Постанова

Іменем України

01 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 761/35286/15-ц

провадження № 61-1622св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_3,

представник заявника (боржника) - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Рибчинський Олександр Володимирович,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду м. Києва, у складі суддів: Левенця Б. Б., Махлай Л. Д., Слободянюк С. В., від 23 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Рибчинського О. В.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 14 серпня 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 761/5907/13-ц про стягнення з неї на користь ПАТ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованості у сумі 143 893 грн 48 коп. Державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухом О. Я. 18 серпня 2014 року було відкрито виконавче провадження № 44419044 і в цей же день винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 24 листопада 2014 року винесено постанову про розшук майна, що належить ОСОБА_3 Пізніше, 25 серпня 2015 року, ОСОБА_3 повністю виконала виконавчий лист № 761/5907/13-ц від 14 серпня 2014 року, погасивши заборгованість в повному обсязі.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просила визнати незаконною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Рибчинського О.В. щодо нездійснення дій по закінченню виконавчого провадження № 44419044 від 18 серпня 2014 року. Скасувати постанови головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречуха О. Я. про арешт майна боржника від 18 серпня 2014 року та про розшук майна від 24 листопада 2014 року, що належить ОСОБА_3 Зобов'язати державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 44419044 від 18 серпня 2014 року у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, у складі судді Макаренко І. О., від 12 лютого 2016 року скаргу задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Рибчинського О.В. щодо нездійснення дій по закінченню виконавчого провадження № 44419044 від 18 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3, а також зобов'язано державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Рибчинського О. В. вчинити дії із закінчення виконавчого провадження № 44419044 від 18 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні скарги в іншій частині відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_3 виконано рішення в повному обсязі, погашено борг у сумі 143 893 грн 50 коп., а тому, із урахуванням положень пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закриттю. Стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, відбувається під час закінчення виконавчого провадження, однак не є підставою для продовження виконавчого провадження у разі непогашення таких витрат боржником. Позовні вимоги щодо скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження не підлягають до задоволення оскільки, боржником не погашено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року в частині задоволення скарги ОСОБА_3 скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги в цій частині. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доказів на підтвердження перерахування на користь стягувача ПАТ КБ «Правекс Банк» суми коштів в розмірі 143 893 грн 48 коп. і відповідно повного виконання виконавчого листа № 761/5907/13-ц, виданого 14 серпня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва, матеріали справи не містять, а тому висновок суду першої інстанції про виконання рішення суду в повному обсязі є помилковим.

06 жовтня 2016 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема, заявник посилається на те, що ОСОБА_3 в повному обсязі самостійно виконала виконавчий лист № 761/5907/13-ц від 14 серпня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, а тому державний виконавець був зобов'язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним та фактичним виконанням судового рішення боржником. Крім того, у порушення частини першої статті 298 ЦПК України, апеляційним судом не було направлено заявнику та його представнику копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, що потягло за собою порушення принципу змагальності сторін та позбавило заявника права подати свої заперечення.

29 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року справу за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Рибчинського О. В., заінтересована особа - ПАТ КБ «Правекс Банк»призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що на підставі виконавчого листа № 761/5907/13-ц, виданого 14 серпня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва, головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухом О. Я. 18 серпня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 44419044. (а.с. 49-52).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречухом О. Я. від 18 серпня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №44419044 винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 143 893грн 48 коп. та заборонено здійснювати відчуження майна, яке належить боржнику в межах суми боргу (а.с.53).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречуха О. Я. від 24 листопада 2014 року винесено постанову про оголошення розшуку майна, що належить ОСОБА_3 (а.с. 67).

ОСОБА_3 сплатила 143 893 грн 48 коп. на користь ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних документів. Останній платіж було здійснено 25 серпня 2015 року (а.с. 63, 65, 71, 73, 76, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 85, 88).

Згідно розпорядження головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречуха О. Я. № 43997776/10 від 24 квітня 2015 року, грошові кошти що надійшли при примусовому виконанні виконавчого листа № 761/5907/13-ц, виданого 14 серпня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва, перераховані на користь держави як витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 500 грн та як виконавчий збір в розмірі 7 400 грн, а також на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» перераховано 66 600 грн. (а.с.121-123).

Частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 43 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що боржник сплатила на користь ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві грошові кошти в сумі 143 893 грн 48 коп. Із зазначеної суми на користь держави на підставі розпорядження головного державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Гречуха О. Я. № 43997776/10 від 24 квітня 2015 року, дії по вчиненню якого не оскаржуються, було перераховано витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 500 грн, виконавчий збір в розмірі 7 400 грн, а на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» перераховано 66 600 грн. Доказів на підтвердження перерахування стягувачу ПАТ КБ «Правек Банк» коштів у розмірі 143 893 грн 48 коп., а отже і повного виконання судового рішення, матеріали справи не місять.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки із сплаченої боржником суми - 143 893 грн 48 коп., було перераховано витрати на проведення виконавчих дій та виконавчий збір у зв'язку із порушенням строків виконання боржником постанови державного виконавця. Апеляційний суд правильно застосував до даних правовідносин положення статті 43 та пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження у зв'язку із невиконанням судового рішення боржником в повному обсязі.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, про те, що судом апеляційної інстанції було порушено положення частини першої статті 298 ЦПК України, у редакції яка діяла на момент розгляду апеляційної скарги, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Копію апеляційної скарги та судову повістку було надіслано ОСОБА_3 та її представнику ОСОБА_4, що підтверджується супровідними листами апеляційного суду від 02 липня 2016 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 отримав кореспонденцію особисто 13 липня 2016 року, а кореспонденція, надіслана ОСОБА_3, повернулася до суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 142-150).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк