Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/12598/15-ц

провадження № 61-47132св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

третя особа - спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2016 року у складі судді Притули А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ПАТ «Банк «Київська Русь» та/ або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «Марком», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що 09 липня 2010 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та СП «Марком» укладено кредитний договір, за умовами якого з урахуванням додаткових угод банківська установа відкрила позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом у розмірі 8 950 000 грн, зі сплатою 25 % річних, а у випадку невиконання пункту 6.1.15 кредитного договору в розмірі 28,00 % річних, з терміном повернення до 26 грудня 2014 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 09 липня 2010 року між ПАТ «Банк Київська Русь» та ОСОБА_1 15 липня 2010 року укладено договір поруки, згідно з яким, з урахуванням змін та доповнень, останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати в повному обсязі за виконання зобов`язань за кредитним договором.

У зв'язку з тим, що позичальник та поручитель свої зобов`язання за кредитним договором та договором поруки не виконували, на вимоги банку не реагували, станом на 24 квітня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 11 443 814,91 грн, яку позивач просить стягнути з поручителя.

У червні 2015 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ПАТ «Банк «Київська Русь», посилаючись на положення частин другої та четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати припиненим договір поруки № 29759-20/10-5, укладений 15 липня 2010 року між ним та банком.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2016 року позов ПАТ «Банк «Київська Русь» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованість за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 09 липня 2010 року станом на 24 квітня 2015 року в розмірі: заборгованість за кредитом у розмірі 7 743 565,04 грн, нараховані проценти за період з 01 березня 2015 року до 23 квітня 2015 року - 290 383,69 грн, пеню за несвоєчасне повернення процентів - 6 302,70 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту - 1 107 860,18 грн, інфляційні втрати - 1 579 383,70 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що за порушення виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед банком. Підстави припинення поруки відсутні, оскільки банк звернувся до суду в межах строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, з істотними умовами кредитного договору і договору поруки та відповідно з внесеними змінами до кредитного договору і договору поруки, від яких може залежати обсяг відповідальності поручителя, останній був ознайомлений.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні зустрічного позову про припинення поруки.

Вважає оскаржувані рішення судів незаконними та необґрунтованими, оскільки він не підписував договір про внесення змін № 6 до договору поруки № 29759-20/10-5 від 26 грудня 2013 року.

Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду не врахував вказівки Верховного Суду і не надав належної оцінки доводам відповідача, відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи та не встановив, чи підписував насправді відповідач вказаний договір про внесення змін, чим порушив статті 60, 123, 128, 144 ЦПК України (2004) та статті 374, 417 ЦПК України (2017).

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_1 , третя особа - СП «Марком», про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Київська Русь» про припинення поруки.

Витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 липня 2010 року між ПАТ «Банк «Київська Русь» та СП «Марком» укладено кредитний договір, за умовами якого з урахуванням додаткових угод банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 8 950 000,00 грн зі сплатою 25,00 % річних, а у випадку невиконання пункту 6.1.15 кредитного договору - 28,00 % річних, з терміном повернення до 26 грудня 2014 року.

Додатковим договором від 28 січня 2011 року № 1- викладено в новій редакції пункт 4.1 кредитного договору - порядок погашення кредиту

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 25 лютого 2011 року № 2 змінено строк повернення кредитних коштів - до 28 лютого 2012 року та з 01 березня 2011 року зменшено відсоткову ставку за користування коштами до 20 % річних, змінено графік повернення грошових коштів.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 31 січня 2012 року № 3 кредитний договір викладений в новій редакції, за умовами якого змінено строк повернення кредитних коштів до 28 грудня 2012 року, визначено відсотки за користування коштами - 24,5 % річних, з 01 березня 2011 року - 20 % річних, а з 01 лютого 2012 року - 23,0 % річних.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 15 березня 2012 року № 4 визначено новий графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 06 грудня 2012 року № 5 зменшено розмір кредитної лінії до 9 550 000,00 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 27 грудня 2013 року зі сплатою 24,5 % річних, з 01 березня 2011 року - 20 % річних, з 01 лютого 2012 року - 23 % річних, з 01 грудня 2012 року - 28 % річних та змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 11 лютого 2013 року № 6 змінено розмір кредитного ліміту до 9 450 000,00 грн, зі строком повернення до 27 грудня 2013 року та сплатою 24,5 % річних, з 01 березня 2011 року - 20 % річних, з 01 лютого 2012 року - 23 % річних, з 01 грудня 2012 року - 28 % річних, з 15 лютого 2013 року - 25,0 % річних.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 16 травня 2013 року змінено ліміт кредитної лінії до 9 300 000,00 грн зі строком до 27 грудня 2013 року та сплатою 24,5 % річних, з 01 березня 2011 року - 20 % річних, з 01 лютого 2012 року - 23 % річних, з 01 грудня 2012 року - 28 % річних, з 15 лютого 2013 року - 25,0 % річних, з 15 травня 2013 року - 23,0 % річних.

Додатковим договором про внесення змінта доповнень від 23 серпня 2013 року № 8 викладено в новій редакції пункт 6.1.15 кредитного договору.

Додатковим договором про внесення змін та доповнень від 26 грудня 2013 року № 9 зменшено розмір кредитного ліміту до 8 950 000,00 грн зі строком користування до 26 грудня 2014 року та сплатою 25 % річних і змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_1 15 липня 2010 року укладено договір поруки, згідно з яким, з урахуванням змін та доповнень, останній зобов`язався солідарно з позичальником відповідати в повному обсязі за виконання зобов`язань за кредитним договором.

З урахуванням внесення змін до кредитного договору вносились відповідні зміни до договору поруки.

У зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем зобов`язань за кредитним договором станом на 24 квітня 2015 року утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком банку становить 11 443 814, 91 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 743 565, 04 грн, проценти за період з 01 березня 2015 року до 23 квітня 2015 року - 290 383, 69 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 6 302, 70 грн; пеня - 1 107 860,18 грн; 28 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 2 941,26 грн, 28 % річних за несвоєчасне погашення кредиту - 713 378,34 грн; прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції - 1 579 383,70 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Дана справа розглядалась неодноразово.

У порядку касаційного перегляду цієї справи, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та, передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, вказав, що апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову банку та відмову в зустрічному позові, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання в суді першої інстанції про призначення судово-почеркознавчої експертизи для перевірки укладення ним саме договору про внесення змін від 26 грудня 2013 року № 6 та не перевірив його доводів.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що договір про внесення змін до договору поруки № 6 від 26 грудня 2013 року він не підписував, отже вважав, що банк збільшив обсяг його відповідальності без його згоди і просив призначити судово-почеркознавчу експертизу для підтвердження факту підписання ним зазначеного договору про внесення змін до договору поруки, але суд відмовив у призначенні такої експертизи.

Апеляційний суд установив, що заява ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи, яка хоч і складена 27 січня 2016 року, однак подана до суду (направлена поштою) 29 січня 2016 року, тобто після того, як розгляд справи по суті був розпочатий, та не містить обґрунтування поважності причин неподання такої заяви до початку розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути визнана апеляційним судом такою, що суперечить порядку надання та забезпечення доказів, визначеному ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).

Відповідно до положень чинного на час апеляційного розгляду справи ЦПК України (Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом (судом апеляційної інстанції) лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

Ураховуючи вищенаведені обставини перебігу справи в суді першої інстанції та відсутність у розпорядженні апеляційного суду доказів неможливості подання ОСОБА_1 заяви про призначення експертизи у строки, визначені процесуальним законом, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, апеляційний суд правильно не вбачав підстав для призначення почеркознавчої експертизи під час апеляційного розгляду та відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

При цьому апеляційний суд врахував передбачені статтею 2 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) завдання та основні засади цивільного судочинства і констатував, що надання переваги у можливості надання доказу стороні, котра не навела суду поважних причин, які перешкодили подати клопотання про забезпечення доказу у визначений процесуальним законом строк, є порушенням таких засад (принципів) цивільного судочинства як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційність у цивільному судочинстві, неприпустимість зловживання процесуальними правами і може бути підставою для сумніву у неупередженості суду.

Саме по собі посилання на те, що районний суд в порушення вимог процесуального закону безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та не дав мотивованої оцінки доводам ОСОБА_1 щодо недійсності його підпису в останньому договорі від 26 грудня 2013 року про внесення змін № 6 до договору поруки від 15 липня 2010 року № 29759-20/10-5, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд апеляційної інстанції, виходячи зі встановлених, на підставі наданих сторонами доказів, доводів сторін, оцінивши їх у сукупності та надавши їм належну правову оцінку, встановивши, що ОСОБА_1 з істотними умовами кредитного договору і договору поруки та відповідно з внесеними змінами до кредитного договору і договору поруки був ознайомлений, що підтвердив у власноручно підписаних письмових заявах, правильно залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Київська Русь» та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук