суд вказав, що житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма допоміжними приміщеннями та присадибна земельна ділянка належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідних частинах та розмірах, що підтверджується вказаними вище правовстановлюючими документами, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача про те, що цей будинок є комунальною власністю. Згідно положень частини 1 та 2 статті 404 ЦК України та статті 99 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, тощо, і особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість доводів представника відповідача про неналежність позивача в частині позовних вимог про встановлення земельних сервітутів. У висновку експерта № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року експертом запропоновано межі земельних сервітутів, які є найменш обтяжливими для відповідача. Оскільки відповідачем не спростовано докази позивача щодо неможливості виконання нею вищезгаданих договірних зобов'язань перед відповідними виконавцями іншим способом, окрім встановлення сервітуту, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову і встановлення сервітуту відповідно до запропонованих експертом меж земельних сервітутів, які є найменш обтяжливими для відповідача.

Аргументи учасників справи

У грудні 2016 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 в суді першої інстанції не приймав участі і те, що його адвокат не заявляв клопотання про призначення повторної судової експертизи, не свідчить, що відповідача позбавлено такого права взагалі.

При проведенні експертизи, на думку експертом були порушені вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, внаслідок чого цей Висновок не міг бути покладений в основу судового рішення. Звертає увагу, що похибка в 0.7 та 0.10 см не перевищує допустимих похибок встановлених законом, а тому не існує порушення користування земельною ділянкою позивача.

Вказує, що позивач просила встановити сервітути для доступу для газохідного вводу та водопровідної шахти, а суди встановили сервітути на право експлуатації газохідного вводу, ввідного газопроводу та на право експлуатації експлуатації шахти вузла трубопроводу мережі зовнішнього водопостачання до будинку. Тому суди самі визначилися із видом сервітутів. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання, а умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Правовідносини доступу до газохідного вводу, ввідного газопроводу та шахти вузла трубопроводу мережі зовнішнього водопостачання врегульовані статтею 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому існує спеціальний спосіб задоволення потреб позивача, що виключає необхідність встановлення сервітутів. Позивач не є власником чи балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, оскільки будинок відноситься до комунальної власності.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що висновки експерта жодним чином не спростовані ні позивачем ні його представником, а представник в суді першої інстанції відмовився від проведення іншої судової експертизи.

Звертає увагу, що сторони мають рівні права у використанні та доступі до спільного трубопроводу газопостачання до спільного будинку, яка із запірним краном для перекриття газопостачання проходить по стіні цього будинку та знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2. Також на земельній ділянці відповідача знаходиться шахта вузла трубопроводу водопостачання до спільного будинку. Спільний будинок перестав бути комунальною власністю у зв'язку із приватизацією квартир. Сторона позивача наполягає на тому, що спільним майном є інженерні та сантехнічні системи забезпечення будинку.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 належить 8/15 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2008 року.

ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_3 площею 0,0578 га та площею 0,0167 га, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 600429 від 24 грудня 2008 року та серії ЯЖ № 600430 від 24 грудня 2008 року.

ОСОБА_2 є власником кв. АДРЕСА_4 та власником суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 площею 0,0152 га та 0,0584 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 206691 від 21 жовтня 2009 року та державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 206690 від 21 жовтня 2009 року.

Згідно висновку № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року експертом при виконанні інструментальної зйомки земельних ділянок площею 0,0578 га, кадастровий номер № 7410100000:01:030:5025, власником якої є ОСОБА_1 та площею 0,584 га з кадастровим номером 7410100000:01:030:5012, власником якої є ОСОБА_2, та при накладенні їх результатів встановлена невідповідність розмірам, які вказані в правовстановлюючих документах. Паркан, який встановлений між земельними ділянками ОСОБА_2 та земельною ділянкою ОСОБА_1 біля будинку, позначений літерами АБ (додаток №3 вищезгаданого висновку), встановлений з порушенням межі, а саме: т. А, яка знаходиться на фасаді будинку, розташована на 10 см в бік ділянки ОСОБА_1; т. Б, яка знаходиться в кінці паркану, розташована на 7 см в бік ділянки ОСОБА_1. Експертом встановлено, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_1, кадастровий номер № undefined по АДРЕСА_3, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку, з боку ОСОБА_2, де встановлений паркан, існує порушення межі, що складає 1,0 кв. м.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що "відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення.

Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення".

У абзаці 1 частини 1 статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, встановивши, що права позивача, як власника земельної ділянки, порушені відповідачем, суди зробили обґрунтований про необхідність зобов'язання відповідача усунути таке порушення шляхом перенесення паркану.

При задоволенні позовних вимог в частині встановлення сервітутів суди вважали, що відповідачем не спростовано докази позивача щодо неможливості виконання нею договірних зобов'язань (договір від 11 березня 2009 року про надання населенню послуг з газопостачання та договір № 2894 від 28 вересня 2013 року про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення) перед відповідними виконавцями іншим способом, окрім встановлення сервітуту, а тому зробили висновок про задоволення позову і встановлення сервітуту відповідно до запропонованих експертом у висновку № С-352 судової земельно-технічної експертизи від 03 червня 2016 року, меж земельних сервітутів, які є найменш обтяжливими для відповідача.

Колегія суддів не погоджується із цим висновок судів з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У частині 1 статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 листопада 2018 року у справі № 920/1121/17 зроблено висновок, що "чинним законодавством визначено порядок встановлення земельного сервітуту, який, у тому числі, передбачає ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. У разі недосягнення сторонами домовленості про його встановлення спір вирішується в судовому порядку. Проте доказів вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту задля можливості користування позивачем земельними ділянками ФГ "Едельвейс-2007" не надало".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц (провадження № 61-7233св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 653/2704/16-ц (провадження № 61-22333св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 1512/3008/2012 (провадження № 61-13804св18) зроблено висновок, що "земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18 зроблено висновок, що "умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду".

Суди не встановили, що позивач ініціювала встановлення сервітуту перед відповідачем, зокрема зверталася до відповідача з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту. За таких обставин, підстави для встановлення сервітуту відсутні і суди зробили неправильний висновок про задоволення позову в частині встановлення сервітутів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення в частині встановлення земельних сервітутів ухвалені без додержання норм матеріального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення в іншій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково. Оскаржені рішення в частині встановлення земельних сервітутів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Оскаржені рішення в іншій частині залишити без змін, та поновити виконання рішення суду першої інстанції в нескасованій частині.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи три позовні вимоги позивача, стягнув з відповідача на користь позивача 974,40 грн судового збору за подання позову та 4
920,00 грн витрат за проведення судової експертизи. Таким чином, з урахуванням прийняття нового рішення про відмову у задоволенні двох позовних вимог про встановлення земельних сервітутів, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, 324,80 грн судового збору за подання позову та 1 640 грн витрат за проведення судової експертизи, а всього - судові витрати у розмірі 1 964,80 грн. Оскільки відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 071,84 грн та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 322,88 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, 714,56 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 881,92 грн судового збору за подання касаційної скарги, а всього - 1596,48 грн судових витрат.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 368,32 грн (1 964,80-1 596,48 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельних сервітутів скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельних сервітутів відмовити.

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року в нескасованій частині.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 368,32 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року в скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков