ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2025 року

м. Київ

справа № 754/7860/22

провадження № 61-13339св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Толмачової Олександри Юріївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Сенюти В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається із квартири АДРЕСА_1 та транспортного засобу Nissan Х-Trail, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказана квартира набута на підставі договору купівлі-продажу нерухомості у Брокерській конторі від 13 лютого 1996 року № 682 під час шлюбу її батьків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її матір ОСОБА_4 , на момент смерті якої вона (позивачка) була зареєстрована та проживала у квартирі, що є об`єктом спадкування, а тому є такою, що прийняла спадщину після смерті матері. Вказувала на те, що фактично успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 1/4 частини спірної квартири, а тому батькові ОСОБА_3 належала 3/4 частини квартири.

Спірний транспортний засіб придбаний ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_4 , за спільні грошові кошти подружжя, а тому 1/2 частини транспортного засобу належала померлій матері.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила судвизначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та транспортний засіб Nissan Х-Trail, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становлять 1/2 частини, а також визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 право власності на 5/8 частини спадкового майна, залишивши за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини спірних квартири та транспортного засобу.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 2013 року до 2017 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а 17 травня 2017 року між нею та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб Nissan Х Trail, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказувала на те, що зазначену квартиру спадкодавець придбав у 1996 році, а автомобіль - у 2015 році, тобто під час їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зазначала, що спірна квартира належала на праві власності виключно ОСОБА_3 , заповіт останній не залишив, а тому вона як дружина спадкодавця має право на спадкування 1/2 частини майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частини автомобіля Nissan Х Trail, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування залишено без розгляду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частини транспортного засобу Nissan Х Trail, 2007 року випуску, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які у шестимісячний строк після відкриття спадщини звернулися до нотаріуса із заявами про її прийняття, тобто є такими, що прийняли спадщину. На час відкриття спадщини ОСОБА_3 на праві приватної власності належали: квартира АДРЕСА_1 та транспортний засіб Nissan Х Trail, 2007 року випуску.

Встановивши належне на час смерті спадкодавцю майно, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частини спадкового майна.

Водночас суди попередніх інстанції зазначили, що ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні квартира та автомобіль належали її батькам на праві спільної сумісної власності, а також не довела, що вона прийняла спадщину після смерті її матері ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Толмачова О. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, щосуди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що спадкова справа, відкрита 02 червня 2022 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , не закінчена. ОСОБА_1 як спадкоємиця не зверталася до нотаріальної контори з письмовою заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом, а нотаріус не відмовляв їй у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємиці, а тому право ОСОБА_1 на спадкове майно не можна вважати порушеними, оскільки їй не було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі на спадкове майно свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_1 не довела наявність перешкод для оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно.

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки судом не вирішувалось питання щодо прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом, суд не постановляв ухвалупро прийняття зустрічного позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18), від 07 червня 2021 року у справі № 939/2207/19 (провадження № 61-10654св20), від 06 жовтня 2021 року у справі № 702/61/20 (провадження № 61-16777св20), від 30 січня 2023 року у справі № 639/2667/20 (провадження № 61-18937св21), від 03 квітня 2024 року у справі № 689/572/23 (провадження № 61-13552св23).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мішутушкін О. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 .

13 лютого 1996 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості купив квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4

17 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Згідно з інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 09 червня 2022 року на момент смерті ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_3 належав транспортний засіб Nissan Х Trail, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

02 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_3 .

21 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .

П`ятнадцятою Київською державної нотаріальною конторою заведено спадкову справи № 541/2022 після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Толмачової О. Ю. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які у шестимісячний строк після відкриття спадщини звернулися до нотаріуса із заявами про її прийняття, тобто є такими, що прийняли спадщину.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 на праві приватної власності належали: квартира квартири АДРЕСА_1 та транспортний засіб Nissan Х Trail, 2007 року випуску.

Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про існування підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно в судовому порядку, якого суди дійшли на підставі встановлених обставин щодо прийняття позивачем спадщини, та погоджується з висновком судів щодо визначення розміру частки позивачки у спадковому майні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що право ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не порушено, а тому не підлягає судовому захисту, є безпідставним, оскільки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо спадкового майна, оскількиправо ОСОБА_1 на спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3 оспорювала ОСОБА_2 , звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме не вирішив питання щодо прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом, не постановляв ухвалу про прийняття зустрічного позову, є необґрунтованими, оскільки протокольною ухвалою від 30 січня 2023 року суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку,

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Толмачової Олександри Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник