Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 202/29832/13-ц

провадження № 61-35109св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Посунся Н. Є., Лисичної Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 002, 30 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 травня 2013 року складає 391 679, 09 грн; стягнути солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3 200 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/0809ОД, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 51 300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало ряд договорів поруки - 15 травня 2008 року з ОСОБА_2 , 26 травня 2009 року з ОСОБА_3 та 20 жовтня 2010 року з ПАТ «Акцент-банк», за умовами яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» у випадку невиконання боржником своїх обов`язків за кредитним договором відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 24 травня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 50 253, 86 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 25 423, 02 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19 103,50 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 3 304,51 доларів США, фіксованої частини штрафу у розмірі 31,28 доларів США та процентної складової штрафу у розмірі 2 391,55 доларів США.

Враховуючи наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року в розмірі 391 679, 09 грн та стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 000 грн, а всього заборгованість у сумі 401 679, 09 грн, що еквівалентно 33 028, 63 доларів США, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 25 423, 02 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 19 103, 50 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 3 304, 51 доларів США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 31, 28 доларів США, штрафу (процентна складова) у розмірі 2 391, 55 доларів США.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року задоволено заяву ОСОБА_1 , скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надало докази на підтвердження видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення дій по примусовому стягненню боргу.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в частині вимог до ПАТ «Акцент-банк» про стягнення заборгованості скасоване та провадження у справі в цій частині закрито. Роз`яснено ПАТ КБ «ПриватБанк», що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції господарських судів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасоване.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» солідарно заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року станом на 24 травня 2013 року у сумі 44 557,8 доларів США.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до укладеного кредитного договору № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року та наданої банком на вимогу апеляційного суду копії заяви на видачу готівки від 16 травня 2008 року відповідач ОСОБА_1 15 травня 2008 року отримав суму кредиту у розмірі 51 300 доларів США для придбання автомобіля DAF, який за договором застави № 093О/1 від 15 травня 2008 року ним був переданий у заставу банку.

Останнє погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відбулося 11 жовтня 2011 року та розмір заборгованості станом на вказану дату становив 30 413, 76 доларів США.

Згідно копії акту прийому-передачі від 21 червня 2011 року, заставний автомобіль марки DAF, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , передано ОСОБА_1 банку для реалізації, який було продано за 79 781,97 грн, що еквівалентно 9 981,46 доларів США, з яких 4 479,21 доларів США розподілено на погашення пені, а 4 990,74 доларів США - на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту.

З урахуванням того, що одночасне стягнення пені та штрафу не узгоджується з приписом статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку пені у розмірі 3 304,51 доларів США та штрафу (процентної складової) у розмірі 2 391,55 доларів США.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року і залишити в силі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що він не був присутній при розгляді справи та проголошенні оскаржуваного рішення, не отримував судових повісток.

15 травня 2008 року він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, а також договір застави автомобіля DAF AG75РС та належним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором. У 2009 році у нього виникла необхідність відчуження належного йому автомобіля, який є заставним майном, про що він повідомив банку.

У травні 2009 року він домовився з ОСОБА_3 про передання йому у власність автомобіля, за що останній, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання з погашення кредиту та уклав договір поруки з ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою гарантування виконання ним умов кредитного договору. Проте у 2010 році стало відомо, що ОСОБА_3 не виконує обов`язки з погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим виникла необхідність передання заставного автомобіля DAF AG75РС банку для його реалізації і зарахування коштів від продажу автомобіля в рахунок погашення заборгованості.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак Апеляційним судом Дніпропетровської області дані положення законодавства були проігноровані і заборгованість стягнута у іноземній валюті - доларах США.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі., а ухвалою від 17 серпня 2018 року - витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси.

12 вересня 2018 року справа № 522/21219/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин третьої-шостої, дев`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою І «Апеляційне провадження» розділу V цього Кодексу.

Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (стаття 305 ЦПК України 2004 року).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року відкрито апеляційне провадження в цій справі за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року справу призначено до розгляду на 19 травня 2016 року з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання.

В судове засідання, призначене на 19 травня 2016 року, ОСОБА_1 не з'явився, судова повістка, яка направлялася на його адресу ( АДРЕСА_1 ), повернулася до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому судові засідання апеляційним судом призначалися на 04 серпня 2016 року та 01 вересня 2016 року, однак ОСОБА_1 жодного разу в судові засідання не з`явився і матеріали справи не містять розписок про те, що він отримував судові повістки про виклик, всі судові повістки, які направлялися на його адресу, поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини третьої статті 122 ЦПК України 2004 року (в редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що після надходження позовної заяви Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у порушення вимог частини третьої статті 122 ЦПК України 2004 року не звернувся до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи із запитом щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Відповідно до заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року у цій справі, адресою його місця реєстрації є АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Апеляційний суд на наведене уваги не звернув, не звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи для з`ясування адреси місця реєстрації ОСОБА_1 з метою належного його повідомлення про розгляд справи в суді апеляційної інстанції та направляв судові повістки за адресою, зазначеною ПАТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ).

За таких обставин станом на 01 вересня 2016 року в апеляційного суду не було відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Всупереч наведеним нормам процесуального права та положенням Конвенції апеляційної інстанції розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив його право на участь в судовому розгляді та не забезпечив можливості надати суду заперечення на апеляційну скарги у строк, встановлений судом, докази і навести свої аргументи по суті спору.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук