Постанова

Іменем України

02 травня 2018 року

м. Київ

справа № 352/2740/14-ц

провадження № 61-2212 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,відповідачі: -ОСОБА_7, -товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат», -публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області у складі суддів: Ясеновенко Л. В., Вакарук В. М., Проскурніцького П. І., від 07 вересня 2016 року.

Встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» (далі - ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 вересня 2014 року з вини ОСОБА_7, який при виконанні трудових обов'язків, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат», керуючи службовим автомобілем, застрахованим ПАТ «НАСК «Оранта», спричинив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), в результаті якої пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «Пежо», державний номерний знак НОМЕР_1. Позивач вказував на те, що для ремонту автомобіля він позичив у ОСОБА_8 2 500 доларів США.

Посилаючись на те, що на день позики курс долара США відносно гривні становив 14,94 грн за 1 долар США, просив стягнути 20 520,00 грн матеріальної шкоди, курсову різницю, яка на день звернення до суду становила 21 325,00 грн з розрахунку 23,50 грн за 1 долар США, та 12 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано доказів, що підтверджують характер пошкоджень транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу. Акт прийняття виконаних робіт та товарний чек суд оцінив як неналежний доказ, оскільки такі обставини мають підтверджуватися іншими засобами доказування.

Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2016 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову; стягнуто з ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» на користь ОСОБА_6 20 520 грн на відшкодування матеріальної шкоди; в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін; вирішене питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставини справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить змінити частково рішення апеляційного суду та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» просить скасувати рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У листопаді 2016 року ПАТ «НАСК «Оранта» подало до Вищого спеціалізованого суду України заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_6, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги та просить її відхилити, а судове рішення залишити без змін.

У листопаді 2016 року ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» подало до Вищого спеціалізованого суду України заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_6, у яких не погоджується з доводами касаційної скарги та просить її відхилити.

Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційні скарги інші учасники справи не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно із частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Такі висновки про застосування зазначених норм права викладені у постанові у Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у цивільній справі № 6 - 2808 цс 15.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що апеляційним судом не враховано причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням збитків позивачу та відшкодування курсової різниці. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції надав оцінку вказаним доводами та правильно зазначив, що наявність відносин щодо укладення договору позики не має правового значення для вирішення даного спору.

Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що винними діями ОСОБА_7 йому заподіяно моральну шкоду, у стягненні якої суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив. Судом апеляційної інстанції надано оцінку вказаному доводу та зроблено правильний висновок про те, що позивачу було відомо про наявність у відповідача полісу обов'язкового страхування, однак, він не вчинив передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дій, зокрема, не подав заяву про виплату страхового відшкодування.

У касаційній скарзі ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» посилається на те, що апеляційним судом безпідставно стягнуто відшкодування матеріальної шкоди саме з ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат», адже невиконання страховою компанією своїх обов'язків з виплати страхового відшкодування на користь потерпілого не може бути підставою для звільнення її від такого обов'язку. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції врахував той факт, що потерпіла особа не зверталася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому обґрунтовано стягнув указану шкоду з ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат».

Також ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» посилається на те, що апеляційним судом не враховано коефіцієнту зносу автомобіля, який повинен враховуватися при обчисленні суми матеріального збитку. Слід зазначити, що матеріали справи не містять клопотань чи заяв ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» про застосування коефіцієнту зносу автомобіля при розрахунках матеріальних збитків, як не надано відповідних доказів цьому.

Крім того, ТОВ «Івано-Франківський хлібокомбінат» посилається на те, що апеляційним судом не дослідженого того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх матеріальних збитків. Апеляційний суд дослідив такі докази, як акт виконаних робіт та товарний чек та дійшов обґрунтованого висновку про наявність матеріальної шкоди, яку слід стягнути із відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням досліджених доказів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосував норми статей 22, 1172 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а скарги без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на осіб, які подали касаційні скарги. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Залишити без задоволення касаційні скарги ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат».

Залишити без змін рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2016 року.

Судовий збір за подання касаційних скарг покласти на ОСОБА_6 та товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський хлібокомбінат» відповідно.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська