Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 301/1340/15-ц

провадження № 61-7342св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Управління Держгеокадастру в Іршавському району Закарпатської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Іршавська міська рада, приватний нотаріус Іршавського районного нотаріального округу Рацин В. Ф., реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2016 року у складі судді Беламут П. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Куштан Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Іршавська міська рада, приватний нотаріус Іршавського районного нотаріального округу Рацин В. Ф., реєстраційна служба Іршавського районного управління юстиції Закарпатської області, про визнання недійсними наказів, скасування свідоцтв та їх реєстрації, визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації земельних ділянок, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 травня 1995 року між ним та Іршавською міською радою був укладений договір на право тимчасового користування на землю. Згідно з рішенням виконкому від 25 травня 1995 року № 65 Іршавська міська рада надала йому в тимчасове користування строком на два роки земельну ділянку загальною площею 0,22 гана умовах оренди для розміщення пасіки. Договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11 вересня 1995 року за № 17. У травні 1995 року були встановлені межі зазначеної земельної ділянки в урочищі «Ставліш», де він огородив земельну ділянку, посадив багаторічні дерева та розмістив пасіку.

26 січня 2000 року між ним та Іршавською міською радою на підставі рішення Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12 був укладений договір оренди на зазначену вище земельну ділянку загальною площею 0,22 га в урочищі «Ставліш» на умовах довгострокового користування строком на 25 років для розміщення пасіки. Вказаний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 60.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 знищив встановлений ним паркан і зрубав насаджені дерева. При зверненні до державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області з приводу незаконних дій ОСОБА_3 було виявлено, що згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту. 21 березня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право власності на земельні ділянки площею 0,06 га. 22 березня 2014 року свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,06 га отримав ОСОБА_4 .

При проведенні землевпорядних робіт щодо відновлення меж земельної ділянки згідно з договором оренди на земельну ділянку від 26 січня 2000 року за адресою: Іршавська міськрада, урочище «Ставліш», було виявлено накладання вказаної земельної ділянки на земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , загальною площею 0,1039 га, що позбавляє його внести орендовану земельну ділянку в земельний кадастр.

Посилаючись на те, що право користування земельною ділянкою площею 0,22 га в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради у нього на час відведення земельних ділянок та їх передачі у власність відповідачами не припинялось, земельна ділянка не вилучалась, просив суд визнати недійсними вказані вище накази, скасувати рішення про державну реєстрацію спірних земельних ділянок та свідоцтва про право власності на земельні ділянки відповідачів, скасувати реєстрацію в базі даних державного земельного кадастру на ім`я відповідачів щодо спірних земельних ділянок.

Крім того, зазначав, що ОСОБА_3 10 листопада 2014 року подарував належну йому земельну ділянку площею 0,06 га ОСОБА_6 , а тому просив визнати вказаний договір дарування недійсним, зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою площею 0,22 га в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради згідно з договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 26 січня 2000 року і відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення його прав.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 01 жовтня 2013 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000674 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 07 березня 2014 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000322 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у власність для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, та якими надано у власність ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку площею 0,06 га (кадастровий номер 21219101100:02:001:0065).

Зобов`язано реєстраційну службу Іршавського РУЮ у Закарпатській області скасувати рішення (індексний номер 19353919) від 21 березня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,06 га (кадастровий номер 21219101100:02:001:0065) та свідоцтво на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , серія та номер: 19353919, виданого 21 березня 2014 року, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним та скасовано накази Головного управління Держземагенства у Закарпатській області від 01 жовтня 2013 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000687 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 07 березня 2014 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000322 «Про затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 у власність для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, та якими надано у власність ОСОБА_5 вищевказану земельну ділянку площею 0,06 га (кадастровий номер 21219101100:02:001:0064).

Зобов`язано реєстраційну службу Іршавського районного управління юстиції у Закарпатській області скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,06 га від 21 березня 2014 року (кадастровий номер 21219101100:02:001:0064) та свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 , серія та номер 19362988 , видане 21 березня 2014 року, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 01 жовтня 2013 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000676 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 07 березня 2014 року за № ЗК 2121910100:02:001/00000322 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 у власність для індивідуального садівництва, розташованої в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, та якими надано у власність ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку площею 0,06 га (кадастровий номер 21219101100:02:001:00688).

Зобов`язано реєстраційну службу Іршавського районного управління юстиції у Закарпатській області скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 від 22 березня 2014 року на земельну ділянку загальною площею 0,06 га (кадастровий номер 21219101100:02:001:0088) та свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 , серія та номер: 19389683,видане 22 березня 2014 року, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Скасовано реєстрацію в базі даних державного земельного кадастру на ім`я: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 21219101100:02:001:0065; ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 21219101100:02:001:0088; ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 21219101100:02:001:0064.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 10 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Рацин В. Ф., згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_6 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,06 га для індивідуального садівництва з кадастровим номером 21219101100:02:001:0065, розташовану в м. Іршава Іршавського району Закарпатської області, та скасовано його державну реєстрацію.

Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1039 га в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради відповідно до умов договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 26 січня 2000 року.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12 «Про продовження строку на користування земельною ділянкою», на підставі якого ОСОБА_1 уклав з Іршавською міською радою договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) площею 0,22 га строком на 25 років для розміщення пасіки, не скасоване і є чинним. Оспорювані позивачем накази та видані відповідачам на їх підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки порушують права позивача, оскільки при проведенні землевпорядних робіт щодо відновлення меж земельної ділянки згідно з договором оренди було виявлено накладання земельної ділянки позивача на земельні ділянки відповідачів загальною площею 0,1039 га.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Іршавської міської ради задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 22 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшли касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2019 року та 17 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року № 1689/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційні скарги мотивовані тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Касаційні скарги є ідентичними. Узагальнені доводи касаційних скарг зводяться до того, що під час розгляду справи судами були не повно встановлені фактичні обставини, які мають значення для справи. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріалами перевірки, проведеної інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, щодо дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті рішення від 26 січня 2000 року № 12 «Про продовження строку користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 » встановлено, що таке прийнято із недотриманням статей 7, 19, 27 ЗК України, частини тридцять четвертої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування». Також суди не звернули уваги на те, що договір оренди земельної ділянки не було нотаріально посвідчено. Вказують, що недотримання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди, а тому недотримання нотаріального посвідчення договору оренди землі від 26 січня 2000 року робить його нечинним з моменту його укладення.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_6 також вказує, що він побудував на спірній земельні ділянці житловий будинок, якому було присвоєно поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , у якому він проживає із своєю родиною.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконкому від 25 травня 1995 року № 63 Іршавська міська рада надала ОСОБА_1 в тимчасове користування строком на два роки земельну ділянку площею 0,22 га на умовах оренди для розміщення пасіки. На підставі даного рішення між позивачем та Іршавською міською радою 25 травня 1995 року був укладений договір на право тимчасового користування землею, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11 вересня 1995 року за №17.

Відповідно до договору на право тимчасового користування землею, укладеного 26 січня 2000 року між позивачем та Іршавською міською радою на підставі рішення Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12, ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування в урочищі «Ставліш» земельну ділянку площею 0,22 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для розміщення пасіки, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №60.

Згідно з наказами Головного управління Держземагентства у Закарпатській області від 01 жовтня 2013 року № № ЗК2121910100:02:001/00000674 ЗК2121910100:02:001/00000687 ЗК2121910100:02:001/00000676 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 0,06 га кожному для індивідуального садівництва в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

На підставі вказаних наказів ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» були розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, позиції № 208, 209, 207.

До проектів землеустрою управлінням Держземагентства в Іршавському районі були подані довідки державної статистичної звітності форми 6-3ем, в яких зазначено, що земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відводяться з вільних земель запасу.

07 березня 2014 року наказами Головного управління Держземагентства у Закарпатській області було затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею по 0,06 га ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, для індивідуального садівництва і 21 березня 2014 року видані свідоцтва про право власності на спірні земельні ділянки.

При проведенні землевпорядних робіт щодо відновлення меж земельної ділянки згідно з договором оренди на земельну ділянку від 26 січня 2000 року в урочищі «Ставліш» було виявлено накладення вказаної земельної ділянки на земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , загальною площею 0,1039 га.

10 листопада 2014 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 належну йому земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту в урочищі «Ставліш».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_6 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою вказаної статті.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженні своїм майном.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 26 січня 2000 року № 12) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законами України.

Аналогічні положення містяться у статті 27 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судами встановлено, що відповідно до договору на право тимчасового користування землею, укладеного 26 січня 2000 року між позивачем та Іршавською міською радою на підставі рішення Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12, ОСОБА_1 було надано у тимчасове користування в урочищі «Ставліш» земельну ділянку площею 0,22 га на умовах довгострокового користування строком на 25 років для розміщення пасіки, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №60.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Крім того, виділятися у власність можуть лише вільні земельні ділянки.

Ураховуючи викладене слід дійти висновку, що суди попередніх інстанцій, врахувавши встановлені обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку, що оспорювані накази Головного управління Держземагенства у Закарпатській області, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок площею 0,6 га ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в урочищі «Ставліш» на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, накладаються на земельну ділянку, яка знаходиться згідно договору оренди у користуванні ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , правомірно визнали такі недійсними та скасували свідоцтва про право власності на відповідні земельні ділянки відповідачів.

Також. врахувавши, що ОСОБА_3 уклав із ОСОБА_6 договір дарування від 10 листопада 2014 року земельної ділянки площею 0,6 га, розташованої в урочищі «Ставліш», суди правомірно визнали його недійсним з підстав, передбачених положеннями статей 203, 215 ЦК України.

Вказане узгоджується із положеннями Закону України «Про оренду землі» щодо захисту прав на орендовану земельну ділянку.

Доводи касаційних скарг про те, що договір оренди землі від 26 січня 2000 року № 12 не було нотаріально посвідчено, а тому він є нечинним з моменту його укладення, та доводи про те, що рішення Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12 «Про продовження строку користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 » було прийнято з порушенням земельного законодавства, не можуть бути прийняті з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у березні 2016 року ОСОБА_3 звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 , Іршавської міської ради про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Іршавської міської ради від 26 січня 2000 року № 12, визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) від 26 січня (21 березня) 2000 року, зареєстрованого у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 60, з часу його укладення.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2016 року у справі № 301/417/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року, скасовано рішення Ірашавського районного суду Закарпатської області від 29 березня 2016 року та відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Отже, з огляду на викладене, оскільки договір оренди землі від 26 січня 2000 року № 12 не було визнано недійсним, колегія суддів відхиляє вказані доводи касаційних скарг, оскільки такі не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що він побудував на спірній земельній ділянці житловий будинок, якому було присвоєно поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , у якому він проживає із своєю родиною, не спростовують порушення права ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на користування наданою йому в оренду земельною ділянкою, яке підлягає захисту.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов права ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ..

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2016 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович