Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 428/13225/15-ц

провадження № 61-64св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

треті особи: Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради, Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області в складі судді Бароніна Д. Б. від 12 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду в складі суддів: Яреська А. В. Дронської І. О., Стахової Н. В., від 12 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа - Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради, в якому позивач із урахуванням уточнених позовних вимог просила визначити місцем проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання її матері - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона одружилася з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка - ОСОБА_3 . З вересня 2012 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені і з цього часу вони живуть окремо один від одного, а 21 листопада 2013 року рішенням Жовтневого районного суду м. Луганськ шлюб між ними було розірвано. Після розлучення по домовленості з відповідачем їх дочка ОСОБА_4 мешкала разом з нею, а інколи у разі виникнення у відповідача бажання поспілкуватися з дочкою на окремо оговорений термін - у відповідача. Проти цього вона жодного разу не заперечувала. У червні 2014 року у зв`язку з початком бойових дій на території Луганської та Донецької областей і зокрема у м. Луганськ вона разом з дочкою ОСОБА_4 переїхала до с. Світле Херсонської області, де мешкала разом з дочкою у орендованій кімнаті. У середині серпня 2014 року у с. Світле приїхав колишній чоловік ОСОБА_2 і був там до кінця вересня 2014 року. Оскільки позивачу терміново було потрібно повернутися до м. Луганськ, де знаходився її дідусь, який має онкологічне захворювання і потребує її стороннього догляду, вона домовилася з ОСОБА_2 про те, що для забезпечення безпеки життю та здоров`ю дитини, остання на термін її змушеного від`їзду поїде з ним до м. Рубіжне, де мешкали його родичі. Відповідач ОСОБА_2 погодився і їх дочка ОСОБА_4 тимчасово переїхала до свого батька, який на той час мешкав у родичів в квартирі АДРЕСА_1 . При цьому, позивач періодично поверталася до м. Рубіжне, мешкала в орендованій квартирі і дочка проживала з нею. У серпні 2015 року вона остаточно переїхала у м. Рубіжне, де зареєструвалася як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, і звернулася до свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 для того, щоб він повернув дочку ОСОБА_4 . Однак, відповідач почав уникати зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав, а потім взагалі змінив номер мобільного телефону та відповідно не надавав їй можливості навіть побачитись з дитиною. Враховуючи вказані обставини, вона змушена була особисто розшукувати місцезнаходження дитини, оскільки ОСОБА_2 не надавав їй достовірних даних про місцеперебування дочки. Надалі, незважаючи на її неодноразові прохання надати можливість спілкування з дитиною, колишній чоловік ОСОБА_2 відмовляв їй. Для врегулювання зазначеного питання, позивач звернулася до органу опіки та піклування Рубіжанської міської ради. Перебування дочки в сім`ї колишньої чоловіка, вкрай негативно впливає на її виховання та психологічний стан. У той же час, вона розуміє та визнає за ОСОБА_2 право на особисте життя та вільний вибір місця проживання, але його особисті побажання не повинні шкодити їх спільній дочці. Більш того, вона не має наміру перешкоджати ОСОБА_2 в здійсненні своїх прав та обов`язків щодо виховання дитини.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком, в якому він просив визначити місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_2 .

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказав, що свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що її малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з вересня 2014 року разом із своїм батьком ОСОБА_2 , а останній перешкоджає в її спілкуванні з дитиною, переховує дитину, погано про неї піклується та тим, що проживання дівчинки разом із своїм батьком не є в інтересах самої дитини. Проте, твердження позивача по первісному позову безпідставні та є такими, що не відповідають дійсним обставинам. З позовними вимогами ОСОБА_1 він не згодний в повному обсязі та вважає, що вони ґрунтуються на недостовірних та не підтверджених фактах. Всі її доводи зводяться в основному до того, що вона була розлучена з дитиною та порушуються її права, як матері. Це не відповідає дійсності, оскільки місце проживання дочки з батьком було визначено за згодою ОСОБА_1 та не оскаржувалось нею. За весь час проживання дочки з батьком, ОСОБА_1 лише декілька разів зв`язалась з ним з метою поцікавитись справами дочки та її здоров`ям. Однак, на те, щоб витребувати інформацію з медичних закладів, ОСОБА_1 час знайшла, про що свідчать відповіді з медичних закладів про звернення за медичною допомогою. До того ж, позивач по первісному позову не виконувала своїх обов`язків щодо участі у витратах на дитину. Також інформація щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 не відповідає дійсності. Вказавши в позовній заяві про те, що вона на даний час постійно проживає за вказаною у позові адресою, вона свідомо вводить суд в оману. За інформацією, якою володіє ОСОБА_2 , позивач за первісним позовом постійно мешкає у м. Луганськ на не підконтрольній Україні території, а до м. Рубіжного навідується час від часу через пункт пропуску «Мілове», а згодом через Російську Федерацію. На його переконання, справжніми намірами позивача за первісним позовом є визначити місце проживання дочки з матір`ю без прив`язки до адреси мешкання лише з метою подальшого вивозу дитини на непідконтрольну Україні територію. Також зміна постійного місця проживання, соціального кола спілкування дитини, в якому вона знаходилась майже два роки, буде стресом для дитини та може негативно відобразитися на психологічному стані дитини. На даний час, дитина відвідує школу раннього розвитку, басейн, секцію спортивної гімнастики, тощо.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_2 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обидва з батьків бажають належно виконувати свої батьківські обов`язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов`язки, немає. Обидва з батьків мають самостійний дохід, станом на час розгляду справи відсутні відомості про зловживання кимось з батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва батьки позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, випадків демонстрації кимось із батьків аморальної поведінки судом не було встановлено. Під час з`ясування думки дитини, судом було встановлено, що у неї багато друзів в школі в м. Сєвєродонецьку, під час навчального року вона крім школи відвідувала плавання, музику та карате в м. Сєвєродонецьку, вона проживає в м. Сєвєродонецьку разом з батьком, бабусею та дідусем у трикімнатній квартирі, у неї є своя дитяча кімната, вона бажає продовжувати жити саме з батьком. Судом зазначено, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання дитини разом із батьком, бабусею та дідусем з боку батька, яких дитина в першу чергу відносить до кола своєї сім`ї та за місцем проживання яких створено всі умови для гармонійного розвитку дитини. Примусове передання дитини на постійне проживання із матір`ю, з якою у дитини станом на час розгляду справи відсутній постійний емоційний, сімейний зв`язок та до якої дитина не відчуває такої сильної прихильності, як до інших вищеназваних родичів, не відповідатиме інтересам дитини. Примусове передання дитини на постійне проживання із матір`ю в інший населений пункт призведе до необхідності зміни соціального оточення дитини, місця навчання дитини, що порушить стабільність її життя і є недоцільним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову в даній справі відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні її позову та задоволення зустрічного позову. Саме батьком було порушено стабільність життя дитини та її психологічний стан, пов`язаний з відсутністю спілкування з матір`ю. За домовленістю між батьками дитина була залишена на проживання з ОСОБА_2 тимчасово. Скаржниця не давала своєї згоди на постійне проживання їх доньки в батьком дитини. Судами неправильно оцінено докази щодо найкращих інтересів дитини. Батьки мають рівні права брати участь у спілкуванні та вихованні дитини. Батько дитини перешкоджає скаржниці у спілкуванні з донькою. Батько не виконує судові рішення, які набрали законної сили, якими скаржниці встановлено час спілкування з дитиною. Думка дитини судами попередніх інстанцій врахована помилково, оскільки батько та його рідні вчиняли на дитину вплив. Проживання дитини разом із матір`ю не порушить стійких звичок дитини, кола її оточення та стабільності її повсякденного життя. Висновки органів опіки та піклування є неповними та необ`єктивними. Зі скаржниці на користь ОСОБА_2 безпідставно стягнуто половину витрат на проведення у даній справі експертизи та судові витрати.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. в ході судових засідань було вивчено всі надані учасниками справи докази та надано їм належну оцінку. Ухвалені у справі рішення повністю враховують найкращі інтереси дитини. Скаржниця помилково зазначила, що залишила доньку проживати з батьком тимчасово, оскільки таке проживання відбувалося протягом декількох років, за які мати дитини вирішувала особисті питання, тоді як батько налагоджував і організовував життя дитини. Часи зустрічей з дитиною визначено скаржниці судовим рішенням, яке остання не оскаржувала. Касаційна скарга грубнується на емоційній незгоді скаржниці з ухваленими рішеннями та зводиться до переоцінки доказів. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

15 лютого 2019 року справу передано на розгляд судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 . Батьком останньої записано ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1

01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перемістився з тимчасово окупованої території в м. Рубіжне за адресою: АДРЕСА_4 , разом з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_5 , перемістилася з тимчасово окупованої території в м. Рубіжне за адресою: АДРЕСА_6 .

01 вересня 2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 , перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_7 , разом з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно заяви ОСОБА_1 на ім`я начальника Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Ничупієнко О. В. від 07 вересня 2015 року, ОСОБА_1 просила врегулювати часи зустрічей з дитиною за згодою з батьком дитини.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Рубіжанської міської ради щодо захисту прав та інтересів малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № исх/24/2862 від 12 жовтня 2015 року, батько ОСОБА_2 перешкоджав спілкуванню дочки ОСОБА_3 з її матір`ю ОСОБА_1 , чим порушував права та інтереси малолітньої дитини.

Згідно із копією Акту (первісного) обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Рубіжанської міської ради від 08 вересня 2015 року, для виховання, розвитку та проживання дитини створено умови: у ОСОБА_4 окрема кімната, місце для відпочинку, ігор, занять. Дівчинка має книги, іграшки та одяг. Мати дуже бажає бачити дочку.

З копії Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Рубіжанської міської ради від 05 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 приготувала кімнату для дочки, місце для відпочинку, занять. ОСОБА_4 куплені іграшки, речі. ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_5 сумують за ОСОБА_4 та переймаються станом її здоров`я.

Згідно характеристики з місця роботи № 1831д, виданого ТОВ «Лугспецтехносервіс» від 04 вересня 2015 року, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Лугспецтехносервіс» на посаді директора з економіки. За період перебування на посаді, зарекомендувала себе позитивно, як фахівець в галузі систем безпеки та фінансів. Ділові якості проявляє на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги замовників, з якими веде договірну роботу, не надходило, тільки позитивні відгуки, в колективі користується повагою та авторитетом. Трудову дисципліну та розклад робочого часу не порушує.

Згідно довідки № 57, виданої Комунальним дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 8 «Дюймовочка» Управління освіти Рубіжанської міської ради № 20 жовтня 2015 року ОСОБА_3 видане направлення № 3105889 на відвідування КДНЗ № 8 «Дюймовочка» Управління освіти Рубіжанської міської ради. З 29 вересня 2015 року дитина відправлена на медичний огляд вузькими фахівцями для оформлення до дитячого садка.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Сєвєродонецької міської ради від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_2 в квартирі створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

Згідно довідки, виданою СК «Магма», ОСОБА_3 навчається у групі дошкільного розвитку «Дитяча академія», у групі вивчення англійської мови «Поліглотики», а також займається у студії спортивного танцю сімейно-спортивного комплексу «Магма» м. Сєвєродонецьк.

Згідно довідки, виданої Спеціалізованою дитячо-юнацькою спортивною технічною школою водних видів спорту «Садко» вищої категорії від 10 травня 2016 року, ОСОБА_3 займається в СДЮСТШ ВВС «Садко» м. Сєвєродонецька з 22 березня 2016 року в учбово-тренувальній групі № 8 по підводному плаванню. Час занять щоденно з 13-00 години до 14-30 години.

Згідно службової характеристики № 570/12-32-04-09, наданої Головним Управлінням ДФС у Луганській області від 16 травня 2016 року ОСОБА_2 за час служби в податковій міліції зарекомендував себе виключно з позитивного боку. Має добру теоретичну підготовку. Закони та інші нормативні документи знає та вміло керується ними в повсякденній роботі. Постійно працює над підвищенням власного професійного та загальноосвітнього рівня. В роботі виявляє наполегливість, повністю реалізовуючи свої потенційні можливості. У службовій діяльності суворо дотримується законності, виявляє ініціативу та наполегливість у вирішенні поставлених завдань. Розлучений. Виховує дочку. Увесь вільний час присвячує дитині. Намагається створювати їй лише комфортні умови існування. Постійно контролює стан здоров`я дівчинки, до її лікування залучає лише кваліфікованих спеціалістів.

Згідно довідки № П-64/14/12-32-05-61, виданої Головним Управлінням ДФС у Луганській області від 16 травня 2016 року, ОСОБА_2 працює в Головному Управлінні ДФС у Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ та його заробітна плата за період з 01 травня 2015 року по квітень 2016 року склала 81 323,46 грн.

Згідно рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради «Про визначення способів участі матері у вихованні малолітньої ОСОБА_3 » № 578 від 24 листопада 2015 року визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , а саме: призначено час для спілкування та виховання дитини щотижня, у суботу та неділю, у присутності батька дитини до налагодження позитивних емоційних взаємовідносин між дитиною та матір`ю та в інші дні і часи за попередньою домовленістю з батьком, не порушуючи режиму дня дитини.

Згідно Витягу з протоколу дослідження емоційної сфери і міжособистісних сімейних відносин дитини ОСОБА_3 , наданого 20 листопада 2015 року практичним психологом ОСОБА_6 , на момент обстеження емоційний стан дитини відповідає віковим нормам. Дівчинка комунікабельна, легко йде на контакт, мова супроводжується виразністю жестів та міміки. Під час обстеження настрій позитивний. Дівчина розуміє норми взаємовідносин, вміє висловлювати своє ставлення до стосунків в родині та регулювати власну поведінку у зв`язку із ситуацією, що склалася.

Згідно листа № 4665/03, наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, 26 травня 2016 року державним соціальним інспектором УПтаСЗН було складено Акт про підтвердження мешкання ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_8 .

Згідно листа Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради № 205 від 31 травня 2016 року, спеціалістами служби у справах дітей було проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , про що складено відповідний акт. При обстеженні встановлено, що малолітня ОСОБА_3 постійно проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_8 , де створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов, затвердженого Службою у справах дітей Сєвєродонецької міської ради 31 серпня 2017 року ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_9 , створено умови для виховання та повноцінного розвитку дитини.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 27 квітня 2018 року № 14/17-25/517/518/18-25 судовий експерт дійшла наступних висновків: 1) рівень психічного розвитку ОСОБА_3 розвинені на достатньому рівні, в межах вікової норми. Характерним є висока працездатність, зібраність, здатність до тривалої діяльності. Показник за шкалою конфліктності й агресивності завищений в поєднанні з низьким показником соціальної адаптації. Достатня включеність у взаємодію з однолітками при відсутності тенденції до лідерства, домінування. Притаманні товариськість на ряду з вибірковістю в контактах, яскравість почуттів, багата уява. Потреба в створені теплих, довірчих, емоційно значущих відносин з іншими людьми є провідною та незадоволеною. Актуальна ситуація характеризується зайняттям ОСОБА_3 активно-оборонної позиції, потребою в емоційному комфорті та захисті від зовнішніх виливів. Виявлені висока тривожність та низька самооцінка; 2) інтелектуальні властивості ОСОБА_2 відповідають життєвому досвіду та освіті й знаходяться на високому рівні розвитку. ОСОБА_2 притаманні привітність, доброзичливість, норовливість, примхливість, демонстративність. Наявною є потреба у відчутті власної значимості, успіху, визнанні та схвалені. Характерні жага слави, прагнення подобатись, пошуки любові. Виявлено нав`язливий страх втрати об`єкту глибокої прив`язаності, яким виступає його донька, ОСОБА_4 . Особисте негативне ставлення до ОСОБА_1 глобалізується та не приховується від доньки. При цьому з образом ОСОБА_1 пов`язана нав`язлива ідея втрати доньки, яка супроводжується страхом і надмірною тривогою, що впливає на звуження свідомості та виражається в рефлекторних емоційно-поведінкових проявах у вигляді своєрідного захисту (обмеженні) доньки від контакту з ОСОБА_1 ; 3) інтелектуальні властивості ОСОБА_1 відповідають життєвому досвіду та освіті й знаходяться на високому рівні розвитку. ОСОБА_1 притаманні доброта, м`якість, простодушність, доброзичливість, здатність до співчуття, терпимість, добросовісність, правдолюбство, щирість, пристрасть до накопичення, консерватизм, потяг до незмінності, підвищене почуття незалежності. Наявною є потреба у відчутті власної значимості, успіху, визнанні та любові. Прагне подобатись. Провідною потребою виступає налагодження взаємозв`язку із донькою, ОСОБА_4 , що також виступає провідним мотивом ОСОБА_1 . Актуальний стан, пов`язаний із порушенням емоційно близьких взаємин із донькою характеризується наявністю потужного стресу, що провокує підвищення вразливості та зосередження на своїх проблемах; 4) ОСОБА_2 прагне до симбіотичних відносин із донькою, ОСОБА_3 оптимального емоційного контакту з нею. При цьому з боку батька спостерігається завищене втручання в її світ у вигляді жорсткого контролю над автентичним ставленням дівчинки до матері, ОСОБА_1 . ОСОБА_2 схильний дотримуватись традиційно чоловічих цінностей у вихованні, бажає бачити дитину особистістю, яка досягла успіху. Стимулом досягнень для ОСОБА_4 слугують вимоги та оцінки її дій. При цьому ОСОБА_2 схильний завищувати вимоги. Такий стиль виховної поведінки призводить до психічного напруження ОСОБА_4 , обмежує її соціальну адаптацію, провокуючи соціальну незрілість, замкненість, знижує розвиток соціального інтелекту, формує такі риси, як невпевненість, тривожність, занижену самооцінку. Втручання ОСОБА_2 в особистісну сферу взаємовідносин доньки із матір`ю потенціює викривлений розвиток побудови соціальних зв`язків без опори на розуміння характерологічних та індивідуальних особливостей партнера. Так, ОСОБА_4 на момент обстеження утворилось чітке розуміння «бажаних» ( ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та дідусь ОСОБА_12 ) та «небажаних» ( ОСОБА_1 та її оточення) для себе родинних зв`язків; 5) встановити яким чином особливості виховної поведінки матері впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_3 не вбачається за можливе з причин їх окремого проживання та неможливості ОСОБА_1 здійснювати виховання доньки. Разом з тим, діагностовано виховна позиція ОСОБА_1 полягає в піклуванні про справедливе та послідовне дотримання дисципліни, що сприяє формуванню у дитини правильної та відповідальної соціальної поведінки. Визнає право на саморозвиток дитини; розуміє, які вимоги необхідно приймати, які обговорювати; в розумних межах готова переглядати свої позиції; схильна заохочувати особисту відповідальність та самостійність дитини у відповідності до її вікових можливостей. Прагне до оптимального емоційного контакту з дитиною, симбіотичним відносинам із нею. Провідним мотивом у дитячо-батьківських відносинах виступають інтереси дитини; 6) ставлення ОСОБА_3 до батька, ОСОБА_2 характеризується почуттям любові, товариськості, чуйності, довіри, емоційної залежності від нього. Поряд із наведеним, на глибинному (підсвідомому) рівні ставлення ОСОБА_4 до батька характеризується змішаними почуттями любові, страху та ненависті. При цьому ОСОБА_4 не відчуває страх та ненависть безпосередньо по відношенню до батька, проте батько власною поведінкою (зокрема, наданням особистого прикладу реагування на матір дитини) зародив в неї переживання даних почуттів. Ставлення ОСОБА_4 до матері характеризується зайняттям активно-оборонної позиції, пошуком захисту від зовнішнього втручання у її усталений світогляд. Висловлювання ОСОБА_4 щодо матері носять категорично негативний характер, спрямовані на нівелювання її авторитету. При цьому відмічається орієнтовно-установча поведінка (навчання) по відношенню до ОСОБА_1 . Тобто, ставлення ОСОБА_4 до ОСОБА_1 відбувається з урахуванням емоційно-поведінкової моделі перш за все ОСОБА_2 , що призводить до викривлення здатності будувати самостійні умовиводи. Як наслідок, у ОСОБА_4 формується та закріплюється власна негативна модель поведінки, що поступово набуває стійкого характеру. Поряд із наведеним, за результатами психодіагностичних вимірів встановлено, що мати в очах ОСОБА_4 характеризується як чуйна, спокійна, відкрита, товариська, емоційно напружена, залежна, відгороджена. Глибинні (підсвідомі) асоціації ОСОБА_4 , пов`язані з образом матері, відзначаються змішаними почуттями любові, страху, горя, надії та ненависті. При цьому для ОСОБА_4 характерним є прагнення приховувати свої сподівання (надію), пов`язані з образом матері, за демонстрацією ненависті. Механізм формування такого ставлення більш детально викладений в мотивувальній частині даного висновку; 7) відсутність матері у процесі виховання ОСОБА_3 негативно впливає на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дівчинки. Наведене виражається у відсутності жіночої фігури для ідентифікації (перейняття жіночої форми поведінки, розвитку у дівчинки багатьох типово жіночих рис. які проявляються в турботі про малюків і слабких, в догляді за ними, в ласці та ніжності тощо). На час проведення психологічного обстеження у ОСОБА_4 виявлено нереалізовану потребу в емоційно-теплих відносинах, жіночій ласці, материнській турботі; 8) оцінка сімейної ситуації ОСОБА_3 має залежність від впливу з боку батька, ОСОБА_2 та бабусі, ОСОБА_10 .

Судами також установлено, що у даній справі обидва з батьків бажають належно виконувати свої батьківські обов`язки, підстав вважати їх такими, що неналежно виконують ці обов`язки, у суду немає. Також, обидва з батьків мають самостійний дохід, при цьому станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості про зловживання кимось із батьків спиртними напоями або наркотичними засобами, обидва з батьків позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, випадків демонстрації кимось із батьків аморальної поведінки судом не встановлено.

Малолітня ОСОБА_3 почала проживати з батько за домовленістю обох батьків.

Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 № 40-В від 08 червня 2016 року Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 .

Малолітня ОСОБА_4 в судовому засідання під час з`ясування її думки пояснила, що її звуть ОСОБА_4, їй 8 років, вона закінчила другий клас в школі № 12 м. Сєвєродонецька. В її класі навчається 28 учнів, у неї багато друзів в школі. Вона проживає в м. Сєвєродонецьку разом з батьком, бабусею та дідусем у трикімнатній квартирі, у неї є своя дитяча кімната, іграшки, вдома вона любить малювати. Під час навчального року вона крім школи відвідувала плавання, музику та карате. Іноді вона їздить у м. Попасна до бабусі в будинок. З батьком вона іноді ходить в цирк, театр, їй подобається жити з батьком. Мамі вона не дзвонить. Коли їй було 4-5 років, то вона жила з мамою, але мама її ображала, їй не подобалося з нею жити. Зараз мати іноді приходить до її школи, дарує подарунки на день народження. Вона бажає жити з батьком.

Судами встановлено, що в даній справі визначення місця проживання дитини з батьком забезпечує найкращі інтереси дитини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

При цьому, за загальним правилом, за відсутності визначених законом винятків, права батьків між собою на виховання та спілкування з дітьми є рівними і той з батьків, з ким проживає дитина не може обмежувати відповідні права на спілкування та виховання дітей того з батьків, хто проживає окремо.

Як зазначалося Європейським судом з прав людини в справі «Цаунеґґер проти Німеччини» (§ 60), спільною відправною точкою для рішень більшості держав-членів, погоджено те, що рішення щодо присудження опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини. Палата Лордів, наприклад, у своєму рішенні від 04 липня 1996 року вичерпно заперечила презумпцію чи принцип «переваги матері» в питаннях опіки. Більше того, він підкреслив, що перевага маленької дитини бути зі своєю матір`ю стала лише однією з багатьох конкуруючих обставин і що вона не була переважаючою (див. справу «М.Л. проти Великобританії», заява № 35705/97, 20 березня 2001 р.).

Рада Європи декілька разів засуджувала нерівне ставлення до батьків і наголошувала на тому, що роль батька щодо дітей необхідно краще визнавати і належно цінувати. Наприклад, у своїй Постанові 2079 (2015) щодо «Рівності і спільної батьківської відповідальності: роль батька» Парламентська Асамблея наголосила на важливості «подолання гендерних стереотипів щодо ролей, які приписуються жінкам і чоловікам у сім`ї» як «відображення соціологічних змін, що відбулися впродовж останніх п`ятдесяти років з огляду на організацію приватної сфери і сім`ї».

Згідно вимог частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 141 СК України мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, згідно вимог ЦПК України, як в редакції станом на момент подання позову, так і у чинній редакції, учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, задоволення доведених позовних вимог та/або відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що обоє з батьків мають рівні права щодо виховання та спілкування з дитиною та здатні належним чином виконувати відповідні батьківські обов`язки, однак, встановивши, що в даній справі визначення місця проживання дитини з батьком забезпечує найкращі інтереси дитини, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , з яким протягом тривалого часу проживає дитина за домовленістю обох батьків, що призвело до формування стійких звичок дитини, кола її оточення та стабільності її повсякденного життя, та відмову в задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .

Верховний Суд зауважує, що оскаржені в даній справі рішення ухвалені на забезпечення найкращих інтересів дитини і не порушують прав матері дитини, яка не позбавлена батьківських прав та якій встановлено час спілкування з дитиною для забезпечення формування стійких зв`язків останньої з матір`ю.

У випадку порушення прав ОСОБА_1 , остання не позбавлена захисту своїх відповідних прав у спосіб, що передбачений вимогами чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються встановленими судами в даній справі фактичними обставинами, висновками органу опіки та піклування та проведеної у справі експертизи, іншими матеріалами справи, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Вимоги касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано відповідні вимоги скаржниці.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Рішення судів попередніх інстанцій містять мотиви ухвалення таких рішень та висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко