Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 210/6683/14-ц

провадження № 61-41306 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у складі судді Чайкіної О. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення часток у спільній сумісній власності.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 червня 1988 року він зі ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року.

18 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу комплексу з розстроченням платежу ними було придбано комплекс будівель та споруд, розташований по АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачкою. 14 серпня 2008 року ними був придбаний автомобіль «Daihatsu Terios M/T», номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .

Вищевказане майно набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, тому є спільним сумісним майном подружжя. У добровільному порядку згоди щодо поділу зазначеного майна сторони дійти не можуть.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати вищевказане майно спільним сумісним майном подружжя, визнати за ним право власності на: 1/2 частку комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , 1/2 частку автомобіля «Daihatsu Terios M/T», номерний знак НОМЕР_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано нерухоме майно - комплекс по АДРЕСА_1 , рухоме майно - автомобіль «Daihatsu Terios M/T», номерний знак НОМЕР_1 , спільним сумісним майном подружжя. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку, за кожним, на нерухоме майно - комплекс по АДРЕСА_1 , залишивши комплекс в їх спільній частковій власності.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку, за кожним, на автомобіль «Daihatsu Terios M/T», номерний знак НОМЕР_1 , залишивши автомобіль в їх спільній частковій власності. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року, залишено у силі до їх скасування у порядку, визначеному ЦПК України.

Рішення суду першої інстанціїмотивовано тим, що спірне нерухоме та рухоме майно набуто сторонами за час зареєстрованого шлюбу за їх спільні кошти. Комплекс будівель та споруд придбано за кошти, отримані на підставі кредитного договору, укладеного з відповідачкою, проте позивач виступив поручителем за зобов`язаннями останньої за цим кредитним договором. ОСОБА_2 визнала факт того, що кредит частково погашався позивачем. Таким чином, спірне майно є спільним сумісним майном подружжя й належить їм у рівних частках. Презумпцію спільності майна подружжя відповідачкою не спростовано. Крім того, не доведено підстав для відступу від засад рівності часток. Посилання відповідачки на те, що суд мав врахувати невиконані позивачем зобов`язання за договором поруки є безпідставними, оскільки таких вимог не заявлялось.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне майно придбано за час зареєстрованого шлюбу, відповідачкою не надано доказів на підтвердження придбання цього майна за її особисті кошти. Таким чином, спірне рухоме і нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між сторонами у рівних частках. ОСОБА_2 не доведено підстав для відступу від засади рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя. Посилання відповідачки на те, що вона особисто сплатила залишок по кредиту, за рахунок якого придбано комплекс будівель та споруд, висновків судів у спорі про поділ майна подружжя не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2018 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 210/6683/14-ц з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що комплекс будівель та споруд придбано за рахунок коштів, отриманих відповідачкою за кредитним договором від 18 жовтня 2005 року. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено до 2011 року, що встановлено преюдиційним судовим рішенням, сума сплачених сторонами кредитних коштів до припинення шлюбних відносин становить 78 449,33 долари США, тобто кожним сплачено по 39 224,66 доларів США. Після припинення відповідачкою з позивачем фактичних шлюбних відносин, з 2011 року ОСОБА_2 особисто було сплачено кредитну заборгованість у розмірі 79 718,87 доларів США, останній платіж здійснено 10 серпня 2016 року. Таким чином, загальна сума сплаченої ОСОБА_2 кредитної заборгованості становить 118 943,53 долари США, а ОСОБА_1 39 224,66 доларів США, тобто відповідачкою внесено за кредитним договором 75,20 % коштів, унаслідок чого наявні підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спірному нерухомому майні.

Спірний автомобіль придбано за рахунок коштів, отриманих відповідачкою за кредитним договором від 03 вересня 2008 року. Сума сплачених сторонами кредитних коштів до припинення шлюбних відносин становить 13 854,32 долари США, тобто кожним сплачено по 6 927,16 доларів США. Після припинення відповідачкою з позивачем фактичних шлюбних відносин, з 2011 року ОСОБА_2 особисто було сплачено кредитну заборгованість у розмірі 27 530,82 долари США, останній платіж здійснено 10 серпня 2016 року. Таким чином, загальна сума сплаченої ОСОБА_2 кредитної заборгованості становить 34 457,98 доларів США, а ОСОБА_1 6 927,16 доларів США, тобто відповідачкою внесено за кредитним договором 83,26 % коштів, унаслідок чого наявні підстави для відступлення від рівності часток подружжя у спірному рухомому майні.

Доводи особи, яка подала відзив

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення компенсації витрат на утримання нерухомого майна та виконання спільних боргових зобов`язань, ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2018 року у справі № 210/1418/18 відкрито касаційне провадження, де й будуть вирішуватись її вимоги про їхні спільні зобов`язання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 04 червня 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2013 року розірвано (а.с. 4, 125, т. 1).

18 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу комплексу з розстроченням платежу ОСОБА_2 було придбано комплекс будівель та споруд, що складається із цегляної нежитлової будівлі А-2, загальною площею 245 кв. м, шлакоблочного цеху - Б, загальною площею 119,4 кв. м, шлакоблочного гаражу - Г, загальною площею 160,1 кв. м, шлакоблочного приміщення охорони - Д, загальною площею 14,5 кв. м, парканів, брами, 1, 2 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 5, т. 1).

Вказане нерухоме майно було зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 липня 2017 року (а.с. 104, т. 1).

14 серпня 2008 року ОСОБА_2 був придбаний автомобіль «Daihatsu Terios M/T», номерний знак НОМЕР_1 ,що підтверджується рахунком від 14 серпня 2008 року (а.с. 6, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи. Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

У постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-3037 цс 15 вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, унаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірне рухоме і нерухоме майно придбано за час зареєстрованого між сторонами шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що відповідачкою належними доказами не доведено підстав для відступу від засади рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя, оскільки відсутні умови, передбачені статтею 70 СК України.

Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_2 сплатила більшу частину кредитів, за рахунок яких придбано спірне майно, тому наявні підстави для відступу від засад рівності часток у майні, вищевказаних висновків судів у спорі про поділ майна подружжя не спростовують, а питання щодо компенсації частини сплачених кредитів слід вирішувати в іншому спорі і такий спір наразі вирішується у суді, про що зазначив ОСОБА_1 , так як у цій справі таких вимог заявлено не було.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року № 6-486 цс 16.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року та постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк